Україна АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНШРОПЕТРОВСЬКОІ ОБЛАСТІ
С'ПІ'ЛНЛ № 22ц-4220Л> Головуючим у І Інстанції Паріова О Д
Категорія -14 Доповідач Кнсгенко ДМ
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2006 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого Кіктенко^П.М.
Суддів Кузнецова В.О. Чубукова О.П.
при секретарі Журавель Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка на рішення їернівського міського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка (далі -Фонд) про стягнення страхової виплати за моральну шкоду,-
встановила:
У березні 2006 року ОСОБА_1.звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди у сумі 70 000 грн. 00 коп, посилаючись на те, що він з 06.07.1997 р. по 15.06.2000 р. знаходився в трудових відносинах з державним відкритим акціонерним товариством Шахтою «Самарська», «Дніпровська», «Західно-Донбаська», «Тернівська» дочірнім підприємтсвом державної холдінгової компанії «Павлоградвугілля», та працював горно робітником, підземним ГРОЗ, МГВМ, майстром підривником.
При освідченні в МСЕК від 17.05.2001 року встановлено втрату ним професійної працездатності у розмірі 60 % безстроково та визнано інвалідом' 3-ої групи безстроково. Внаслідок втрати професійної працездатності він вважає, що у нього наявна моральна шкода. Позивач в судовому засіданні свій позов підтримав.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав.
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2006 року позов ОСОБА_1 до Фонду задоволено частково. З Фонду на користь ОСОБА_1 в рахунок страхової виплати за моральну шкоду стягуто 42 000 грн.
В апеляційній скарзі Фонд ставить питання про скасування рішення суду, як необгрунтованого, оскільки вважає, що немає підстав для задоволення позову про стягнення моральної шкоди за рахунок Фонду у випадках, якщо нещасний випадок або встановлення професійного захворювання мали місце до 01.04.2001 року. Також не проводилась судово-медична експертиза, яка може встановити факт застосування моральної шкоди. Також ч. З ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" призупинена на 2006 рік ст. 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік".
Розглянувши матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні з наступних підстав.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 06.07.1997 р. по 15.06.2000 р. знаходився в трудових відносинах з державним відкритим акціонерним товариством Шахтою «Самарська», «Дніпровська». «Західно-Донбаська»,
«Тернівська» дочірнім підприемтсвом державної холдінгової компанії «Павлоградвугілля», та працював горно робітником, підземним ГРОЗ, МГВМ, майстром підривником, (а.с. 15-21).
Згідно довідок обласної МСЕК від 17.05.2001 року встановлено втрату ним професійної працездатності у розмірі 60 %. В даний час у нього інвалідність третьої групи та встановлена вона безстроково, (а.с. 6).
Довод скарги про те, що позивач мав право звернутись з позовом до підприємства - не обгрунтован, оскільки висновком МСЕК тільки від 17.05.2001 року позивачу безстроково встановлено 60 % втрати професійної працездатності і з цього часу у нього виникло право на пред'явлення позову. В той час як Закон України "Про загальнообов'язковедержавне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон) вступив в силу з 01.04.2001 року.
Посилання Фонду на відсутність спричинення моральної шкоди безпідставне, оскільки сам факт втрати позивачем працездатності на 60% в результаті професійного захворювання свідчить про спричинення йому моральної шкоди.
Відповідно абз. З ч. 1 ст. 1 Закону завданнями страхування від нещасного випадку є відшкодування матеріальної та моральної шко'дцзастрахованим і членам їх сімей.
Відшкодування моральної шкоди здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку і не може бути вищою двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від інших страхових виплат, як зазаначено в ч. З ст. 34 Закону.
За таких обставин, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 21, 28 вищезазначеного Закону та ст.ст. З, 9 Закону України «Про охорону праці», обгрунтованно стягнув з Фонду на користь позивача моральну шкоду.
Довод скарги про те, що дія норм Закону про стягнення моральної шкоди - призупинена не заслуговує на увагу, оскільки захворювання і встановлення ступеню втрати профпрацездатності мали місце у 2001 році. - до такого призупинення, яке діє з січня 2006 р.
Доводи відповідача правильність висновків суду не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням вимог норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Разом з тим, виходячи із обставин справи, наслідків та відсотків втрати працездатності і групи інвалідності позивача, принципів розумності та справедливості, колегія суддів вважає можливим зменшити стягнуту судом першої інстанції суму моральної шкоди до 20 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,307, 314 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу Відділення ВД Фонду ССНВВ ПЗУ в м. Першотравенську частково задовольнити.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2006 року -змінити, зменшивши суму стягнутої моральної шкоди до 20 000 грн. В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.