ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

                  

05.10.06                                                                                           Справа  № 3/30-13/40А

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Бойко С.М.,

суддів:                                         Бонк Т.Б.,

                                                    Марко Р.І.,

при секретарі   Чаплик І.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) –      з”явився,

відповідача –   з”явився,    

третьої особи –не з»явився

        

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „ДезоМарк”, м.Новояворівськ

на постанову господарського суду Львівської області від 19.04.2006 року, судова колегія у складі суддів: Станько Л., Манюк П., Ділай У., в справі № 3/30-13/40А,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ДезоМарк”, м.Новояворівськ

до відповідача Міністерства економіки України, м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління охорони  здоров”я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, м.Київ

про    визнання наказу №530 від 26.12.2005 року неправомірним,

                                                      в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Львівської області від 19.04.2006 року відмовлено в позові  товариства з обмеженою відповідальністю „ДезоМарк” до Міністерства економіки України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління охорони  здоров”я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання неправомірним наказу №530 від 26.12.2005 року, яким   затверджено   висновок   щодо  розгляду  скарги   ТзОВ   "ДезоМарк"  і  залишено скаргу без задоволення.

Постанова суду мотивована тим, що зазначені скаржником в скарзі порушення замовником обов'язкових до виконання приписів Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" при організації та здійсненні процедури закупівлі засобів дезінфікаційних не відповідають встановленим обставинам, а тому підстави для визнання недійсним оскаржуваного наказу, яким відмовлено у задоволенні скарги, відсутні.  Судом також зазначено, що заявлені позивачем в позовній заяві доводи щодо порушення замовником вимог діючого законодавства  при організації та здійсненні процедури закупівлі не приймаються судом до уваги, оскільки предметом спору можуть бути лише ті питання, які були предметом розгляду скарги, оскільки наказ №530 від 26.12.05 р. було видано саме за результатами розгляду скарги.

В апеляційній скарзі  скаржник (позивач) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що ряд положень тендерної документації суперечить вимогам законодавства, в тому числі і обов'язковим до виконання приписам Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти". Зокрема, скаржник покликається на те, що в тендерній документації безпідставно зазначено необхідним документом, який подається учасником торгів для підтвердження товарів, свідоцтво про державну реєстрацію дезінфекційного засобу ДП "Науково-експертний Центр з регламентації і застосування та впровадження дезінфекційних засобів" МОЗ України (для дезінфекційних засобів), хоча відповідно до п.17 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів таке свідоцтва видається Міністерством охорони здоров'я України, а ДП "Науково-експертний Центр з регламентації і застосування та впровадження дезінфекційних засобів" таких повноважень не має.

Скаржник вважає неправомірною вимогу у тендерній документації щодо відсутності обмежень до використання дезінфекційних та антисептичних  засобів  вагітними   жінками, оскільки згідно з п. 3.6 "Правил з охорони праці працівників дезінфекційної справи і з
утримання дезінфекційних станцій, дезінфекційних відділів, відділень профілактичної
дезінфекції  санітарно-епідеміологічних  станцій,   окремих  дезінфекційних  установок",
затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР №1963-79 від 09.02.1979
року, до роботи з дезінфекційними засобами не допускають осіб молодших 18-ти років,
вагітних і жінок, що годують груддю.

Скаржник не погоджується з висновком суду про правомірність покликання в тендерній документації лише на правила з використання дезінфекційних засобів, які містяться в регламентах із застосування дезінфекційних засобів, оскільки крім   регламентів   із  застосування  дезінфекційних  засобів,   правила  використання  дезінфекційних  засобів містяться також в цілому ряді інших нормативно-правових актів і норми регламентів повинні відповідати вимогам цих нормативно-правових актів.

Скаржник також покликається на усі вимоги нормативно-правових актів, які зазначені в позовній заяві та в доповненнях до неї і які було порушено у тендерній документації.

У запереченнях на апеляційну скаргу  відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що  в скарзі не було викладено та обґрунтовано суперечність діючому законодавству встановленої тендерною документацію вимог щодо обов'язкової відсутності обмежень до використання засобів вагітними жінками, жінками що годують груддю та дітей, а тому, враховуючи прийняття спірного наказу за результатами розгляду скарги, предметом спору можуть бути лише ті питання, які були предметом розгляду скарги.

