ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322
РІШЕННЯ
Іменем України
03.04.2012Справа №5002-32/441-2012
Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом – Заступника військового прокурора Сімферопольського гарнізону (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Казанська, 27) в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) в особі Військової частини 3009 (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Субхі, 1б, ідентифікаційний код 23313842).
До відповідача – Державного підприємства будівельного управління ГУ МВС України в Криму (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Вузлова, 10, ідентифікаційний код 08563903).
Про стягнення 29 334,20 грн.
За участю представників:
Від позивача – Міністерства внутрішніх справ України - не з’явився.
Від позивача – Військової частини 3009 – ОСОБА_1., довіреність № 94 від 17.01.2012р.
Від відповідача – ОСОБА_2., довіреність № 23 від 05.03.2012р. у справі
Від прокуратури – Рибкін О.Ю., посвідчення № 379.
Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.
Обставини справи: Заступник військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України в особі Військової частини 3009 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства будівельного управління ГУ МВС України в Криму, в якому просить стягнути заборгованість за договором № 65 про надання послуг по забезпеченню безпеки від 30.12.2010р. у сумі 27 820 грн. та пені в сумі 1514,20 грн.
Ухвалою господарського суду від 09.02.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 21.02.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором в частині повної та своєчасної оплати послуг, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення прокурора до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.
Відповідач позовні вимоги визнав в частині суми основного боргу. В задоволенні вимог щодо стягнення пені просив суд відмовити.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
30.12.2010р. між Військовою частиною 3009 внутрішніх військ МВС України ( позивач) ( Виконавець) та Державним підприємством будівельного управління ГУ МВС України в Криму ( відповідач) ( замовник) укладений договір № 65 про надання послуг по забезпеченню безпеки.
За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.
Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором
У відповідності до пункту 1.1 Договору, його предметом є надання послуг із забезпечення безпеки будівельної площадки за адресою: м. Алушта, вул.. Перекопська.
Пунктом 4.1 Договору у редакції угоди № 35 про зміну умови договору № 65 від 30.12.2010р. ( а.с. 15)., сторони погодили, що за надані послуги Замовник розраховується з Виконавцем до 10 числа поточного місяця. Акти наданих послуг та табель робочого часу за цей місяць підписуються Сторонами останнього числа місяця.
Так, на виконання умов договору позивачем надано відповідачеві послуг на загальну суму 23 120,00 грн., про що свідчить підписаний сторонами табель за жовтень 2011р. на суму 11 160,00 грн. ( а.с. 20), акт виконаних робіт за жовтень 2011р. на цю ж суму ( а.с. 21), табель та акт за листопад 2011р. ( а.с. 23- 24) на суму 10 800,00 грн., табель за грудень 2011р. та акт виконаних робі за грудень 2011р. на суму 11 160,00 грн. ( а.с. 26-27).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Пунктом 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Переважна більшість цивільно-правових зобов'язань має двосторонній характер, тобто покладають як на одну, так і на іншу сторону певні обов'язки. В таких зобов'язаннях кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку (наприклад, за договором купівлі-продажу продавець передає річ, а покупець сплачує гроші).
Пункт 4 вищенаведеної статті 538 Цивільного кодексу України твердить, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Тобто , надання позивачем послуг (виконання взятих на себе зобов’язань) вже породжує з’явлення зустрічного зобов’язання відповідача оплатити ці послуги.
Відповідачем послуги прийняті, про що свідчить підпис та печатка на актах виконаних робіт та табелях.
Проте, неналежне виконання обов’язків із вчасної оплати призвели до утворення заборгованості за період з жовтня 2011р. по грудень 2011р., позивач заявив до стягнення 27 820, 00 грн. – суму, меншу за суму, на яку підписані акти виконаних робіт, що є його правом, отже заборгованість в розмірі 27 820, 00 грн. підтверджується матеріалами справи , крім того, визнана відповідачем у підписаному акті звірки та підлягає стягненню з відповідача.
Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення відповідачем умов договору у розмірі 1 514, 20 грн.
Пеня передбачена пунктом 5.5 Договору.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені має бути розрахована наступним чином:
За актом виконаних робіт за жовтень 2011р. період прострочення заборгованості складає з 11.10.2011р. по 11.01.2012р.
11 160,00 грн. х 93 дня прострочення х 15 , 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 днів = 440, 74 грн.
За актом виконаних робіт за листопад 2011р. період прострочення заборгованості складає з 11.11.2011р. по 11.01.2012р.
10 800,00 грн. х 62 дня прострочення х 15 , 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 днів = 284, 35 грн.
За актом виконаних робіт за грудень 2011р. період прострочення заборгованості складає з 11.12.2011р. по 11.01.2012р.
11 160,00 грн. х 32 дня прострочення х 15 , 5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.) / 365 днів = 151,65 грн.
Отже, сума пені, яка підтверджена матеріалами справи за період з жовтня 2011р. по січень 2012р. становить 876,74 грн., та підлягає стягненню з відповідача саме в цій сумі.
Судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства будівельного управління ГУ МВС України в Криму (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Вузлова, 10, ідентифікаційний код 08563903) на користь Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) в особі Військової частини 3009 (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Субхі, 1б, ідентифікаційний код 23313842) 27 820, 00 грн. заборгованості, 876,74 грн. пені.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Державного підприємства будівельного управління ГУ МВС України в Криму (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Вузлова, 10, ідентифікаційний код 08563903) в доход Державного бюджету України (р/р 31211206783002, код платежу 22030001, в банку одержувача: ГУ ДКСУ України в АР Крим, м. Сімферополь МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 38040558) 1 574, 52 грн. судового збору.
5. Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 03.04.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 03.04.2012р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Барсукова А.М.