ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2006                                                                                   Справа № 11/224  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого судді Джихур О.В.(доповідач)

суддів: Коршуна А.О.,Виноградник О.М.  

Зміни у складі судової колегії здійснено на підставі розпорядження № 220  від 20.06.2006 р.

при  секретарі судового засідання: Дейчман Т.О.

за участю представників сторін:

від  позивача: Бугун Тамара Євгеніївна, представник, дов.№ 02/07-25  від 20.06.06;

від  відповідача: Насупа Оксана Валеріївна, представник, дов. № 15  від 01.02.06;

розглянувши апеляційну скаргу відкритого  акціонерного  товариства "Дніпровський металургійний  комбінат ім. Ф.Е.Дзержинстького", м. Дніпродзержинськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  04.10.05 р.   

у справі № 11/224              

за позовом:   закритого  акціонерного  товариства Керамет", м. Донецьк

до   відкритого  акціонерного  товариства "Дніпровський металургійний  комбінат ім. Ф.Е.Дзержинстького", м. Дніпродзержинськ

про  стягнення 264 587,57 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням  господарського  суду Дніпропетровської  області  від 04.10.2005р. у  справі № 11/224 ( суддя Мельниченко І.Ф.)  стягнуто  з відкритого  акціонерного  товариства "Дніпровський металургійний  комбінат ім. Ф.Е.Дзержинстького", м. Дніпродзержинськ  на  користь  закритого акціонерного  товариства "Керамет", м. Донецьк 264 587  грн. 57 коп.  основного  боргу,2645 грн. 88 коп. державного  мита,118 грн.  витрат  на  інформаційно - технічне  забезпечення  судового  процесу.

Рішення мотивовано ст.ст. 71, 263, 526 Цивільного кодексу України.

Не  погодившись з  даним  рішенням відкрите  акціонерне товариство "Дніпровський металургійний  комбінат ім. Ф.Е.Дзержинстького", м. Дніпродзержинськ  його оскаржує на предмет невідповідності нормам процесуального та матеріального права. Зазначає, що господарським судом порушено принцип рівності та змагальності встановлений ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, в судовому засіданні при прийнятті рішення представник відповідача участі не брав, судом порушена норма ст. 261 Цивільного кодексу України, так як, на думку скаржника, строк позовної давності пропущено, про застосування строку позовної давності відповідач в відзиві на апеляційну скаргу заявив суду.

Скаржник просить рішення  скасувати, в позові відмовити.

Ухвалою Дніпропетровського  апеляційного  господарського  суду від 11.11.2005р.  відмовлено відкритому  акціонерному  товариству "Дніпровський металургійний  комбінат ім. Ф.Е.Дзержинстького", м. Дніпродзержинськ у  відновленні  строку  на  подання  апеляційної  скарги.

Постановою Вищого  господарського  суду  Дніпропетровської  області від 21.03.2006р.  ухвала    Дніпропетровського  апеляційного  господарського  суду  від 11.11.2005р.  скасована, справу  передано  до Дніпропетровського  апеляційного  господарського  суду  для  здійснення апеляційного  провадження.

Виконуючи вказівки ВГСУ 03.05.2006 р. апеляційна скарга відповідача була прийнята до розгляду.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши  рішення  на  предмет  відповідності  діючому  законодавству,  дослідивши  матеріали  справи,  заслухавши  представників   сторін,  колегія  суддів  вважає,  що  апеляційна  скарга  задоволенню  не  підлягає  з  наступних  підстав.

На підставі договору №КМУ –00/108 (21-0007-02) від 02.01.2001 р. ( в редакції протоколу узгодження розбіжностей) позивач в період з 01.01.2001 р. по 31.12.2001 р. поставив відповідачу продукцію - вогнетривкі вироби на загальну суму 1456 143, 38 грн., яка була оплачена останнім частково.

За період з серпня 2001 р. утворилася заборгованість за отриману відповідачем  продукцію на загальну суму 264 587, 57 грн.