Відповідач також зазначає, що при   розгляді   скарги   позивачем   не   надано   жодного   документального підтвердження того,  що медико-технічні вимоги були сформовані під конкретні дезінфекційні засоби, не   надано   підтвердження того, що для дезінфекційних засобів, що закуповуються, застосовуються стандарти, вказані в позовній заяві та, що   замовником   звужено асортимент дезинфектів.

Відповідач вважає правильним висновок суду про відсутність порушення замовником торгів законодавства в сфері державних закупівель при формуванні медико-технічних вимог з посиланням на регламент застосування дезінфекційного засобу і без посилання на інші нормативні документи, оскільки регламент є нормативним документом, який встановлює правила використання препарату та регламент на засіб не може бути затверджений, а реєстрація не може бути здійснена, якщо засіб не відповідає існуючим стандартам. При чому, ч.2 ст.21 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»не зобов'язує замовника робити посилання на всі можливі існуючі нормативні документи.

Відповідач також зазначає, що скаржником не доведено, яким чином оскаржуваний наказ порушив його права та охоронювані законом інтереси, посилаючись при цьому на те, що за повторною скаргою позивача торги за вказаним предметом були відмінені відповідачем і цим же рішенням відповідач зобов»язав замовника торгів провести нову процедуру закупівлі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі,  встановив, що ТзОВ «ДезоМарк» звернулося  до Міністерства економіки України зі скаргою №199 від 09.12.2005 року щодо приводу положень тендерної документації на предмет закупівлі засобів дезінфікуючих, замовником яких виступало Головне управління охорони  здоров”я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації. Як вбачається зі змісту скарги скаржник покликається на порушення замовником при організації та здійсненні процедури закупівлі вимог діючого законодавства, зокрема Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», та просить зупинити торги із закупівлі засобів дезінфікаційних та зобов»язати замовника внести зміни до тендерної документації, виходячи із зазначених зауважень.

За результатами розгляду скарги ТзОВ «ДезоМарк»Міністерством економіки України зроблено висновок  про те, що на підставі матеріалів, поданих  скаржником  і   замовником     встановлено  недоведеність  та  непідтвердженість порушень законодавства щодо державних закупівель. У висновку також зазначено, що замовником листами від 07.12.05р. №257/5, 264/5 по суті своєчасно внесено зміни до тендерної документації та перенесено (продовжено) строк подання для учасників процесу закупівлі тендерних пропозицій та їх  розкриття, а також зазначено, що спір за позовом ТзОВ «ДезоМарк»з аналогічних підстав вирішено господарським судом м.Києва і рішенням від 14.07.2005 року  по справі №44/153 в позові відмовлено.

Зазначений висновок та висновок про залишення скарги ТзОВ «ДезоМарк»без розгляду затверджено  наказом  від   26.12.05р.   №530   "Про   рішення   щодо   скарги   ТзОВ «ДезоМарк",   який  є предметом даного спору.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що предметом спору можуть бути лише ті питання, які були предметом розгляду скарги, оскільки спірний наказ було видано за результатами розгляду скарги, а тому інші допущені  замовником порушення вимог діючого законодавства при організації та здійсненні процедури закупівлі, на які покликається скаржник в позовній заяві та апеляційній скарзі,  не можуть прийматися судом до уваги та бути підставою для скасування спірного наказу.

Зокрема, в скарзі не було викладено та обґрунтовано, що встановлені тендерною документацію вимоги щодо обов'язкової відсутності обмежень до використання засобів вагітними жінками, жінками що годують груддю та дітей суперечать законодавству.

В скарзі лише було посилання на те, що ДП "Науково-експертний Центр з регламентації і застосування та впровадження дезінфекційних засобів", як неіснуюча організація, ніяких реєстраційних посвідчень не видає, а ті, які видані до 02.10.2003р. –нечинні, проте посилання на зазначену організацію замовник усунув змінами, внесеними  до тендерної документації листом від 07.12.2005 року № 264/5, а щодо незаконності цих змін посилань в скарзі не було.

При цьому, ТзОВ «ДезоМарк», яке взяло участь у тендері, було подано документ, який вимагався згідно зазначених змін, належним чином оформлений, що підтверджується протоколом розкриття від 29.12.2005 року.

