Справа № 22ц-491/12
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Харчука В.М.
суддів: Переверзєвої Н.І., Кізюн О.Ю.
при секретарі: Боднарчук Я.Д.
з участю: позивача ОСОБА_1, та його представника
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22 ц - 491 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дунаєвецького районного суду від 11 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,
в с т а н о в и л а:
В червні 2011 року позивач звернувся до суду і просив стягнути з відповідачів на його користь 12 530 грн. 94 копійки матеріальної шкоди, заподіяної знищенням бетонної площадки і 5 фруктових дерев, та 10 000 грн. моральних збитків. Зобов’язати ОСОБА_2 ліквідувати горіх, який росте на межі під його верандою, а також перенести споруду для утримання свиней розташовану на межі, згідно будівельних та санітарних норм.
Рішенням Дунаєвецького районного суду від 11 січня 2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 9 484 грн. 94 коп. матеріальної та 1000 грн. моральної шкоди, солідарно, а також судові витрати в розмірі 262 грн. 80 коп. в тому ж порядку.
Зобов’язано ОСОБА_2 ліквідувати горіх біля межі та веранди будинку ОСОБА_1 та перенести споруду для утримання свиней, розташовану біля межі із земельною ділянкою, котра перебуває у користуванні ОСОБА_1 в АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 означене рішення вважає незаконним, просить його скасувати, і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права, та невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що суд помилково застосував до спірних правовідносин норми ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України, оскільки вони, на
______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Кучерява А.В. Справа № 22ц- 491
Доповідач –Переверзєва Н.І. Категорія № 45
її думку, регулюють питання відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам,
заподіяних вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв’язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Натомість вона вважає, що суд при вирішенні заявлених позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою мав керуватись вимогами ч. 3 ст. 109 Земельного кодексу України.
Апелянт вважає, що суд не врахував вимоги рішення Дунаєвецького районного суду від 28 вересня 2010 року, яким її зобов”язано звільнити земельну ділянку, належну ОСОБА_1, і на виконання якого вона зрубала посаджені нею 4 яблуні і горіх, оскільки суд на той час не вирішив питання щодо компенсації їх вартості. Крім того, законом не заборонено особі зрізати дерева, які вона сама посадила і які належать їй на праві власності, натомість вимога позивача про відшкодування шкоди за неналежні йому насадження не грунтується на нормах ст.ст. 1166,1167 ЦК України, якими керувався суд при вирішенні даного спору. Помилковим вважає висновок суду щодо створення нею перешкод у землекористуванні позивача шляхом встановлення тимчасової споруди для утримання свиней, його висновок щодо наявності горіха на межі чи на спільній земельній ділянці - суперечливим , а зобов”язання його ліквідувати –таким, що не відповідає нормам ст. 109 ЗК України.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, ліквідації горіха - скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, суд вірно встановив, що сторони є співвласниками житлового будинку за АДРЕСА_1 і їм належить по 15/100 його частин, власником решти 70/100 його частин є ОСОБА_5 Рішенням Дунаєвецького районного суду від 28 вересня 2010 року, яке набрало чинності, встановлено порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і у користування першому виділено частину ділянки, площею 0,0429 га, а другій - 0,0317 га, а частина ділянки, площею 0,0060 га залишена у спільному користуванні. Як слідує із акта, складеного 21 липня 2011 року депутатом Дунаєвецької міської ради Ковальчуком В.І., ним виявлено вирубку 4-х дерев яблуні та пошкодження одного горіха на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні ОСОБА_1 Відповідачі визнали факт вирубки дерев і послались на те, що вони діяли правомірно, оскільки знищили посаджені саме ними дерева, що росли на частині земельної ділянки, яка до винесення рішення суду знаходилась у користуванні ОСОБА_2 Згідно розрахунку, проведеного головним спеціалістом відділу екологічного контролю біоресурсів та природного заповідного фонду Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області ( а. с. 22-23 ), загальна сума шкоди, заподіяна вирубкою 5 фруктових дерев становить 9484,94 грн.
Врахувавши ці обставини, покази сторін і свідків, інші наявні у справі докази, суд прийшов до обгрунтованого висновку про заподіяння позивачеві майнової шкоди відповідачами і необхідність її відшкодування. Однак, правовою підставою для цього зазначив ст. ст. 1166, 1190 ЦК України та ст.ст. 156 та 157 Земельного кодексу, які не регулюють спірні правовідносини, оскільки означені норми Цивільного кодексу визначають загальні підстави відповідальності за завдану шкоду і солідарної відповідальності відповідачів. Норми ж Земельного кодексу України, на які послався суд, визначають підстави і порядок відшкодування збитків, які стосуються інших обставин землекористування.
