02.04.2012  

                                                                                                                                      №212/2956/2012

№2/212/4368/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2012 року                                                                     Ленінський районний суд м. Вінниці в складі: головуючого судді Федчишен С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом         ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя ,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.  

В судовому засіданні 29.03.2012 р., після відкриття провадження у справі, суд надав позивачу строк для усунення недоліків позову.

 В ухвалі від 29.03.2012 р. суд визначив, що в позові ставиться вимога, щодо поділу майна подружжя, а саме квартири та ряду об’єктів рухомого майна, однак в порушення вимог п.4 ч.2 ст.119 ЦПК України позивачем не визначено дійсну ціну позову на час пред’явлення позову, оскільки не зазначено вартість об’єктів рухомого майна. Дана обставина унеможливила вирішення питання щодо дійсного розміру судового збору, що слід сплатити за пред’явлення даного позову.  

На виконання вимог ухвали суду 02.04.2012 р. позивач надав суду квитанцію про сплату судового збору в сумі 73,00 грн. зазначивши, що вартість рухомого майна, яке він просить виділити йому становить 7 300,00 грн.

Дослідивши подану заяву та додані документи, заслухавши думку сторін спору суд, враховуючи те, що даний спір стосується поділу майна подружжя, зокрема, стягнення вартості частки нерухомого майна та визнання, як за позивачем так і за відповідачем, права власності на об’єкти рухомого майна, позивачем невіро визначено ціну позову та відповідно невірно сплачено судовий збір за пред’явлення вказаних позовних вимог.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що позивач визначив лише вартість тієї частки майна, яке просить виділити йому. Вартість майна, що позивач просить виділити відповідачу ним не оцінена, і відповідно такі вимоги не оплачені судовим збором.

Враховуючи те, що дане питання було підставою для постановлення ухвали суду 29.03.2012 р., підстав для визначення розміру судового збору самим судом  не має.

Крім того, в наданій суду квитанції про сплату судового збору не вірно вказано призначення платежу, оскільки відсутнє найменування та код ЕДРПОУ суду де розглядається справа. Разом з тим, в ухвалі від 29.03.2012 р., судом було вказано реквізити для сплати судового збору та обов’язкові реквізити, що мають бути зазначені у призначені платежу.  

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст. 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене та положення п.8 ч.1 ст. 207 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 207, 209, 210  ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишити без розгляду.      

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

          Суддя: