11а-618/07

  УХВАЛА

Іменем України

10 липня 2007 року                                                                                 м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в складі:

головуючого - Перетятька В.О.,

суддів - Голубицького С.С., Макарова Ю.М.,

за участю: прокурора - Василик Ю.М.,

засудженої - ОСОБА_1,

розглянувши кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 27 березня 2007 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку і мешканку м.Львова, українку, громадянку України, з середньою освітою, одружену, що має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючу, раніше судиму :

·        21.12.2005 року вироком Сихівського районного суду м.Львова за ст. 190 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.;

·        21.03.2006 року вироком Франківського районного суду м.Львова по ст.186 ч.2 КК України до чотирьох років позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України звільнену від відбування покарання з іспитовим строком три роки,

визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України і засуджено до трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України їй частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Франківського районного суду м.Львова від 21 березня 2006 року і остаточно, за сукупністю вироків, призначено покарання у вигляді чотирьох років і одного місяця позбавлення волі.

Вирішено питання з речовими доказами.

За вироком ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за те, що вона, маючи непогашену судимість за відкрите викрадення чужого майна скоєне повторно, 26 серпня 2006 року близько 8 год. 30 хв. з метою крадіжки проникнула в приміщення палати №3 5-ої міської клінічної лікарні по вул. Г.Чупринки, 45 в м.Львові, звідки таємно викрала жіночу сумочку хворої ОСОБА_2, в якій знаходились гроші і особисті речі потерпілої, чим заподіяла їй матеріальної шкоди на суму 2957 грн..

Не погоджуючись із вироком засуджена подала апеляцію в якій, не оспорюючи юридичну кваліфікацію її дій надану судом першої інстанції і зазначених у вироку фактичних обставин справи, просить суд апеляційної інстанції пом'якшити призначене їй  покарання  посилаючись  на  позитивну  характеристику  по  місцю  проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини і матері-пенсіонерки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді Голубицького С.С. про обставини справи, зміст вироку суду і зміст поданої апеляції, вислухавши виступ засудженої в її підтримку, думку прокурора про її відхилення і залишення вироку без змін, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності за злочини проти власності. Зокрема, вироком Сихівського районного суду м.Львова від 21 грудня 2005 року її було визнано винною і засуджено за ч.1 ст.190 КК України до штрафу в сумі 510 гривень. Вироком Франківського районного суду м.Львова від 21 березня 2006 року її повторно було визнано винною і засуджено по ч.2 ст.186 КК України за відкрите викрадення чужого майна до чотирьох років позбавлення волі. Незважаючи на непогашену попередню судимість та тяжкість скоєного злочину, суд прийняв до уваги її позитивну характеристику, наявність на утриманні малолітньої дитини і важке матеріальне становище сім'ї, та застосував до неї ст.75 КК України звільнивши від відбування призначеного покарання із випробуванням і іспитовим строком три роки. Однак ОСОБА_1 для себе належних висновків не зробила і через п'ять місяців потому в період іспитового строку знов вчинила умисний злочин проти чужої власності.

Санкція ч.3 ст.185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до шести років.

Із вироку вбачається, що за скоєння даного злочину суд призначив засудженій покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, тобто мінімальне за розміром покарання, яке передбачено санкцією вказаної статті і, відповідно до положень ст.71 КК України, частково приєднав до нього невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду у вигляді чотирьох років позбавлення волі, та остаточно призначив покарання у вигляді чотирьох років і одного місяця позбавлення волі.

При цьому ті обставини, на які вона посилається в своїй апеляції, як підставу для пом'якшення призначеного покарання, суду першої інстанції були відомі і враховані при винесенні вироку.

За таких обставин, враховуючи дві попередні судимості ОСОБА_1 за умисні злочини проти власності, судова колегія приходить до висновку, що призначене їй даним вироком покарання не можна визнати явно несправедливим і таким, що не відповідає її особі та ступеню тяжкості скоєного нею злочину, а навпаки, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, яке за своїм видом і розміром відповідає загальним засадам призначення покарань передбачених ст.65 КК України, а тому підстав для його пом'якшення засудженій не вбачає, в зв'язку з чим залишає її апеляцію без задоволення, а вирок суду - без зміни.

Разом із цим, при вивченні вироку колегія встановила, що у його мотивувальній частині яка стосується кваліфікації судом дій підсудної суд помилково зазначив таку кваліфікуючу ознаку даного злочину, як "заподіяння значної шкоди потерпілому", поскільки ця ознака органами досудового слідства при пред'явленні обвинувачення засудженій в вину не вмінялась, і чи є заподіяна даним злочином шкода для потерпілої значною, як в ході досудового слідства, так і в суді у неї не з'ясовувалось.

Тому колегія приходить до переконання про необхідність, в порядку ст.365 КІЖ України, виключити із мотивувальної частини вироку в частині юридичної кваліфікації дій засудженої кваліфікуючу ознаку "заподіяння значної шкоди потерпілому", як вмінену безпідставно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КІЖ України колегія суддів -

ухвалила:

Вирок Франківського районного суду м.Львова від 27 березня 2007 року яким ОСОБА_1 було визнано винною і засуджено по ч.3 ст.185 КК України - залишити без змін, а її апеляцію - без задоволення.

В порядку ст.365 КІЖ України із мотивувальної частини вироку в частині юридичної кваліфікації судом дій засудженої виключити кваліфікуючу ознаку -"заподіяння значної шкоди потерпілому".

Ухвала набуває законної сили негайно і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом шести місяців з дня її проголошення.