Справа №22ц-5134
2006 рік
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Дніпропетровської області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про відхилення апеляційної скарги
та
залишення рішення суду першої, інстанції
без змін
м. Дніпропетровськ 07 вересня 2006 року
Судова колегія
Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі:
судді-головуючої - ПРИХОДЧЕНКО А.П..
суддів - ЧУБУКОВА О.П.
- СТЕЖКО В.А. при секретареві - АГАПОВІЙ В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
України в м. Перщотравенську Дніпропетровської області
на рішення
Першотравенсьхого міського суду Дніпропетровської області
від 27 червня 2006 року
по цивільній справі за позовом
ОСОБА_1
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
України в м. Першотравенську Дніпропетровської області
про стягнення страхової виплати на відшкодування моральної
шкоди, заподіяної наслідками професійного захворювання, -
Справа №22ц-5134/30 Категорія: 21
Суддя-головуючий
у суді першої інстанції
БОНДАРЬОВА Г.М.
Суддя - доповідач
у суді апеляційної інстанції
ЧУБУКОВ О.П.
2
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 червня 2006 року задоволено частково: на суму 7000 (сім тисяч)гривень, - позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в м. Першотравенську Дніпропетровської області про стягнення на його користь за рахунок відповідача відшкодування завданої йому наслідками професійного захворювання моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати як безпідставного, виходячи з того, що
Законом України „Про бюджет 2006 року" призупинена дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, а також тому, що суд не встановив наявність факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, підтвердженого висновком медичного закладу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона задоволенню не підлягає з слідуючих підстав.
За висновками медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) від 12 січня 2006 року ОСОБА_1 встановлено 60% стійкої втрати професійної працездатності безстроково внаслідок професійного захворювання у вигляді пилового бронхіту, емфіземи легень, плечо-лопаточного періартрозу з больовим синдромом, деформуючого артрозу колінних та ліктьових суглобів, а також визнано інвалідом третьої групи.
Але окрім вище вказаних обставин та причин втрати позивачем професійної працездатності і визнання його інвалідом, судом першої інстанції також встановлено, що від наслідків професійного захворювання позивач одночасно зазнає і^ моральних страждань: стан його здоров"я залишається незадовільним, він фактично не може займатися домашніми справами, які потребують навіть незначних фізичних зусиль, відчуває сеЬе неповноцінною людиною, втратив впевненість у своє, відносно спокійне, майбутнє.
Вказані обставини цілком обгрунтовано визнані судом як наявні, а також і як такі, що обумовлюють для ОСОБА_1 необхідність по новому організовувати своє повсякденне життя і по новому пристосовуватись до нього, що спричиняє йому, окрім фізичних, також і психічні страждання.
Щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу професійним захворюванням, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в даному конкретному випадку, встановив його 3 урахуванням розумності, виваженості та справедливості вирішення цього питання.
з
Посилання апелянта в своїй скарзі на те, що дія ч.З ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" призупинена на період 2006 року Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" і тому у Фонда обов'язку щодо відшкодування моральної шкоди по заяві позивача немає, судова колегія визнає безпідставним, тому що у відповідності з положеннями ст.22 Конституції України право у позивача на відшкодування спричиненої йому професійним захворюванням та нещасним випадком на виробництві моральної шкоди зберігається і на вказаний період часу, тому що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів, звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод людини і громадянина не допускається, а також у відповідності з положеннями ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність. Такого способу звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод людини і громадянина як мораторій, на який посилається відповідач, ні Конституцією України, ні ЦК України, не передбачено* і він, цей мораторій, в даному конкретному випадку, дію ч.З ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", як цивільно-правової норми, не змінює і не скасовує.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ,307,309,314,317 і 319 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних .захворювань України в місті Першотравенську Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 червня 2006 року про стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в» м. Першотравенську Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 в рахунок страхової виплати за моральну шкоду 7000 (сім тисяч)гривень - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, а також з цього ж моменту і протягом двох місяців може бути оскаржена до Верховного Суду України.