Згідно п. 4.1.2 договору  від  14.11.2000 р. ( в редакції протоколу узгодження розбіжностей) оплата за продукцію здійснюється на протязі 12 календарних днів від дати зазначеної в транспортній накладній, на підставі рахунку продавця (позивача), який направляється поштою або передається  факсом.

Матеріали справи свідчать, що останні поставки продукції здійсненні позивачем 29.12.2001 р., що підтверджується товарно-транспортними накладними, рахунками - фактурами, податковою накладною №1875 від 29.12.2001 р. (т.2 а.с. 67-76).

Відповідач факту отримання продукції не заперечує, отримання від позивача рахунків-фактур на оплату продукції в судовому засіданні підтвердив представник відповідача.

Відповідач не спростовуючи наявність заборгованості перед позивачем стверджує, що ним пропущено строк позовної давності для вимоги сплати боргу. У відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.111), відповідач заявив про сплив строку позовної давності.

Згідно п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України ( в редакції 2003 р.), який набрав чинності з 01.01.2004 р., Цивільний кодекс України застосується до Цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності або до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Обов’язки відповідача щодо оплати отриманої від позивача продукції існували після набрання чинності  Цивільного кодексу України, 3-річний строк позовної давності для вимоги щодо оплати продукції на час набрання Цивільного кодексу України, не сплинув.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплинув до набрання чинності цим Кодексом.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Договір від 14.11.2000 р. діяв до 31.12.2001 р. з врахуванням останніх поставок продукції (29.12.2001 р.), оплата продукції повинна була бути здійснена відповідачем 10.01.2002 р. Таким чином з 11.01.2002 р. починається перебіг строку позовної давності. Позов позивачем пред’явлено 02.09.2005 р., тобто після спливу строку позовної давності.

Статтею 263 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави для зупинення перебігу позовної давності. Зокрема, згідно ч. 1 п. 2 ст.263 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.

Відповідно до інформації наданої позивачу  Агентством з питань банкрутства в Донецькій області за період з 29.08.2000 р. по 27.05.2004 р. відносно відповідача було порушено 7 справ про банкрутство (т.2 а.с. 88).

Згідно п. 4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Так із 3 років 9 місяців, які передували зверненню позивача з позовом, мораторій діяв 41 місяць, тобто 3 роки 5 місяців.

Таким чином станом на 02.09.2005 р. (день звернення з позовом), строк позовної давності не сплинув.

В порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідач свої зобов’язання щодо оплати  продукції на умовах передбачених договором від 02.01.2001 р. не виконав.

Відносно твердження скаржника щодо порушення норм процесуального права слід зазначити, що відповідач був повідомлений про розгляд справи 22.09.2005 р., що підтверджується поштовим повідомленням від 12.09.2005 р. про вручення ухвали відповідачу (т.2 а.с. 109). В судове засідання 22.09.2005 р. представник відповідача не з’явився,  що змусило господарський суд відкласти розгляд справи (т.2 а.с.129) на 04.10.2005 р.

04.10.2005 р. представник відповідача також в судове засідання не з’явився, ухвала від 22.09.2005 р. (т.2 а.с.129) була направлена сторонам 22.09.2005 р., про що свідчить штамп канцелярії суду на зворотній стороні ухвали, що відповідає Інструкції з діловодства в господарських судах України. Доказів неотриманої ухвали скаржник не представив.

За наведених підстав позовні вимоги вважаються обґрунтованими і правомірно задоволені господарським судом.

Керуючись ст.ст. 103- 105 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого  відкритого  акціонерного  товариства "Дніпровський металургійний  комбінат ім. Ф.Е.Дзержинстького", м. Дніпродзержинськ –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  04 жовтня 2005 р.   

у справі № 11/224 – залишити без змін.

          

Головуючий суддя

О.В.Джихур

Судді:

А.О.Коршун

О.М.Виноградник

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                  Ю.А.Тараненко