Справа №  2-1205/11

Номер провадження  2/1109/57/2012  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 березня 2012 року   Кіровський районний суд   м. Кіровограда

в  складі:  головуючого судді -                      Бершадської О.В.

    при секретарі -                                Матірна Н.А.

   розглянувши у відкритому   судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом       ОСОБА_1   до  ОСОБА_2, неповнолітнього ОСОБА_3, третя  особа  , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – територіальна громада  м. Кіровограда в  особі  Кіровоградської міської ради ,   КРЕП №10,  служба  у  справах дітей  виконавчого комітету  Кіровоградської міської ради  про   усунення  перешкод  в користуванні житловим приміщенням, шляхом  виселення, без надання  іншого  житлового приміщення, -

                                                                    ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернулась в  суд   з позовом , яким   просила   визнати  дії відповідача  ОСОБА_2   по створенню  їй(позивачу)  перешкод  в  користуванні  житловим приміщенням   за адресою  АДРЕСА_1 –протиправними;  усунути  перешкоди  в  користуванні   житловим  приміщенням, шляхом   виселення  в  примусовому  порядку відповідача  ОСОБА_2   та членів  її сім»ї  із самовільно  захопленої  квартири АДРЕСА_1, без надання  іншого  житлового приміщення , стягнення  судових витрат .  Вимоги мотивувала тим, що   згідно   рішення  Виконавчого комітету  Кіровоградської    міської ради   від 09.08.2010 року №737,  квартира  АДРЕСА_1   була  передана  до комунальної  власності  територіальної  громади  м. Кіровограда.  10.09.2010 року  виконавчим  комітетом  Кіровоградської міської ради    їй  було надано   право  зайняття  зазначеного  жилого приміщення   та видано ордер №44, підставою  якого  слугувало рішення   ВМР   від 25.08.2010 року  №755.   22.04.2010 року   вона зареєструвалась   у спірній  квартирі .   Проте, вселитись до квартири   вона  не змогла, так  як   відповідач, яка  там  проживає  із неповнолітнім  сином   без  відповідних  правових підстав  не  звільняє  її.  

22.03.2012 року  в  судове засідання  позивач    подала   заяву   про залишення  частини   позовних вимог щодо  визнання  дій  відповідача  ОСОБА_2   по створенню  їй(позивачу)  перешкод  в  користуванні  житловим приміщенням   за адресою  АДРЕСА_1 –протиправними,  без  розгляду    та   конкретизувала   вимоги   щодо  усунення   перешкод,  а відтак  просила   усунути  їй  перешкоди  в користуванні  житловим приміщенням , шляхом  виселення   відповідачів  ОСОБА_2, неповнолітнього ОСОБА_3  з  квартири АДРЕСА_1 , без надання  іншого житлового приміщення   ( а.с.  93-94  ).

Згідно ухвали  Кіровського районного суду  м. Кіровограда  від  22.03.2012 року , позовна  заява ОСОБА_1   до  ОСОБА_2 про   усунення  перешкод  в користуванні житловим приміщенням, в частині   вимог про визнання  дій  відповідача  ОСОБА_2   по створенню  перешкод  в  користуванні  житловим приміщенням   за адресою  АДРЕСА_1 –протиправними, залишено без розгляду ( а.с. 101).

Відповідач   ОСОБА_2 та  залучений  згідно ухвали  суду ( а.с. 103)  співвідповідач  неповнолітній  ОСОБА_3, 1995 року народження  законні інтереси якого  представляє  мати  ОСОБА_2,  та  її представники   позов не визнали , зазначали, що  вимоги  є безпідставні , оскільки  в  квартирі  з 2007 року  відповідач  проживає  з неповнолітнім  сином  постійно,  спірна  квартира   була    ще надана    її матері  ОСОБА_4,  яка померла 22.10.2008 року . В подальшому  вона  бажала переоформити  квартиру  на себе, про що подавала   заяву  до  КП « Кіровоградське ВКГ»  , де працює  тривалий  час, однак   ордер  на квартиру  їй  ніхто не видав.  На даний період  ні  у  неї, ні  у неповнолітнього сина   не має   місця  проживання ,  бувший  її чоловік   ОСОБА_5    виписав  її  з  квартири  № 441  цього ж  будинку.  Вважає, що      позивач   неправомірно отримала  ордер  на квартиру №434, так  як  профспілкова  організація   не надавала  клопотання   до адміністрації підприємства   щодо виділення  їй   житла , а саме  спірної квартири,  на обліку   ОСОБА_1 не перебувала .

В  судове засідання 29.03.2012 року  на визначену  судом  годину,  на  дебати,  відповідач, співвідповідач  та її представники  не з»явились,   повідомлялись ( а.с. 124). Представник  відповідача  ОСОБА_6 подала   письмову  заяву  про відкладення   справи, в зв»язку  з хворобою ( проте  не зрозуміло кого  чи  самої відповідача  чи   представника),     при  цьому,   свої  пояснення та заперечення   висловили  раніше.

Залучена  згідно ухвали  суду  від 18.11.2010 року  ( а.с.  48)  третя особа -територіальна громада  в особі  Кіровоградської міської ради, її представник  в  суді  зазначив, що   відповідач   зверталась  до суду  із позовом   про   визнання права користування   спірним  жилим  приміщенням та зобов»язання  видати ордер, визнання ордеру недійсним,  однак     рішенням  судів  у  задоволенні  її вимог  було відмовлено,  тому  вважає, що позивач  має  всі  підстави  для   виселення  ОСОБА_2  та її сина.  Будь-яких  порушень при   прийнятті  рішення  на підставі  якого видавався  ордер  ОСОБА_1   судом  встановлено не було.

Треті  особи, які  залучені  згідно ухвал суду  від 22.03.2012  ( а.с.  102 )   КРЕП №10     та   служба  у справах  дітей  виконавчого комітету Кіровоградської міської ради ( а.с. 104)   в  судове  засідання  не з»явились, повідомлялись   ( а.с.  166-168 ).  Служба   подала  заяву  про розгляд  справи  у їх відсутності   та вирішення питання   залишили  на  розгляд  суду ( а.с.  112). Відповідно до ст.27 ЦПК України  участь у справі є правом  особи.

          Заслухавши пояснення  позивача ,  відповідача та її  представників , третю особу,  вивчивши   матеріали справи, суд   вважає,  що  позовні  вимоги   підлягають задоволенню,   з наступних підстав.

          В суді  встановлено, що    позивач  ОСОБА_1    зареєструвала  17.09.2011  року   шлюб  та  відповідно  прийняла   прізвище   чоловіка   ОСОБА_1   ( а.с. 64-65).

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Рішенням  Кіровського  районного суду  м. Кіровограда  від  28.10.2011 року, залишеним  без змін   ухвалою  колегії суддів  судової палати  у  цивільних справах  апеляційного суду  Кіровоградської області  від   25.01.2012 року ,   у  задоволенні  позовних вимог  ОСОБА_2  до Комунального підприємства  «Кіровоградське ВКГ Кіровоградської міської ради» ,  виконавчого   комітету Кіровоградської міської ради, ОСОБА_1     про визнання   за нею (ОСОБА_2) права  користування  жилою кімнатою  АДРЕСА_1 ,  зобов»язання   КП ВКГ та   ВК  КМР   видати  ордер  на   кімнату № 434,  визнання  недійсним  рішення  виконавчого комітету  №755  від 25.08.2010 року  та  ордеру  №44   від   10.09.2010 року , виданого   на ім.»я  ОСОБА_1  – відмовлено.  Рішення  набрало законної сили.

Вказаним   рішенням  було  встановлено, що   ОСОБА_2 не надала доказів, які свідчать про набуття   нею  права   користування   спірним   жилим приміщенням.   Фактичне проживання  в кімнаті   №434  не  породжує   її  право користування   даним   житлом.  

Безпідставним є посилання ОСОБА_2 на порушення ст.127, 129 ЖК України. Згідно ч. 2 ст.128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.   За нормами ст. 129 ЖК України   на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства,  на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для   вселення на надану жилу площу.   При цьому , такий ордер на час перебування приміщення у статусі гуртожитку  ОСОБА_2 не надавався.  

