УХВАЛА
Іменем України
10 липня 2007 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в складі:
головуючого - Перетятька В.О.,
суддів - Голубицького С.С., Макарова Ю.М.,
за участю : прокурора - Василик Ю.М.,
захисника-адвоката - ОСОБА_1,
засудженої - ОСОБА_2,
розглянувши кримінальну справу за апеляціями засудженої та її захисника-адвоката ОСОБА_1 на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 20 квітня 2007 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с.Пятничани Жидачівського району Львівської області, мешканку м.Львова, українку, громадянку України, з неповною середньою освітою, розлучену, маючу на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючу, раніше не судиму,
визнано винною і засуджено :
· за ч. 1 ст. 115 КК України - до семи років позбавлення волі;
· за ч.2 ст.342 КК України - до одного року позбавлення волі.
Головуючий у першій інстанції -ГрищукВ.О. Справа № 11-а-617/2007
Доповідач - Голубицький С. С Категорія - ч. 1 ст. 115 КК
На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у вигляді семи років позбавлення волі.
Вирішено питання з речовими доказами.
За вироком ПІКУЛУ визнано винною і засуджено за те, що вона біля 4-ої години ранку 6 серпня 2006 року в квартирі АДРЕСА_1, на грунті особистих неприязних стосунків перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння умисно нанесла своєму співмешканцю ОСОБА_3 удар ножем в серце і заподіяла йому смерть.
Біля 4 год. 30. хв. після прибуття на місце події працівників слідчо-оперативної групи Залізничного РВ УМВСУ м.Львова вона вчинила їм опір, заважала виконувати свої службові обов'язки, шарпала їх за одяг, умисно нанесла удар міліціонеру ОСОБА_4, та намагалась ударити міліціонера ОСОБА_5, після чого була затримана.
В своїй апеляції адвокат ОСОБА_1 вказує, що вважає вирок незаконним і необгрунтованим через невідповідність наведених у ньому висновків фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості скоєного злочину і особі засудженої. Зокрема, суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння перед його вбивством наносив удари засудженій, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи, а також те, що ОСОБА_2не мала умислу на позбавлення життя ОСОБА_6 і нанесла йому удар в серце випадково, а тому, на його думку, ці її дії слід правильно кваліфікувати по ч.1 ст.119 КК України, як вбивство через необережність. В той же час кваліфікація дій ОСОБА_2 по ч.2 ст.342 КК України ним не оспорюється. Виходячи із наведеного просить апеляційний суд вирок відносно ОСОБА_2 змінити, перекваліфікувати дії засудженої з ч. 1 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 119 того ж КК.
Засуджена ОСОБА_2у своїй апеляції вказує, що не мала намірів убивати ОСОБА_3 і удар ножем в серце нанесла йому через необережність, а тому не погоджується із кваліфікацією її дій в цій частині за ч.1 ст.115 КК України і просить апеляційний суд даний вирок скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді Голубицького С.С. про обставини справи, зміст вироку суду і зміст апеляційних скарг, вислухавши виступи засудженої і її захисника-адвоката ОСОБА_1 в підтримку поданих
апеляцій, думку прокурора про їх відхилення і залишення вироку без змін, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій приходить до висновку, що апеляції не підлягають задоволенню із наступних підстав.
Суд першої інстанції у повному об'ємі дослідив зібрані докази по справі та правильно встановив фактичні обставини справи.
Наведені в апеляціях адвоката і засудженої доводи про її необережне вбивство ОСОБА_3 належним чином перевірялися місцевим судом у судовому засіданні і не знайшли свого підтвердження, про що суд вмотивовано вказав у своєму вироку.
Як видно із показів ОСОБА_2 в суді, необережність заподіяння смерті ОСОБА_3 вона пояснює тим, що під час сварки із останнім тримала кухонний ніж в правій руці, на рівні пояса, вістрям вперед. В ході сварки ОСОБА_3 накинувся на неї і через необережність сам смертельно поранився об цей ніж. Умисного удару ножем вона йому не наносила (а.с.338-339).
Згідно висновку судово-медичного експерта (а.с.140-146), смерть ОСОБА_3 настала внаслідок проникаючого колено-різаного пошкодження грудної клітки зліва, з пораненням стінки правого шлуночка серця, яке ускладнилось гострою кровотечою і смертю.
Допитаний в суді судово-медичний експерт Райко О.І. (а.с.346) пояснив, що з врахуванням характеру даного тілесного ушкодження, той механізм його спричинення на який вказувала ОСОБА_2 не міг мати місце, поскільки для його заподіяння необхідно було тримати ніж на рівні грудей, і для здійснення пошкодження серця необхідно було прикласти певні зусилля, щоб здійснити проникнення ножа і пошкодити не лише поверхневі тканини, але й самий м'яз серця. ОСОБА_3 не міг отримати такі тілесні ушкодження сам, наткнувшись на ніж. В даному випадку мав місце поступальний рух руки з ножем в напрямку серця.
Відповідно до висновку стаціонарної комісійної судово-психіатричної експертизи (а.с.166-168), ОСОБА_2психічним захворюванням не страждає, виявляє ознаки дисоціативного розладу особистості з конверсійними розладами, що не позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих дій психічним захворюванням не страждала, не перебувала у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
За висновком амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи (а.с.170-171), ОСОБА_2 на момент інкримінованих їй дій у стані фізіологічного афекту не перебувала, а також не перебувала і в іншому емоційному стані /стрес, фрустрація/, який-би міг суттєво вплинути на її свідомість та діяльність.
Вказані обставини вказують на свідоме, умисне нанесення удару ножем ОСОБА_2 в ділянку серця ОСОБА_3, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку із його смертю.
Не може погодитись колегія і із ствердженнями адвоката в підтвердження своїх доводів про те, що в настанні трагічних наслідків сварки сприяло побиття ОСОБА_2 вбитим ОСОБА_3, поскільки із матеріалів справи вбачається, що в ніч вбивства в ході сварки вони обоюдно ображали одне одного і наносили удари, що підтверджується висновком судово-медичного експерта про наявність на тілі ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у вигляді колото-різаних ран, саден та крововиливів, які утворились прижиттєво незадовго до настання смерті.
З врахуванням цих обставин і висновку судово-психіатричної експертизи про те, що в момент скоєння вбивства ОСОБА_3 засуджена могла усвідомлювати свої дії та керувати ними дані ствердження адвоката в апеляції апеляційний суд визнає надуманими.
Викладене дає підстави колегії суддів зробити висновок про те, що наведені у вироку місцевого суду висновки відповідають фактичним обставинам справи і дії засудженої в цій частині правильно кваліфіковані судом по ч.1 ст. 115 КК України.
Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то як видно із вироку, незважаючи на її негативну характеристику і вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, за скоєне вбивство суд призначив їй мінімальну міру покарання передбачану санкцією ч.1 ст. 115 КК України - у вигляді семи років позбавлення волі, і при складанні покарань за сукупністю злочинів обрав принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
З огляду на це, приймаючи до уваги особливу тяжкість скоєного нею злочину та його наслідки, призначення засудженій за сукупністю злочинів остаточного покарання у вигляді семи років позбавлення волі не можна визнати явно суворим і несправедливим, таким, що не відповідає її особі і тяжкості скоєного.
Таким чином наведені в апеляціях ОСОБА_2 та її захисника-адвоката ОСОБА_1 доводи про незаконність вироку, невідповідність викладених у ньому висновків фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону та невідповідність призначеного засудженій покарання із викладених мотивів судова колегія знаходить безпідставними, а тому залишає вирок суду першої інстанції без зміни, а подані апеляції- без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366, 377 КПК України колегія суддів -
ухвалила:
Вирок Залізничного районного суду м.Львова від 20 квітня 2007 року яким ОСОБА_2 було визнано винною і засуджено по ч.1 ст.115, ч.2 ст.342 КК України - залишити без зміни, а апеляцію засудженої і її захисника-адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.
Ухвала набуває законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом шести місяців з дня її проголошення.