Справа №1 la-613/2007                                                   Головуючий у І інстанції Білінська Г.Б.

Категорія ст. 185 ч. З

КК України                                                                      Доповідач: Пайонкевич Т.Т.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 липня 2007 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Пайонкевича Т.Т. Суддів: Брух Б.І., Волинця М.М. з участю прокурора: Білшської Н.И. та засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11 травня 2007 р. та

встановила:

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Тбілісі Республіки Грузія, грузин, громадянин Грузії, із вищою освітою, непрацюючий, неодружений, проживаючий в с. Черчик Яворівського району Львівської області, раніше несудимий,

засуджений за ст. 185 ч.3 КК України на три роки позбавлення волі.

Під вартою ОСОБА_1 перебуває з 17 березня 2007 р.

Стягнуто з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2 14661 грн. заподіяної матеріальної шкоди.

ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 11.06.2006 року біля 11 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, викрав з автомобіля "Опель-Омега" р.н. НОМЕР_1, ключі від квартири потерпілого ОСОБА_2, після чого біля 18 год. проник в квартиру останнього в м. Львові по вул.

Шевченка, 402/14, звідки викрав належні потерпілому гроші  в сумі 2900 доларів.

Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції, не оспорюючи підставності засудження та правильності кваліфікації його дій, вважає, що даний вирок є занадто суворим, просить вирок змінити в частині призначеного покарання та обрати більш м'яке покарання, застосувавши ст. 69 КК України. Покликається на те, що він раніше несудимий, щиро розкаявся у вчиненому, його молодий вік, позитивну характеристику за місцем проживання, його дружні відносини з потерпілим та сприяння проведенню слідства. Вважає також, що при обчисленні суми заподіяної потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди та стягненні такої на його користь, суд не врахував суми зароблених ним у потерпілого грошей та вартості мобільного телефону "Soni-Ericsson W550i", який був у нього вилучений потерпілим.

Вислухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.

Вивченням матеріалів кримінальної справи, зокрема протоколу судового засідання ( а.с. 176-177), встановлено, що при розгляді справи по суті суд у відповідності до ч.3 ст. 299 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які не оспорювались ні підсудним ОСОБА_1, ні іншими учасниками судового розгляду.

ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, дав суду покази по суті пред'явленого обвинувачення, у вчиненому щиро розкаявся, та не оспорював зібрані слідством докази. Суд при цьому належно з'ясував, чи правильно розуміє підсудний зміст фактичних обставин справи, переконався у добровільності та істинності висловленої ним згоди щодо обсягу доказів, що підлягають дослідженню та роз'яснив підсудному ОСОБА_1, що він у даному випадку буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Дії засудженого судом вірно кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України.

Призначаючи ОСОБА_1 міру покарання, суд врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, його особу, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, те, що він не відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, та вважав за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України як необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування ст.69 КК України та обрання засудженому ОСОБА_1 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, немає.

Щодо покликання засудженого на те, що при вирішенні цивільного позову судом невірно обчислено суму, яка підлягала стягненню на користь потерпілого ОСОБА_2, то такі не можуть бути взяті до уваги, оскільки жодних документів щодо спростування суми заявленого потерпілим цивільного позову при розгляді справи по суті ним представлено не було, розмір цивільного позову ним не оспорювався, як і фактичні обставини справи, а тому доводи засудженого в цій частині на підставі ч.1 ст. 365 КК України не можуть бути перевіреними апеляційним судом.

При наведених обставинах підстав для задоволення апеляції і зміни вироку суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 366, 377, 379 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11 травня 2007 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі 6 місяців з моменту набрання нею законної сили.