Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/792/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Завгородній Є.В.
Спори, що виникають із житлових правовідносин про визнання особи такою, що втратила право користуванням жилим приміщенням Доповідач Карпенко О. Л.
УХВАЛА
Іменем України
28.03.2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі
головуючого –Карпенка О.Л.,
суддів –Голованя А.М., Кривохижі В.І.,
при секретарі –Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка дії у власних інтересах та в інтересах і від імені малолітнього ОСОБА_3, до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Кіровоградський міський відділ міліції УМВС України в Кіровоградській області, сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області, Служба у справах дітей кіровоградської міської ради, ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 листопада 2011 року, -
ВСТАНОВИЛА:
16 березня 2011 року ОСОБА_2, діючи у власних інтересах та від імені і в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом їх вселення, зобов’язання відповідача не чинити їм перешкоди у користуванні цією квартирою та передати ключі від вхідних дверей. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 06 серпня 2005 року вона з відповідачем перебувають у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3. Вона із сином були зареєстровані і проживали у квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачу та його матері ОСОБА_5, але остання у квартирі не проживає. У січні 2009 року відповідач вигнав її з сином з квартири та відібрав ключі від вхідних дверей. Вона неодноразово просила відповідача повернути їй ключі, але він відмовився.
Відповідач пред’явив зустрічний позов про визнання позивачки та їх сина ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, зняття їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою. В обґрунтування вимог відповідач послався на те, що у січні 2009 року позивачка з власної волі з їх малолітнім сином почали проживати окремо від нього, позивачка вивезла меблі з квартири. Перешкод в користуванні житлом позивачці він не чинив. Шлюб між ним і відповідачкою на час розгляду справи розірвано. У зв’язку з тим, що позивачі тривалий час не проживали у його квартирі без поважних причин, він вважає, що вони втратили право користування квартирою.
Рішенням Кіровського районного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено частково. Суд визнав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, в задоволенні вимог щодо зняття позивачів з реєстраційного обліку відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову про вселення. В обґрунтування апеляційної скарги позивачка послалася на те, що суд дійшов невірного висновку про те, що вона добровільно виселилася з квартири відповідача. Відповідач зловживав алкогольними напоями і негідно поводився у сім’ї. На початку січня 2009 року він вигнав її з сином з квартири і забрав ключі. Після цього відповідач вселив у квартиру квартирантів. У вересні 2010 року вони з відповідачем спробували поновити свої стосунки і для цього наймали окрему квартиру до кінця лютого 2010 року, але ця спроба виявилася марною. Суд невірно оцінив докази у справі.
Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу у яких вказав, що позивачка перекручує факти. Ключі від квартири у позивачки він не відбирав, перешкод у користуванні квартирою не чинив, в його квартирі вона не проживала з власної волі. Звернення позивачки з позовом мотивовано тим, що вона дізналася про його та його матері бажання продати квартиру так, як утримання квартири обходиться дорого. Після тимчасового поновлення стосунків з позивачко, вони проживали у найманій квартирі за бажанням самої позивачки, яка не хотіла проживати з його матір’ю.
В судовому засіданні позивачка підтримала апеляційну скаргу повністю і додатково пояснила, що з приводу насильства в сім’ї і протиправного позбавлення її та сина житла з боку відповідача у 2009 році і в подальшому до правоохоронних органів вона не зверталася. Тривалий час намагалася вирішити спір з відповідачем добровільно.
Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання особисто не з’явився.
Представник відповідача, адвокат ОСОБА_6, в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечила.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 висловила думку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області, подала письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Інші особи, які беруть участь у справі, повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки, представника відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду –залишенню без змін.
Суд першої інстанції встановив і матеріалами справи підтверджується, що 06 серпня 2005 року між сторонами по справі зареєстровано шлюб. 02 червня 2006 року позивачка, як член сім’ї відповідача, була правомірно зареєстрована, вселилась і з того часу фактично проживала в квартирі АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_3, який також проживав у вказаній квартирі разом із батьками.
В січні 2009 року, через сварки і непорозуміння між позивачкою по справі і відповідачем, вона разом з малолітнім сином залишили спірну квартиру і з того часу стали проживати в іншому місці. З вересня 2009 року по лютий 2010 року сторони поновили шлюбні стосунки, але проживали за іншою адресою. Дій щодо повернення в квартиру відповідача для проживання позивачка не вчиняла. Після розірвання шлюбних стосунків ОСОБА_2 і ОСОБА_4 визначили місце проживання свого малолітнього сина ОСОБА_3 біля матері.
Відповідно до вимог ст. ст. 57, 60, 159, 212 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Обов’язки по доказуванню і поданню доказів покладаються на сторони (ч. 2, 3 ст. 10, ч.1, 2 ст. 60 ЦПК України).
На суд покладено обов’язок сприяти у всебічному і повному з’ясуванні обставин справи шляхом роз’яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов’язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції роз’яснив сторонам та іншим учасникам процесу їх права та обов’язки, дослідив всі подані докази та надав їм належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачкою підстав позову.
Суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, викладені у оскаржуваному рішенні.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильності оцінки судом доказів та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.
Відповідно до положень ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Ч. 4 ст. 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Ч. 1 ст. 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела факт створення відповідачем перешкод для позивачів у користуванні квартирою та порушення прав позивачів на користування житлом, яке вони набули відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України.
Задовольняючи частково зустрічний позов, суд виходив з того, що позивачка та їх малолітній син ОСОБА_3, який проживає з матір’ю, понад рік відсутні в квартирі без поважних причин та за відсутності домовленості про це між ними і власниками квартири.
Суд першої інстанції, встановивши обставини справи і вірно визначивши відповідні до них правовідносини, ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову про визнання позивачів такими, що втратили право користування квартирою.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову в частині зняття позивачів з реєстраційного обліку не оскаржується, і відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Так, як рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення –залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: