Справа № 22ц-943/2008 р.                        Головуючий у 1-й інстанції - Косач І.А.

  Категорія - цивільна                                       Доповідач - Шемець Н.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

28 травня 2008 року                                                                    місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

                              головуючого -  судді Квача М.О.,

                            суддів - Шемець Н.В., Миронцова В.М.,

                            при секретарі - Вареник О.М.,

                              з участю -  відповідача ОСОБА_1., представника ВАТ 

                                                   „Облтеплокомуненерго”- Андрущенко  Ю.Ю.,                       

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09 квітня 2008 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію,

в с т а н о в и в :

         В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09 квітня 2008 року, яким частково задоволено позовні вимоги ВАТ „Облтеплокомуненерго”, та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

       Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09 квітня 2008 року з ОСОБА_1 на користь ВАТ „Облтеплокомуенерго” стягнуто заборгованість за теплову енергію в сумі 2467 грн. 84 коп., 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 51 грн. судового збору на користь держави.

       Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 15 квітня 2008 року в зазначеному судовому рішенні від 09 квітня 2008 року  виправлена описка, а саме визначено, що з ОСОБА_1 на користь ВАТ „Облтеплокомуенерго” підлягає стягненню заборгованість за теплову енергію в сумі 2358 грн. 78 коп.

       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що строк позовної давності, в застосуванні якого судом було безпідставно відмовлено, закінчився у 2006 році, а тому вимоги про стягнення заборгованості по угоді про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 30 липня 2003 року в сумі 1574 грн. 56 коп. не підлягають до задоволення. Також апелянт зазначає, що судом було допущено порушення норм процесуального права щодо строків розгляду справи, оскільки справа розглядалась більше двох місяців і при цьому жодна із сторін не подала клопотання про продовження строків розгляду. Крім того, на думку ОСОБА_1, суд не з”ясував жодних обставин, які безпосередньо стосуються предмету розгляду, невірно вказав в рішенні його адресу, за якою позивачем надаються послуги,  та порушив його права, передбачені ст. 27 ЦПК України, оскільки не дав можливості пояснити обставини справи та викласти свої доводи.

       Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

       Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.       

       Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрований в АДРЕСА_1 і являється споживачем послуг з теплопостачання, що надаються позивачем, з січня 2001 року.

       Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача як боргу за договором про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги №9703 від 30 липня 2003 року в сумі 1574 грн. 56 коп., так і поточної заборгованості за період з липня 2003 року по вересень 2007 року.

       Судом першої інстанції стягнуто заборгованість за угодою в повному обсязі та,  з врахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності,  заборгованість з поточних платежів за період з січня 2005 року по вересень 2007 року в сумі 784 грн. 22 коп.

       Згідно пояснень відповідача в судовому засіданні апеляційного суду він згоден з рішенням суду в частині стягнутої заборгованості по поточних платежах і вважає рішення суду першої інстанції в цій частині вірним.

       З врахуванням зазначеного, виходячи з положень ч.1 ст. 61 ЦПК України  -

обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, та оскільки судом першої інстанції застосовано строк позовної давності, в цій частині вимог рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

       Щодо стягнення заборгованості по угоді про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 30 липня 2003 року, відповідач-апелянт вважав, що строк позовної давності закінчився у 2006 році, тому позов в цій частині не може бути задоволений.     

       Суд першої інстанції, вирішуючи спір в даній частині вимог прийшов до висновку про те, що згідно ч.2 ст.79 ЦК України ( в редакції 1963 року) перебіг строку позовної давності переривається вчиненням зобов”язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу. Такою обставиною суд вважав угоду про реструктуризацію боргу, яка є свідченням визнання відповідачем заборгованості послуг з теплозабезпечення.

       Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, крім того враховує, що зазначене узгоджується з положеннями ст. 220 ЦК України (у редакції 1963 року)(чинна ст.604 ЦК України) про те, що зобов”язання припиняються угодою сторін, зокрема, угодою про заміну одного зобов”язання іншим між тими ж особами, і у таких випадках перебіг строку позовної давності починається заново.

     Також апеляційний суд враховує, що зазначений договір про реструктуризацію боргу укладався на термін дії з 01 липня 2003 року по 25 травня 2006 року, відповідачем  не оскаржувався, є чинним, а тому доводи апеляційної скарги про закінчення строку позовної давності в 2006 році є необґрунтованими і помилковими.

     Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом його процесуальних прав не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду. Посилання на порушення строків розгляду справи не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

     Інші доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

     Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

     Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в  :

      Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

      Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09 квітня 2008 року - залишити без змін.

     Ухвала набуває чинності з моменту проголошення,  може  бути оскаржена  в  касаційному  порядку  до  Верховного  Суду  України  протягом двох  місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

      Головуючий:                                                           Судді :