ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

02.04.2012Справа №5002-32/527-2012

Господарський суд Автономної республіки Крим  у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом  Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, 97408, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Л. Українки, 4, ідентифікаційний код 00131400)

До  відповідача Дочірнього підприємства «Санаторій «Победа» для дітей з батьками» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Укрпрофоздоровниця» (97416, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Фрунзе, 4,  м. Євпаторія, вул.. Кірова, 29,   ідентифікаційний код 02649124).

Про стягнення 10 014, 43 грн.

За участю представників:

Від позивача – ОСОБА_1, довіреність № 035-Д від 01.01.2012р.

Від відповідача – не з’явився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею  22 Господарського процесуального кодексу  України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство „Крименерго” звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Санаторій «Побєда» для дітей з батьками» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Укрпрофоздоровниця», в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 5 147,00 грн., інфляційні витрати в розмірі 181,25 грн., 73,55 грн. – 3% річних, 379,99 грн. – пені, заборгованість за  перевищення договірної величини в розмірі 4 232, 64  грн.

Ухвалою господарського суду від 17.02.212 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 28.02.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 28.02.2012р., від 13.03.2012р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором  № 166 від 04.05.2004р. поставки електричної енергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду  із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.  Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Адреса, зазначена в позовній заяві повністю співпадає із адресою, вказаною у Витягу з ЄДРЮОФОП на відповідача, залученому до матеріалів справи ( а.с. 50-52).

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Крім того, в матеріалах справи міститься картка поштового повідомлення із підписом відповідача, що свідчить про оповіщеність його про розгляд справи у суді.

Отже, господарським судом  виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

04.05.2004р. між  ПАТ «Крименерго» (постачальник) (позивач) та  Дочірнім підприємством «Підприємство матеріально-технічного забезпечення» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Укрпрофоздоровниця» (споживач) (відповідач) укладено договір   № 166   про постачання електричної енергії. (а.с. 6-9).

У відповідності до витягу з ЄДРПОУ Дочірнє підприємство «Підприємство матеріально-технічного забезпечення» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Укрпрофоздоровниця» припинено, правонаступником визначено Дочірнє підприємство «Санаторій «Победа» для дітей з батьками» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Укрпрофоздоровниця» Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Згідно Преамбулі пункту 2 Договору під час виконання цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією.

Розрахункова дата встановлена до 23 числа  кожного місяця, що передбачено пунктом 5 додатку № 4.2 до Договору ( а.с. 11).

У відповідності до пункту 9.5 Договору він вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про розірвання  договору чи про його перегляд.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Відповідно до пункту 23 ПКЕЕ оплата спожитої електричної енергії, в тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється споживачем шляхом зарахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти від застосування штрафних санкцій до споживача, в тому числі пеня за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, а також плата за надання споживачу додаткових послуг зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.

У виконання вимог пункту 6. 39 ПКЕЕ, в якому зазначено, що у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду, постачальником був здійснений розрахунок спожитої активної електричної енергії по середньодобовому об’єму споживання електроенергії.

На підставі розрахунків  Постачальником були виставлені рахунки на оплату спожитої активної електричної енергії  ( а.с. 14,16, 19).

Рахунки отримані представником відповідача про що свідчить підпис у  рахунках.

Пункт 2 статті 509 Цивільного кодексу України вказує, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 діючого Кодексу.

Одночасно, пунктом 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з закону чи іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Таким нормативно-правовим актом є Правила користування електричною енергією.

Відповідач не представив суду обґрунтованих доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 5 147,00  грн. за активну електроенергію за період за вересень 2010р., за лютий 2011р.,  за березень 2-11р., в той час  як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 147,00 грн. за активну електроенергію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 73,55 грн.. - 3% річних та 181,25 грн. інфляційних втрат за активну електричну енергію.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 181,25 грн. за період з вересня 2010р. по січень 2012р.  підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України,  які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума  3% річних заявлена позивачем в розмірі  73,55 грн.  за період з 18.02.2011р. по 18.03.2011р. підтверджується матеріалами справи, отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 379,99   грн. за активну електричну енергію.

Пеня передбачена пунктом 8 додатку № 4.2 до  Договору та складає подвійну облікову ставку  НБУ за кожний день прострочення.

Аналогічна позиція міститься в пункті 25 ПКЕЕ, яка зазначає, що за несвоєчасну оплату електричної енергії понад термін, обумовлений договором, споживач сплачує неустойку (пеню) згідно з законодавством та договором.  

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені  в розмірі 379,99 грн. підтверджується матеріалами справи, а  отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем заявлена до сплати сума в розмірі 4 232, 64  грн. за перевищення договірної величини.

Відповідно до пункту 4.4 ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Відповідачем, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не представлено доказів звернення до ВАТ «Крименерго» з відповідною заявою.

Пунктом 6.16 ПКЕЕ встановлено, що 6.16. обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Згідно з пунктом 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії  споживач оплачує постачальникові двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини, що також було погоджено сторонами й у пункті 6 додатку № 4.2.

Аналогічна позиція міститься й у приписах Закону України «Про електроенергетику».

Відповідачеві були виставлені рахунки на оплату перевищення договірної величини. ( а.с. 16, 19), які отримані відповідачем, що вбачається з копії зворотного повідомлення, відповідно до якого  позивач разом із вимогою надіслав копії рахунків ( а.с. 62,64).                  

За таких обставин, суд  вважає що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в розмірі 4 232, 64 грн. за перевищення договірної величини, а отже ця сума також підлягає стягненню з відповідача.

Судовий збір покладається на відповідача   відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Победа» для дітей з батьками» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Укрпрофоздоровниця» (97416, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Фрунзе, 4,  м. Євпаторія, вул.. Кірова, 29,   ідентифікаційний код 02649124) на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, 97408, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Л. Українки, 4, ідентифікаційний код 00131400) 5 147,00  грн. заборгованості за  активну електричну енергію, 181,25   грн. інфляційних втрат, 73,55 грн. 3% річних, 379,99 грн. пені, 4 232, 64 грн. за перевищення договірної величини, 1 609,50  грн. судового збору.

3.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У  судовому засіданні 02.04.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського  процесуального кодексу України та підписана 03.04.2012р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.