У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах  Верховного Суду України  

         у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 жовтня 2006 року     кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Вироком Арцизького районного суду Одеської області від 1 грудня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2006 року,

ОСОБА_1,        

раніше не судимого,

засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілого ОСОБА_3 654 грн. на відшкодування матеріальної та 7000 грн. - моральної шкоди.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 29 березня 2005 року він у барі ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, шляхом нанесення умисно двох ударів ножем у живіт ОСОБА_3  спричинив йому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

У касаційних скаргах:

-засуджений ОСОБА_1, зазначаючи, що  ударів ОСОБА_3 він не наносив, той його обмовив, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення;

- захисник ОСОБА_2, наводячи доводи, що винність засудженого ОСОБА_1 не доведена, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у справі допущено неповноту і однобічність досудового і судового слідства та істотне порушення кримінально-процесуального закону, що справу фальсифіковано працівниками міліції, просить скасувати постановлені щодо засудженого судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її перегляду.

 Доводи у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 про недоведеність винності ОСОБА_1 в спричиненні потерпілому ОСОБА_3 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, є безпідставними.

Ці їх твердження були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і спростовані наведеними у їх судових рішеннях доказами.

Зокрема, до висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину суд дійшов на підставі показань самого засудженого ОСОБА_1, який під час  досудового слідства не заперечував, що наніс Шатуну удари ножем в живіт, які узгоджуються з  показаннями потерпілого ОСОБА_3 про те,  що в барі ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 став його ображати, а потім  наніс йому удари в область живота,  на вулиці він виявив у животі ножа, який раніше бачив у ОСОБА_1.

Ці їх показання узгоджуються з наведеними у вироку показаннями свідків ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та об'єктивно підтверджені даними, які містяться у повідомленні з Арцизької ЦРЛ про доставку до лікарні ОСОБА_3 з тілесними ушкодженнями; у протоколах добровільної видачі і огляду ножа та одягу, очної ставки за участю ОСОБА_1 і ОСОБА_3, висновком дактилоскопічної експертизи, з якого убачається, що слід пальця, виявлений на поверхні вилученого ножа, належить ОСОБА_1.

Згідно з висновком експерта у  ОСОБА_3 були виявлені одне проникаюче і одне непроникаюче поранення черевної порожнини зліва, які віднесені до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Ці ушкодження могли бути спричинені гострим предметом, у тому числі ножем.

Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_8 показав, що удари в живіт потерпілому було нанесено зі значною силою, і якщо б їх  спричинив собі  сам потерпілий, то  канали ран мали б інший напрямок.

Таким чином, уся сукупність зібраних у справі доказів була ретельно проаналізована судом як з точки зору допустимості, так і достовірності, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у спричиненні ОСОБА_3 умисного тяжкого тілесного ушкодження. 

Доводи про застосування до ОСОБА_1 незаконних методів ведення слідства, які могли б вплинути на правдивість його показань під час досудового  слідства, перевірялись і не знайшли свого підтвердження.

Зазначені у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 доводи про неповноту досудового і судового слідства та неправильну оцінку доказів у справі, про проявлену у зв'язку з цим необ'єктивність, стосуються перегляду касаційним судом фактичних обставин справи з підстав, зазначених у ст.ст. 368, 369 КПК України.

 Разом із тим, касаційний суд переглядати їх не вправі, оскільки законом передбачено, що відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Проте даних, які б свідчили, що стосовно ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон, допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону чи що призначене йому покарання не відповідає тяжкості ним вчиненого та його особі, не виявлено.

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, відсутні.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

                                                   ухвалила:

У задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень відмовити.

         Судді:

Міщенко С.М.                        Кармазін Ю.М.                        Стрекалов Є.Ф.