Спірні правовідносини регулюються ст. 152 Земельного кодексу України, відповідно до вимог п. г ч. 3 якої одним із способів захисту права на земельні ділянки є відшкодування заподіяних збитків. Тому, саме на підставі норм означеної норми права із відповідачів в рівних частках підлягає стягненню на користь позивача 9484,94 грн. завданих йому збитків, тобто по 4742,47 грн. з кожного.
Відповідно по п. п. 5 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової шкоди)” обов”язковому з”ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв”язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з”ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо ), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров”я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне –за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Як слідує із матеріалів справи, заявлені ОСОБА_1 вимоги про стягнення моральної шкоди не знайшли свого підтвердження, позивач не подав доказів в цій частині свого позову , а суд самоусунувся від встановлення обставин і підстав на підтвердження заподіяння йому моральних страждань, тобто при постановленні рішення про часткове задоволення позову не врахував роз”яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної( немайнової шкоди)”.
Як в позовній заяві, так і в ході розгляду справи ОСОБА_1 не довів характеру і обсягу перенесених ним моральних страждань, не зазначив конкретних обставин заподіяння йому моральної шкоди, не навів розрахунку суми, заявленої ним для компенсації, а його посилання на погіршення стану здоров”я, а також неправомірну поведінку щодо його матері нічим об”єктивно не підтвердженні. Рішення суду першої інстанції в цій частині є неконкретним, а підставою для часткового задоволення позову зазначено моральні страждання, пов”язані із необхідністю звертатись за захистом у різні інстанції та суд, хоча саме такий порядок визначений законом для поновлення порушеного права.
З врахуванням вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в цій частині і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення із відповідачів 10000 грн. моральної шкоди
Заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо суперечливості викладення у рішенні висновків суду щодо знесення горіха, який росте на межі і їх невідповідність вимогам ст. 109 Земельного кодексу України.
Згідно вимог ч. ч. 2 та 3 ст. 109 Земельного кодексу України кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі. Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частках.
Сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивач, як на підставу своїх вимог щодо ліквідації горіха посилався на ч. 2 ст. 109 ЗК України , суд в мотивувальній частині свого рішення погодився із нею і зазначив про необхідність його знесення за участю обох сторін або самого лише позивача. Разом з тим, в резолютивній частині вказав про покладання обов”язку по ліквідації горіха лише на ОСОБА_2 Отже, через невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам процесуального закону, зокрема,
ст.ст. 213 –215 ЦПК України, воно в цій частині підлягає скасуванню із постановленням нового рішення.
Встановлено, що спірний горіх росте на межі земельних ділянок, що знаходяться в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1, крона та коріння його розрослись над і під верандою частини будинку позивача, що призводить до її руйнації. Оскільки, ОСОБА_2 відмовляється від своїх прав на це дерево і наполягає на тому, що його посадила матір ОСОБА_1, то останній відповідно до вимог ч. 3 ст. 109 Земельного кодексу України повинен один нести витрати на ліквідацію горіха. Отже, заявлені ним до ОСОБА_2 позовні вимоги про ліквідацію горіха задоволенню не підлягають.
Відповідно до часткового задоволення позовних вимог , апеляційний суд визначає розмір компенсації за рахунок обох відповідачів понесених позивачем судових витрат в сумі 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 51 грн. судового збору в частині вирішення майнового спору, а також за рахунок ОСОБА_2 Ѕ частини сплачених ОСОБА_1 судових витрат за вирішення позову про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що складає 18,5 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 4,25 грн. судового збору.
Вірним і таким, що ґрунтується на наявних у справі доказах, слід визнати висновок суду про недотримання ОСОБА_2 правил добросусідства і порядку землекористування, визначеного рішенням суду, встановлення нею тимчасової споруди для утримання свиней між власною літньою кухнею та господарською будівлею ОСОБА_1, що позбавляє можливості останнього належним чином її обслуговувати, встановити огорожу і порушує норми ДБН. Тому, слід погодитись із визначеним судом способом усунення перешкод з боку ОСОБА_2 в користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом перенесення цієї споруди від межі .
В частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов”язаних із руйнуванням збудованої ним бетонної площадки, рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому відповідно до принципу диспозитивності , апеляційний суд не робить висновків щодо вирішення цієї частини спору.
Керуючись ст. ст.213, 215, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 109, 152 Земельного кодексу України, колегія суддів
р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково .
Рішення Дунаєвецького районного суду від 11 січня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, судових витрат і зобов”язання ОСОБА_2 до ліквідації горіха скасувати. .
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 : із ОСОБА_2 4742,47 грн. та ОСОБА_3 4742,47 грн. матеріальної шкоди, а всього 9484,94 грн.
В задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди та ліквідації горіха відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 : із ОСОБА_2 78,5 грн. понесених ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 29,75 грн. судового збору: із ОСОБА_3 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 25,5 грн. витрат по сплаті судового збору.
В решті означене рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: підпис Судді: підписи
З оригіналом згідно. Суддя: Н.Переверзєва