Після прийняття  кімнати до власності територіальної громади м. Кіровограда на підставі рішення №755 від 25.08.2010 року  ОСОБА_1  було видано ордер (а.с.9) та укладено договір №7 на користування  службовою квартирою  від 12.04.2010 року  та в подальшому зареєстровано місце проживання у квартирі №434 (а.с.6).  Будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення виконавчого комітету та видачі ордеру ОСОБА_1 . судом  встановлено  не  було.  На даний час спірне приміщення має статус жилого будинку та ордер видається  ВК КМР у передбаченому законодавством порядку  ( а.с. 78-80).

           Відповідно до ст. 9 ЖК України житлові права громадян охороняються законом, ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як з підставі та у порядку, передбаченому законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій (ч.4 ст.9 ЖК України).

Відповідно до ст.58 ЖК України, підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер, який видається на підставі рішення виконкому.

Таким чином, самовільне  вселення відповідачки та її неповнолітнього сина  до квартири №434, яка  належить  позивачу на підставі  ордера , виданого ВК КМР  у передбаченому  законом порядку,  не відповідає порядку надання та користування жилими приміщеннями гуртожитку, передбаченому ст.ст.129, 130 ЖК України і є таким, що порушує право позивача на безперешкодне користування спірним житловим приміщенням.  За таких обставин, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача  про виселення відповідача  та її неповнолітнього  сина  з квартири №434 , без надання  іншого житлового приміщення, що відповідає заходам захисту від порушеного права, передбаченого ст. ст. 9, 109 ЖК України.

Виселення осіб з безпідставно зайнятого жилого приміщення не створює для власника будинку обов'язку щодо надання іншого житлового приміщення.  

Норми ст.9,59 ЖК України та Положенням, що регулюють порядок надання жилої площі в гуртожитках і якими не передбачено право адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації відповідного профспілкового комітету анулювати виданий ордер, так як згідно зі ст. 129 ЖК України ордер є підставою для вселення на надану жилплощу, після якого особа набуває право користування жилим приміщенням. Позбавлення такого права або виселення особи можливе лише з підстав, передбачених законом, зокрема ст.59, 72, 107, 109 ЖК України. Виключно з підстав і. в порядку передбачених законом, може здійснюватись обмеження права користування жилим приміщенням (ч.3 ст.9 ЖК України).  

Посилання відповідача  на те, що вона та  її  син   не мають  іншого житла  ,  та  не проживають  в  квартирі  №441, в  якій   проживає її колишній чоловік, шлюб з яким розірвано, та який  самостійно  зняв її з реєстрації ,  суд  до уваги не приймає, оскільки  ОСОБА_2  правомірно  набула  право  користування  саме  кімнатою №441, а  не №434.

Крім того, безпідставними є доводи  ОСОБА_2 про порушення житлових прав її  неповнолітнього сина ОСОБА_3, 1995 року народження , оскільки право неповнолітніх дітей є похідним від права їх батьків на користування житлом.   З огляду на ч.4 та ч.5 ст.19 СК України  письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв’язання спору, у справах про усунення перешкод у користуванні житлом, не є обов’язковим.

В порядку  ст. 88 ЦПК  України  суд стягує  із ОСОБА_2  , яка  діє в   своїх інтересах та інтересах неповнолітнього  сина  ОСОБА_3   на   користь  ОСОБА_1 8, 50  грн.  судового збору  та  37 грн.  - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду  справи.

          На підставі   вищевикладеного  та керуючись   ст.ст. 10,11, 60,  88,   213- 215,  218   ЦПК України, суд, -

                                                                     ВИРІШИВ:

Позов   - задовольнити.

Усунути  перешкоди  в користуванні  житловим приміщенням   ОСОБА_1, шляхом  виселення   відповідачів  ОСОБА_2, неповнолітнього ОСОБА_3  з  квартири АДРЕСА_1 , без надання  іншого житлового приміщення.

          Стягнути  із  ОСОБА_2  , яка  діє в   своїх інтересах та інтересах неповнолітнього на   користь  ОСОБА_1 8, 50  грн.  судового збору  та  37 грн.  - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду  справи.

          Апеляційна скарга  на рішення суду  подається    протягом  десяти  днів  з дня  його  проголошення.

Суддя   Кіровського

районного суду

м.Кіровограда О. В. Бершадська