УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД       ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 5089/06                                                   Головуючий у їй інстанції - Демченко ЕЛ.

Категорія - 17                                                          Доповідач - Кузнецов ВО.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2006 року колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді   КіктенкоЛ.М.

суддів -       Кузнецов ВО., Дерев'янко О.Г.

при секретарі -     Журавель Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю " Дніпропетровський тепличний комбінат " про відшкодування шкоди ,-

встановила.

У жовтні 2005 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, а у квітні 2006 року доповнила свої позовні вимоги, посилаючись на те, що, їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,7745 га, яка розташована на території Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. На ділянці росли багаторічні яблуні 280 дерев. Відповідач порушив її права, а саме переорав та засіяв пшеницею, а також провів обрізку дерев. Вважала, що їй заподіяна матеріальна шкода у розмірі 43395 грн., та моральна шкода у розмірі 25000 грн., тому просила суд задовольнити її вимоги. Представник відповідача позов не визнав.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2006 року в задоволені позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення суду, як незаконного та необгрунтованого і направлення справи на новий розгляд в іншому складі суду.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не находить передбачених ст. ст.307-309 ЦПК України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Згідно з Указом Президента України від 08.08.1995 р. № 720 "Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", визначено, що право на земельний пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому та остаються членами даного підприємства, відповідно до списку , який прикладений до державного акту про право колективної власності на землю.

Позивачці був виданий сертифікат ДП за № 0138921, відповідно до рішення Дніпропетровської райдержадміністрації Дніпропетровської області № 401/1 -р від 28 травня 19997 року, на земельну частку ( пай ) розміром 0,84 умовних гектарів, виділену в натурі єдиним масивом.

28 лютого 2000 року сторони уклали договір оренди ( ас. 30 ) згідно якого позивачка передала відповідачу належну їй на підставі сертифікату ДП за № 0138921, земельну частку ( пай ) розміром 0,84 умовних гектарів, виділену в натурі єдиним масивом. Строк дії договору п'ять років. Державний акт на право приватної власності на землю позивачці був виданий 05 листопада 2001 р., на підставі рішення 15 сесії 23 скликання Ювілейної селищної ради  Дніпропетровського

/

району Дніпропетровської області від 26 вересня 2001 року ( а.с. 36 ). Згідно Державного акту позивачці належить земельна ділянка загальною площею 0,7745 га, з яких 0,15 га ріллі, а 0,63 га саду. Після того як позивачка набула право власності на земельну ділянку договір оренди не переукладався.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Діючий на теперішній час ЗК України набув чинності 01 січня 2002 року. Спірні правовідносини між сторонами виникли ще до 01 січня 2002 року, а тому вони регулюються ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року.

Оцінюючи здобуті докази суд першої інстанції вірно дійшов до висновку проте, що позивачка та її представник не надали жодних доказів проте, що позивачці була заподіяна шкода , після того як вона стала власницею земельної ділянки , тобто після 05 листопада 2001 року. Всі дії відповідача , які позивачка вважає протиправними, були проведені ще до 05 листопада 2001 року, коли відповідач володів земельною ділянкою на підставі договору оренди.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України не можна брати до уваги акт від 28.04.2002 року ( а.с. 78), оскільки він складений представником позивачки і в ньому не зазначено коли була здійснена обрізка яблунь. Самою позивачкою наданий лист відповідача від 25 лютого 2002 року ( а.с. 24 ) де визнається факт обрізки яблунь та посів озимої пшениці, що підтверджує доводи відповідача проте, що ці дії були здійснені ще до 05 їшстопада 2001 року.

За таких обставин суд обґрунтовано відмовив позивачці в задоволені позову про відшкодування шкоди як матеріальної так і моральної.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст ст 303, 107, 308, 311-313 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2006року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з цього часу.