ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
16.10.06 Справа № 2/87-92
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Скочко Ю.,
з участю представників:
позивача – з”явився,
відповідача 1 –не з”явився,
відповідача 2 –не з”явився,
розглянув апеляційну скаргу державної податкової адміністрації у Волинській області, м.Луцьк
на постанову господарського суду Волинської області від 07.06.2006 року, суддя Черняк Л.О., в справі №2/87-92,
за позовом державної податкової адміністрації у Волинській області, м.Луцьк
до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю «Близнюки»ЛТД, м.Луцьк
до відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю «Спейсленд», м.Київ
про визнання угоди купівлі-продажу недійсною та застосування наслідків, передбачених ст.49 ЦК УРСР, ст.208 ГК України –стягнення в доход держави 16615,2 грн.,
ВСТАНОВИВ:
постановою господарського суду Волинської області від 07.06.2006 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Волинської області від 07.06.2006 до товариства з обмеженою відповідальністю «Близнюки»ЛТД та до товариства з обмеженою відповідальністю «Спейсленд»про визнання усної угоди купівлі-продажу недійсною та застосування наслідків, передбачених ст.49 ЦК УРСР, 1963 р., оскільки позивачем не доведено, що угода укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою. Визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів і свідоцтва платника ПДВ відповідача 2 не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки його контрагенти можуть нести відповідальність при наявності вини, яка в спірному випадку відсутня.
В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду скасувати і позов задоволити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення вимог норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що підтвердженням укладення спірної угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства є те, що товариство в період виконання договору не сплачувало податки за результатами своєї діяльності. При цьому скаржник покликається на те, що реєстрація ТзОВ «Спейсленд»здійснена з порушенням чинного законодавства на підставну особу, в зв»язку з чим рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 22.09.2004 року по справі №2-2339/04 визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «Спейсленд», його первинні документи бухгалтерського та податкового обліку та зобов»язано анулювати державну реєстрацію ТзОВ «Спейсленд».
Скаржник вважає, що наведені обставини свідчать про приховування ТзОВ «Спейсленд»доходів від оподаткування, що є ознакою наявності у цього підприємства умислу на укладення угоди з метою суперечною інтересам держави і суспільства та підставою для визнання угоди недійсною у відповідності до ст.49 Цивільного кодексу України із застосуванням передбачених нею наслідків.
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач 1 просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, в чому полягала завідома суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди.
В судове засідання сторони не з"явилися, хоча належним чином повідомлені про дату та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе справу розглянути без їх участі за наявними в справі доказами.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю на засіданні та дослідивши наявні докази по справі, встановив, що між ТзОВ «Спейсленд»(постачальник) та ТзОВ "Близнюки" ЛТД (покупець) укладено усну угоду купівлі-продажу, за умовами якої постачальник поставив покупцю товарно-матеріальні цінності, що підтверджується накладними №28 від 30.01.2002 року, №36 від 05.02.2002 року та довіреністю №227834 від 30.01.2002 року на директора ТзОВ «Близнюки»ЛТД Загребельного В.П.(а.с.35-36, т.1).
Виконання сторонами договору підтверджується банківськими виписками про оплату (а.с. 37, т.1).
На поставлений товар відповідачем 2 ТзОВ "Спейсленд" виписано податкові накладні, відповідно до яких сума ПДВ складає 2769,2 грн. (а.с.33-34, т.1).
Згідно з рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 22.09.2004 року по справі №2-2339/04 визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «Спейсленд», його первинні документи бухгалтерського та податкового обліку та зобов»язано анулювати державну реєстрацію ТзОВ «Спейсленд».
У відповідності до вимог ст.49 ЦК Української РСР, 1963 р. підставою для визнання угоди недійсною є мета, завідомо суперечна інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до вищезазначених норм є її укладення з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали чи повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається, суперечність її інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Пленум Верховного Суду України в пункті 6 Постанови №3 від 28.04.1978р. “Про судову практику в справах про визнання угоди недійсною” роз”яснив, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. Умисел юридичної особи - сторони у договорі визначається умислом посадової особи, яка підписала (уклала) угоду від імені такої юридичної особи і яка мала такі повноваження на момент її підписання.
Умисел фізичної особи може бути доведено рішенням суду, або доказами про вчинення нею дій скерованих на досягнення мети завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.
Крім того, п. 7.3. постанови Пленуму ВГС України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.2002 року № 1056 зазначено, що доказами спрямованості угод на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, визнання недійсними в установленому чинним законодавством установчих (статутних) документів, неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, скасування державної реєстрації суб"єкта підприємницької діяльності тощо.
Із змісту спірного договору, не вбачається про наявність у контрагентів, або хоча б в одного, мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а саме –умов щодо порушення порядку сплати податку на додану вартість, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відсутності доказів наявності мети та умислу завідомо суперечного інтересам держави і суспільства.
Сторони за спірним договором на час його укладення були зареєстровані органами державної реєстрації і перебували на обліку в державних податкових інспекціях за місцем знаходження юридичної адреси, як платники податків та одержали свідоцтво на додану вартість, що свідчить про укладення договору правоздатними юридичними особами. За наявними доказами вбачається, що умови договору щодо поставки товару однією стороною та оплати –другою стороною виконані.
Судом першої інстанції правильно зазначено, що оподаткування певної операції є наслідком цивільних правовідносин, за які настає відповідальність передбачена чинним законодавством, і порушення порядку сплати податків одного із контрагентів за угодою не може впливати, в даному випадку, на вирішення питання щодо недійсності спірного договору. На час укладення та виконання спірного договору відповідач 2 зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва за №02597046 від 21.12.1999 року.
Покликання скаржника на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 22.09.2004 року по справі №2-2339/04, яким визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «Спейсленд», його первинні документи бухгалтерського та податкового обліку та зобов»язано анулювати державну реєстрацію ТзОВ «Спейсленд», не може бути підставою для визнання угоди недійсною, оскільки позивачем не доведено наявність умислу у сторін при укладенні та виконанні спірної угоди.
Оскільки доказів на визнання угоди недійсною з підстав передбачених в зазначеній нормі Закону позивачем не надано і судом не встановлено, а тому підстав для визнання спірного договору недійсним немає.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування постанови місцевого суду є безпідставними.
Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, суд,
ухвалив:
постанову господарського суду Волинської області від 07.06.2006 року в справі за №2/87-92 залишити без змін, а апеляційну скаргу державної податкової адміністрації у Волинській області –без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко