Справа № 11-194/12 Головуючий у І інстанції Тіслюк І.І.
Категорія - ст. 121 ч.2 Доповідач Акуленко С. О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 березня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіАкуленко С. О.
суддів Заболотного В.М., Салая Г.А.
з участю прокурора Басюка С.В.
адвоката ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 та його адвоката ОСОБА_2 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2011 року,
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Високого Борзнянського району Чернігівської області, українець, громадянин України, який проживає по АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого на підставі ст. 89 КК України.
Засуджений за ст. 121 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 6 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерплої ОСОБА_3 5000 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної.
Судом встановлено, що 5 травня 2011 року, близько 04-00 годин ОСОБА_4, при поверненні до себе додому у домоволодіння по АДРЕСА_1, виявив всередині будинку односельчанина ОСОБА_5, який не мав на це його дозволу. На цьому ґрунті між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виникла сварка, яка переросла у бійку. Під час бійки ОСОБА_4 умисно завдав потерпілому близько двадцяти ударів руками, ногами та дерев’яною палицею в область голови, шиї, тулубу та обох верхніх і нижніх кінцівок, чим спричинив йому тілесні ушкодження, які за ознакою небезпеки для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
7 травня 2011 року ОСОБА_5, перебуваючи в будинку за місцем свого проживання, від отриманих травм помер.
В апеляції адвокат ОСОБА_2 не погоджуючись з вироком суду просить направити справу прокурору для проведення додаткового розслідування, зазначає, що вказаний вирок є незаконним, однобічним, не обґрунтованим, таким, що прийнятий з порушенням кримінально-процесуальних норм. Свої твердження апелянт обґрунтовує тим, що досудовим та судовим слідством не було встановлено характер заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, а також наявність та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у засудженого ОСОБА_4, не було зібрано доказів про те, що тілесні ушкодження у такій кількості та від яких настала смерть потерпілого ОСОБА_5, наніс потерпілому саме засуджений, а стверджує, що ОСОБА_5 побили жителі сусіднього села Шаповалівка, Борзнянського району. Також адвокат вважає, що наявні порушення кримінально-процесуального законодавства в частині не призначення ОСОБА_4 захисника відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 КПК України, тому явка з повинною ОСОБА_4, його пояснення та інші процесуальні документи є такими, що отримані незаконно, із порушенням права на захист, є не належними та не допустимими доказами по справі. Також адвокат стверджує, що ОСОБА_4 у зв’язку з неправомірними діями ОСОБА_5, перебував у в стані необхідної оброни, про що свідчать уламки пляшки, однак повторний огляд місця події не проводився.
Засуджений ОСОБА_4 у своїй апеляції стверджує, що виявивши у своєму будинку ОСОБА_5 наніс йому декілька ударів, перебуваючи у стані необхідної оборони, і смерть потерпілого від цих ударів настати не могла. Тому ставить під сумнів висновок експертизи, щодо причин смерті потерпілого. Крім того вважає, що під час досудового слідства було порушено його право на захист, оскільки він є інвалідом 3 групи по зору.
Потерпіла ОСОБА_3 в своїй апеляції вважає, що суд першої інстанції мав враховувати ступінь тяжкості злочину, ставлення засудженого до скоєного злочину та не згодна з розміром міри покарання, та вважає, що потрібно збільшити призначене покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_4 та його адвоката ОСОБА_2 які просили вирок скасувати та направити справу на додаткове розслідування, оскільки вина ОСОБА_4 у вчиненні умисного спричинення тяжких тілесних ушкоджень не доведена, потерпілу ОСОБА_3, яка підтримала подану нею апеляцію, просила її задовольнити, оскільки вважає, що призначена міра покарання є занадто м’якою, думку прокурора, який вважав, що вирок суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.
Як видно із матеріалів кримінальної справи, суд відповідно до вимог кримінально-процесуального закону дослідив всі докази і давши їм оцінку обґрунтовано поклав в основу вироку показання свідків та висновки експертиз.
Суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_5. За цим обвинуваченням суд повно і всебічно перевірив зібрані у справі докази. У вироку з належною мотивацією наведено достатньо доказів на підтвердження обвинувачення ОСОБА_4.
В суді першої інстанції ОСОБА_4 свою вину у пред’явленому йому обвинуваченні визнав частково, не заперечуючи, що він наніс потерпілому ОСОБА_5 декілька ударів, але не наносив тієї кількості ударів, як це вказується в обвинуваченні, висунутому органом досудового слідства. Від дачі показань в судовому засіданні відмовився, але просив прийняти до відома, що не відмовляється від тих своїх дій та їх послідовності, про які він повідомив слідчому під час дачі показань 17.05.2011 року в якості обвинуваченого.
Отже, коли його допитували в ході досудового слідства в якості підозрюваного в присутності захисника (а.с.179) і потім як обвинуваченого (а.с.179), ОСОБА_4 свою вину визнавав частково, мотивуючи тим, що удари потерпілому він наносив захищаючи своє майно.
Стосовно обставин події, він в показаннях зазначив, що 05.05.2011 року, близько 04-00 год. ранку, він поїхав мопедом рибалити. Від’їхавши близько 400 м від свого домоволодіння, у нього вийшов з ладу мопед. Повернувшись на подвір’я свого будинку, побачив, що у кухні горить світло. Поки ставив мопед світло в будинку хтось вимкнув. Він зрозумів що хтось сторонній знаходиться всередині. Після цього він підійшов до вхідних дверей будинку та зрозумів, що це ОСОБА_5 проник в його будинок, щоб викрасти його речі. Він наказав ОСОБА_5 виходити з будинку тим шляхом, яким він потрапив усередину. Простеживши переміщення ОСОБА_5 до вікна веранди, що виходить до двору господарства, він побачив, що у рамі відсутнє скло. Коли ОСОБА_5 заліз на підвіконня в темряві у нього виникло відчуття, оскільки він чітко не бачив, що ОСОБА_5 замахнувся на нього кулаками. Думаючи, що діє на упередження, він стягнув ОСОБА_5 за одяг через вікно на вулицю. Гадаючи, що у ОСОБА_5 може знаходитись його майно, він взяв його за одяг і повів до веранди будинку. Останній опирався, намагаючись вирватись. При цьому погрожував йому кулаками. Довівши ОСОБА_5 до веранди будинку, він його вдарив два рази кулаком в обличчя. Від цих ударів ОСОБА_5 не втримався на ногах впав на землю. При падінні ОСОБА_5, вірогідно вдарився головою об стіну веранди будинку. Коли він падав у нього з кишені випала пачка цигарок.
Коли ОСОБА_5 підвівся з землі, він йому сказав, що змушений викликати співробітників міліції. Коли почав повертатись в протилежний бік від ОСОБА_5 відчув за спиною звуки рухів. Коли обернувся, то побачив у ОСОБА_5 скляну пляшку, яку він тримав у правій руці над головою. Це він сприйняв як намагання завдати удар по ньому за те, що він хотів викликати міліцію. Побачивши це, він схопив дерев’яну палицю, що лежала поблизу ґанку і нею наніс не більше двох ударів орієнтовно в область між плечем та шиєю. Від даних ударів ОСОБА_5 зігнувся і пляшка випала у нього з рук. Після цього він сказав ОСОБА_5, щоб той залишався на місці та чекав, оскільки він змушений залишити домоволодіння щоб викликати по телефону міліцію. Після цього, він став телефонувати своєму батьку. Батько, дізнавшись про те що відбулось, сказав йому, що до міліції дзвонити не варто. Потім, приблизно через 10 хв. він повертаючись додому, побачив як з його господарства виходить ОСОБА_5 у бік нежилого будинку поблизу від його господарства. Подивившись на ОСОБА_5 він побачив, що той йде нормально і здатний пересуватись.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3, в своїх показаннях пояснила, що вони з чоловіком ОСОБА_7 проживають окремо. Старший син ОСОБА_5 проживав постійно разом з батьком. Останнім часом син ніде не працював. У них із батьком виникали сварки з причини зловживання спиртними напоями, але бійок між ними ніколи не було. Навпаки, батько міг виступити на захист сина. Син ОСОБА_5 був знайомий з ОСОБА_4, оскільки в школі вони товаришували. Були випадки що вони обидва спільно зловживали алкогольними напоями. 7 травня 2011 року, близько 06-00 год., до неї зателефонувала односельчанка ОСОБА_8 та повідомила, що до неї приходив її чоловік ОСОБА_7 і сказав, що помер син ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначила, що вона проживає по сусідству з ОСОБА_7 та його сином ОСОБА_5 Обидва схильні до зловживання алкогольних напоїв. ОСОБА_5 мав спокійний характер і ніколи сварок не вчиняв, участі у бійках не приймав, ніколи першим нікого не чіпав, навіть тоді коли знаходився в стані алкогольного сп’яніння. 05.05.2011 року, близько 13-00 год. до неї у домоволодіння прийшов ОСОБА_5 який мляво рухався і мав дуже сильно побите та припухле обличчя з слідами крові. Голову він тримав з нахилом і було видно що він відчуває біль. Вона допомогла йому дійти до батьківської хати по сусідству. Під час розмови він їй повідомив, що 05.05.2011 року його побив ОСОБА_4 Наступного дня, 06.05.2011 року, ОСОБА_5 знову приходив до неї додому і скаржився на сильний головний біль. На голові залишались сліди кровотечі. Пізніше, близько 20-00 год., ОСОБА_5 знову приходив до неї додому та говорив що відчуває себе дуже погано і що в нього болить голова. Побувши у неї приблизно 15 хв. він сказав що піде додому. 07.05.2011 року вона дізналась про те, що ОСОБА_5 помер. Вона сприйняла це так, що ОСОБА_5 помер внаслідок тих побоїв, з якими він приходив до неї ще 05.05.2011 p., що, як він їй пояснював, йому були нанесені ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні також давали показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_9 та підтверджували обставини, які відбувалися з потерпілим ОСОБА_5.
Під час огляду місця події (а.с. 12, 13-15) 07.05.2011 року була зафіксована обстановка на місці вчинення злочину, вилучено сліди та знаряддя злочину. Під час огляду кладової була виявлена дерев’яна палиця довжиною 35 см діаметром близько 4 см.
Ніякої пляшки, як про це стверджує адвокат у своїй апеляції, під час огляду місця події знайдено не було. Дану обставину також підтвердив під час допиту свідок ОСОБА_11.
В ході проведення відтворення обстановки та обставин події від 08.05.2011 року (а.с. 161-162, 163-166) підозрюваний ОСОБА_4 розказав та показав на місці події, за яких обставин заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5
Згідно висновку судово – медичної експертизи трупа ОСОБА_5 (а.с. 73-76) його смерть настала внаслідок набряку спинного та головного мозку з дислокацією стовбурових відділів, обумовленого отриманою закритою поєднаною травмою голови та шиї з пошкодженням головного та спинного мозку. Наведений висновок про причину смерті підтверджується наступними даними аутопсіїї: наявність синців та саден , забійних, не менше 5 ран в області голови, ділянок, не менше 2 крововиливів у м’які покриви голови і потиличній області, з продовженням на ліву частину шиї, перелом кісток носа з крововиливами у оточуючі м’які тканини, крововилив, у м’які тканими задньої поверхні лівої частини шиї, вогнища крововиливів у м’які мозкові оболонки головного та спинного мозку з явищами набряку, крововилив, вогнища некрозів у речовині півкуль та стовбуру головного мозку, верхньо-шийних сегментів спинного мозку, виражена напруженість твердої мозкової оболонки, згладженість борозно-закруткованого малюнку півкуль головного мозку, борозни втиснення тканими мозочка відповідно до країв великого потиличного отвору, набряк оболонок та речовини головного і спинного мозку. Всі встановлені при дослідженні трупа тілесні ушкодження мають ознаки зажиттєвих, давністю утворення не більше 2-3 діб від моменту виникнення до моменту настання смерті і, не виключено, могли виникнути за обставин зазначених у постанові про призначення експертизи.
Тілесні ушкодження в області тулуба, обох верхніх та нижніх кінцівок могли бути обумовлені неодноразовою, в кількості не менше 10-ти, дією тупих твердих предметів по механізму удару та тертя, і стосовно до живих осіб можуть мати ознаки легких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження в області голови та шиї могли бути спричинені неодноразовою , в кількості не менше 10-ти, дією тупих твердих предметів з обмеженою та подовжньою ( не виключено дерев’яною палкою) поверхнею в місці контакту, по механізму удару та тертя і в комплексі , стосовно живих осіб привели до настання смертельного наслідку, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинно – наслідковому зв’язку з фактом настання смерті.
Давши оцінку зазначеним доказам, суд обґрунтовано визнав показання зазначених свідків достовірними. При цьому суд правильно вказав, що доводи ОСОБА_4, про те, що він діяв захищаючи своє майно від дій потерпілого не є переконливими, суперечать зібраним доказам і спростовуються даними судово-медичної експертизи про характер та локалізацію тілесних ушкоджень отриманих потерпілим.
Відповідно до диспозиції ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
У справі не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у момент вчинення злочину засуджений перебував у такому стані. Судом установлено, що повернувшись додому ОСОБА_4 виявив у ньому потерпілого ОСОБА_5. Він наказав йому виходити з будинку. Потерпілий будь-яких дій не вчиняв. Тому, на думку колегії суддів, не було необхідності наносити велику кількість ударів по різним частинам тіла та удари палкою в область голови та шиї. Як вбачається з матеріалів справи ці удари були вирішальними і трагічними для потерпілого.
За викладених обставин доводи наведені у апеляції засудженого та його адвоката на обґрунтування того, що ОСОБА_4 у момент вчинення злочину захищався від незаконного проникнення у його житло, є безпідставним. Посилання засудженого у апеляції на неправильність показань свідків є також безпідставним. Покази допитаних свідків на протязі усього слідства є послідовними, підтверджуються іншими доказами і даних про те, що вони могли обмовити засудженого немає.
Твердження засудженого, що він не вчиняв злочин, судом вірно розцінено, як захисну версію. Також була ретельно перевірена версія захисту щодо причетності інших осіб до заподіяння смерті ОСОБА_5. Однак як вбачається з матеріалів кримінальної справи дана версія не знайшла свого підтвердження.
Оцінивши зазначені докази та виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, наявність знаряддя злочину – дерев’яної палки, кількість – не менше ніж 10 ударів, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку обох, їх стосунки, колегія суддів вважає, що у ОСОБА_4 був спрямований умисел на нанесення саме тяжких тілесних ушкоджень.
Отже вирок суду ґрунтується на достатніх і достовірних даних. Дії засудженого судом правильно кваліфіковані за ст. 121 ч. 2 КК України.
Також на думку колегії суддів безпідставними є твердження засудженого та його адвоката про порушення права на захист. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 був затриманий 07.05.2011 року за підозрою у вчиненні злочину. Цього ж дня ним була написана явка з повинною та він був допитаний у якості підозрюваного. Наступного дня, 08.05.2011 року, після встановлення обставини, яка передбачає обов’язкову участь адвоката, до участі у справі була допущена в якості захисника – адвокат ОСОБА_2. Явка з повинною та допит ОСОБА_4, в якості підозрюваного, які були проведені без участі адвоката не були покладені в основу вироку.
Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4, судом допущено не було.
Істотних порушень закону, які тягнуть скасування вироку, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_4, суд у відповідності з вимогами ст. 65, 66 КК України призначив його враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, особу винного, який є інвалідом 3 групи по зору, задовільно характеризується за місцем проживання. З урахуванням декількох обставин, які були встановлені в судовому засіданні та які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину місцевий суд, на думку колегії суддів правомірно застосував до призначеного покарання ст. 69 КК України.
Підстав для скасування вироку та призначення більш суворого покарання, як того вимагає потерпіла, колегія суддів не встановила, а тому її апеляція задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А:
Апеляції потерпілої ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 та його адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2011 року щодо ОСОБА_4 без зміни.
СУДДІ:
Заболотний В.М. Акуленко С.О. Салай Г.А