Справа № 22ц-2131/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Харчука В.М.
суддів: Переверзєвої Н.І., Кізюн О.Ю.
при секретарі: Косташ К.В.
з участю: апелянта ОСОБА_1,
представника Шепетівського комунального підприємства „Житлосервіс”
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22 ц- 131 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду від 06 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Шепетівського КП „Житлосервіс”, Шепетівської міської ради, виконавчого комітету Шепетівської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в зв”язку з самоусуненням від виконання, бездіяльністю та неналежним виконанням договірних зобов”язань і за позовом Шепетівського комунального підприємства „Житлосервіс” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,
в с т а н о в и л а:
В квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду і просив визнати:
- неправомірною бездіяльність Шепетівського КП „Житлосервіс” щодо невиконання робіт по утриманню будинку АДРЕСА_1 згідно договору № 4974 від 24 лютого 2004 року і стягнути на його користь матеріальну шкоду в сумі 22815,1 грн.;
- протиправною бездіяльність Шепетівського міськвиконкому в зв”язку з самоусуненням від контролю за балансоутримувачем КП „Житлосервіс”, щодо надання необхідного рівня та якості житлово-комунальних послуг йому та членам його родини, що мешкають в квартирі НОМЕР_1 означеного будинку;
- стягнути з обох відповідачів солідарно на його користь 3000 грн. моральної шкоди.
В березні того ж року Шепетівське комунальне підприємство „Житлосервіс” пред”явило позов до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 895,15 грн. В ході розгляду справи представник позивача уточнив розмір боргу і визначив його станом на 01 червня 2011 року в сумі 976,21 грн.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 13 липня 2011 року позови об”єднані в одне провадження.
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Березюк О.Г. Справа № 22ц- 131
Доповідач –Переверзєва Н.І. Категорія № 41,43
Рішенням цього ж суду від 06 жовтня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позов Шепетівського комунального підприємства „Житлосервіс” задоволено.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Шепетівського комунального підприємства „Житлосервіс” заборгованість за обслуговування житла, що виникла станом на 01 червня 2011 року в сумі 976,21 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Шепетівського КП „Житлосервіс” з кожного по 7,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та по 315 грн. витрат, пов”язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кожного на користь держави по 12,75 грн. державного мита.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 означене рішення вважає незаконним, просить його скасувати, посилаючись на обставини, викладені ним в позовній заяві. Крім того, вважає, що головуючий по справі суддя не прийняв до уваги поданих доказів, а також пояснень, наданих ним в судовому засіданні, натомість беззаперечно сприйняв покази представника відповідача, який до того ж не мав належних повноважень. Також суддя допустив численні порушення норм процесуального права при безпідставному відкладенні слухання справи, не повідомив його належним чином про її слухання 15 квітня 2011 року, порушив визначені законом строки вирішення спору і не прийняв ухвали про їх продовження, без мотивно відхилив його клопотання про виклик і допит свідків, допускав непроцесуальне спілкування з представником КП „Житлосервіс”, невірно послався на норми права, на підставі яких стягнув кошти не лише з нього, як власника житла, а і з членів його сім”ї. Останні також викликались до суду із порушенням вимог закону через пресу, хоча він пояснював, що їх місце проживання йому невідоме, оскільки вони приїздять додому не частіше одного разу на півроку і не користуються послугами КП „Житлосервіс”, а отже не повинні їх оплачувати. Його пояснення , що комунальне підприємство за 20 років не надало йому жодної послуги, крім вивезення сміття, а також наявний у нього договір із цим підприємством від 24 лютого 2004 року залишились поза увагою суду. Не врахував він і наявних у справі актів-претензій, підписаних з участю працівників „Житлосервісу” і мешканців будинку, а також безпідставно критично оцінив довідки, видані приватними підприємцями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 25 та 28 січня 2010 року про пошкодження побутової техніки. Всі подані ним докази об”єктивно свідчать про спричинення з вини відповідачів не лише матеріальної, а й моральної шкоди, однак, на думку апелянта, суд своє відмовою у задоволенні його позовних вимог фактично узаконив їх протиправну бездіяльність. Крім того, просить врахувати, що суд чинив йому перешкоди у своєчасному ознайомленні з матеріалами справи і отриманні повного тексту судового рішення .
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення витрат, пов”язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідачів - скасуванню з наступних підстав. В решті означене рішення слід залишити без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом п. 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572, та ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” утримання приватизованих квартир ( будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників, згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) відносяться до житлово-комунальних послуг.
Статтями 20, 21 цього Закону визначені права та обов’язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_2, сином ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_4 являються співвласниками в рівних частках квартири за НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 67,2 кв.м. Балансоутримувачем житла за означеною адресою є Шепетівське комунальне підприємство „Житлосервіс”, яке надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Сім”я ОСОБА_4 споживаючи ці послуги, оплату їх не проводить, в зв”язку з чим рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 12 вересня 2008 року із них стягнуто суму заборгованості. Однак, і в подальшому ОСОБА_1 договору про надання послуг не уклав, з січня 2009 року не вносить плату за обслуговування житла і надані комунальні послуги, в зв”язку з чим станом на червень 2011 року утворилась заборгованість в сумі 976,21 грн. Як пояснив суду представник КП „Житлосервіс”, наявна в матеріалах справи копія договору про надання послуг утримання будинку та прибудинкової території направлялась всім мешканцям будинку за АДРЕСА_1, в тому числі і позивачеві-відповідачеві, для ознайомлення, як типовий договір і пропонувалось в разі погодження з його умовами, з”явитись в офіс КП „Житлосервіс” для укладання договору. Однак, ні він, ні члени його сім”ї з лютого 2004 року не виявили бажання на укладання договору на умовах, викладених у типовому договорі, а також не висунули своїх вимог для підписання індивідуального договору.
Давши належну оцінку цим обставинам, показам сторін, іншим наявним у справі доказам, суд прийшов до обгрунтованого висновку про доведеність позовних вимог, заявлених КП „Житлосервіс” і необхідність стягнення із відповідачів заборгованості за обслуговування будинку і прибудинкової території та понесених позивачем судових витрат. При цьому вірно відхилив заперечення ОСОБА_1 щодо наявності між ним і балансоутримувачем будинку договірних зобов”язань, оскільки долучена ним до позовної заяви ксерокопія договору від 24 лютого 2004 року не містить підпису керівника комунального підприємства, його адреси, розрахункових рахунків та належним чином не зареєстрована. Як пояснив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підпис на наявному у нього екземплярі договору у приватному порядку вчинив бувший голова КП „Житлосервіс” ОСОБА_10, який в той час працював вже на іншій посаді.
Крім того, судом враховано, що ОСОБА_1 не спростовані подані КП „Житлосервіс” докази про проведення конкретно визначених робіт по утриманню будинку АДРЕСА_1
Однак, при вирішенні цієї частини спору суд безпідставно посилався на ст. ст. 67, 68 Житлового кодексу України, які регулюють питання плати за комунальні послуги у будинках державного і громадського житлового фонду, в той час, як квартира за НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 приватизована ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках. Тому, з мотивувальної частини рішення суду слід виключити посилання на ст. ст. 67, 68 Житлового кодексу України, як норми, що регулюють спірні правовідносини
Що ж стосується рішення суду в частині вирішення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, то його слід визнати законним і обґрунтованим.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
За змістом ст. 64 цього ж Кодексу письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо надано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має вимагати подання оригіналу.
Згідно ч. ч.1, 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об”єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв”язок доказів у їх сукупності.
Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 на підтвердження своїх доводів про затоплення його квартири 9 та 10 січня 2010 року та заподіяння йому матеріальних збитків посилається на акти-претензії, складені в означені дні. Однак їх зміст і порядок складання суперечать вимогам ч .ч. 1-3 ст. 18 Закону України „ Про житлово-комунальні послуги”. Як пояснили сторони, слюсар і електрик КП „Житлосервіс”, прізвища яких зазначені в актах, офіційно не викликались і не направлялись на квартиру ОСОБА_1 для складання і підписання актів. Вони з”явились там, за припущенням сторін, за усним розпорядженням міського голови, до якого споживач звернувся в приватному порядку і не мали жодних повноважень від директора КП „Житлосервіс”, до якого ОСОБА_1 і не звертався в зв”язку з вихідними днями. Тому, ці документи вірно не прийняті судом в якості доказів.
Слід погодитись і з позицією суду першої інстанції щодо оцінки довідок приватних підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про причини пошкодження побутової техніки у квартирі ОСОБА_1, а також договору підряду на ремонт приміщення, укладеного 15 січня 2010 року із приватним підприємцем ОСОБА_9 Означені документи, як і подані ним товарні чеки не містять жодної інформації щодо наявності і причин затоплення квартири ОСОБА_1 саме 9 та 10 січня 2010 року через невиконання КП „Житлосервіс” своїх обов”язків по ремонту даху будинку, в якому він із сім”єю мешкає.
Інших належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог про заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди позивач не подав, не здобуті вони і судом, тому останнім обгрунтовано постановлено рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Разом з тим, не можна визнати законною та обгрунтованою позицію суду першої інстанції при вирішенні питання про стягнення із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь КП „Житлосервіс” витрат, пов”язаних з публікацією в пресі оголошення про їх виклик до суду. Відповідно до вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи невідоме, викликається в суд через оголошення в пресі. В матеріалах справи наявні відомості про зареєстроване місце проживання означених учасників процесу, тому виклик їх до суду необхідно було здійснювати відповідно до порядку визначеного ч. 3 ст. 76 ЦПК України. Отже, рішення суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 315 грн. підлягає скасуванню.
В решті означене рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду від 06 жовтня 2011 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на ст.ст. 67, 68 Житлового кодексу України, як норми, що регулюють спірні правовідносини.
Відмовити в задоволенні стягнення із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Шепетівського комунального підприємства „Житлосервіс” витрат з публікацією в пресі оголошення про їх виклик до суду.
В решті означене рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили
Головуючий: підпис Судді: підписи
З оригіналом згідно. Суддя: Н.Переверзєва