Крім цього,  при   розгляді   скарги   позивачем   не   надано   жодного   документального підтвердження того,  що медико-технічні вимоги були сформовані під конкретні дезінфекційні засоби, що для дезінфекційних засобів, які закуповуються, застосовуються стандарти, вказані в позовній заяві, та що   замовником   звужено асортимент дезинфектів. Також  в тексті скарги не було посилання на накази МОЗу СРСР №1963-79  від  09.02.1979 та №  720 від 31.07.1978  № 720 та не доводилась чинність цих радянських актів на період проведення тендеру, а також не було посилання   на  п.3.1.3   Ліцензійних  умов провадження   господарської   діяльності   з   проведення   дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт.

Щодо стосується аргументів, викладених в скарзі №199 від 09.12.2005 року щодо приводу положень тендерної документації на предмет закупівлі засобів дезінфікуючих, в задоволенні якої відмовлено спірним наказом, то слід зазначити наступне.

Зі змісту ст.ст.1, 21 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»проведення торгів (в тому числі визначення предмету закупівлі), підготовка тендерної документації (визначення умов тендеру) відноситься до виключної компетенції замовника торгів.

Згідно ч.2 ст.21 зазначеного закону технічна специфікація, плани, креслення, малюнки чи описи предмета закупівлі, що вимагаються замовником, повинні містити: детальний опис товарів, робіт, послуг, що закуповуються, з викладенням об'єктивних технічних та якісних характеристик; вимоги щодо технічних характеристик функціонування предмета закупівлі у разі, якщо опис скласти неможливо або коли доцільнішим є наведення таких показників; посилання на стандартні характеристики, вимоги, умовні позначення та термінологію товарів, робіт чи послуг, що закуповуються з використанням існуючих міжнародних або національних стандартів, норм та правил.

Згідно п.2 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 року № 1544, регламент із застосування дезінфекційного засобу - нормативний документ за затвердженою МОЗ формою, що регламентує режими використання засобів з метою дезінфекції (дезінсекції, дератизації) відповідних об'єктів, критерії і допустимий рівень впливу дезінфекційного засобу на здоров'я людини.

Відповідно до п.3 зазначеного Порядку державна реєстрація проводиться за результатами експертизи безпечності, якості дезінфекційного засобу.

Таким чином, посилання замовника на регламент із застосування дезінфекційного засобу для підтвердження медико-технічних вимог відповідає ч.2 ст.21 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», оскільки регламент є нормативним документом, який встановлює правила використання препарату. При чому, зазначена норма не зобов'язує замовника робити посилання на всі можливі існуючі нормативні документи.

Крім цього, регламент на засіб не може бути затверджений, а реєстрація не може бути здійснена, якщо засіб не відповідає існуючим стандартам.

З наведеного, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відсутність порушення замовником торгів законодавства в сфері державних закупівель при формуванні медико-технічних вимог з посиланням на регламент застосування дезінфекційного засобу і без посилання на інші нормативні документи. Мінекономіки України, як уповноважений орган з питань державних закупівель, здійснювало в межах компетенції розгляд скарги стосовно правильності застосування замовником торгів законодавства про державні закупівлі При цьому, відомчі акти, стандарти в сфері охорони здоров'я до законодавства про державні закупівлі не відносяться, і відповідальність за порушення цих актів настає в окремому порядку.

Місцевим судом також правильно зазначено про підставність врахування відповідачем при розгляді скарги рішення від 14.07.2005 року господарського суду м.Києва по справі № 44/153, яким відмовлено у позові ТзОВ "ДезоМарк" до Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації у спорі з аналогічних підстав.

Таким чином, зазначені скаржником в скарзі порушення замовником обов'язкових до виконання приписів Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" при організації та здійсненні процедури закупівлі засобів дезінфікаційних не відповідають встановленим обставинам, а тому підстави для визнання недійсним оскаржуваного наказу, яким відмовлено у задоволенні скарги, відсутні, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.

Крім цього, згідно ч.і ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а згідно ч.1 ст.104 КАСУ до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Скаржником не доведено, які саме права чи інтереси позивача порушені в зв'язку з прийняттям оскаржуваного наказу, що є  додатково сформульованою апеляційним судом підставою для відмови в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „ДезоМарк”.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування постанови місцевого суду є безпідставними.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, суд,

                                                          

                                                              ухвалив:

постанову господарського суду Львівської області від 19.04.2006 року року в справі за №3/30-13/40А залишити без змін, а апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю „ДезоМарк” –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                              С.М.Бойко

Судді:                                                                      Т.Б.Бонк

       

                                                                                 Р.І.Марко