Справа № 22ц-4265/2006                                  Головуючий у першій інстанції Чорнобук B.I.

Категорія 12                                                        Доповідач Приходченко А.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31   серпня   2006   року   колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Приходченко А.П. суддів - Стежко В. А., Чубукова О.П. \ при секретарі - Агаповій В.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2006 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4., ОСОБА_5., комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", про визнання доручення та договору купівлі-продажу квартири недійсними та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди,

встановила:

В апеляційних скаргах ОСОБА_1. та ОСОБА_2 просять скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2006 року, яким визнано недійсними доручення від 12 травня 2005 року видане ОСОБА_3 на імя ОСОБА_4, договір купівлі-продажу від 17 вересня 2005 року квартириАДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2, відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та стягнуто солідарно з відповідачів у доход держави 1000 грн. судового збору. Просять постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3. у задоволенні позову, а позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити, посилаючись на те, що судом допущені порушення норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи справу по суті, суд визнав недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, але не перевірив, чи саме такі вимоги були заявлені ОСОБА_3

З матеріалів справи та позовних заяв позивача вбачається, що він у позові від 29 вересня 2005 року просив розірвати договір купівлі-продажу /а.с. 2/, у доповненому позові від 15 листопада 2005 року просив також розірвати договір, визнавши його недійсним /а.с. 30-32/ і посилався на ст. 651 ЦК України. Суд визнав недійсним договір за ст.ст. 651,652 ЦК України і не звернув увагу на те, що цими нормами права регулюються правовідносини щодо розірвання договору, а не визнання його недійсним, не взяв до уваги, що правові наслідки розірвання договору та визнання його недійсним різні і регулюються різними правовими нормами.

Крім того, судом визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири з зазначенням в резолютивній частині того, що цей договір було укладено між ОСОБА_1. та ОСОБА_2, що тягне невиконання рішення у цій частині, оскільки договір був укладений між ОСОБА_1., що діяв на підставі доручення від імені продавця ОСОБА_3. та покупцем ОСОБА_5/a.c.36/.

/Враховуючи те, що судом не був уточнений позов   ОСОБА_3., не було, визначено, які саме вимоги він ставить,, не погоджуючись з договором, колегія вважає, що судом не всі розглянуті вимоги в цій частині, що відповідно до п.5 ч.І ст.ЗП ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відкриваючи провадження у справі суд також не перевірив, чи ОСОБА_3 був поданий та підписаний позов, чи відповідає він вимогам ст. 119 ЦПК України та чи були підстави для винесення ухвали від 29 вересня про відкриття провадження у цивільній справі/а.с. 16/.

• Рішення сУду викладене в протиріч вимогам ст.ст.213-215 ЦПК України як за змістом, формою, так і за стилем, а саме, Описова та мотивувальна частини занадто громіздкі, містять занадто розширене викладення обставин, у тому "адслі і ті, що не стосуються суті позовних вимог і не мають ніякого значення для вирішення справи. Це робить рішення обтяжливим для сприйняття висновків суду.

В частині визнання недійсним доручення /замість довіреності/ від 12 травня 2005 року, суд не навів переконливих доказів та підстав для визнання довіреності недійсною, не запропонував позивачеві їх надати, прийшов до суперечливих висновків. Суду слід було уточнити у позивача з яких підстав він не визнає правочини: з підстав збігу тяжких обставин чи у зв'язку з неотриманням ним від ОСОБА_4 належного від укладеного договору купівлі-продажу спірної квартири.

Враховуючи допущені судом порушення процесуального закону, які не можуть бути усунені апеляційним судом, рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ЗОЗ, п.5 ч.І ст.307, п.5 ч.І ст.ЗП, ст.218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.