Справа №: 2026/132/2012

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 березня 2012 року м. Люботин

Суддя Люботинського міського суду Харківської області Дем’яненко І.В., розглянувши в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

Пенсійний фонд України в Харківському районі Харківської області, в особі начальника управління Нелупа Є.П., звернувся до Люботинського міського суду Харківської області з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про скасування постанови про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Люботинського міського управління юстиції в Харківській області від 01 вересня 2011 року відкрито виконавче провадження №28452319 з виконання судового рішення, яким зобов’язано УПФУ в Харківському районі Харківської області зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 надбавку до пенсії як «Дитині війни» у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 02 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року. Цю постанову позивач отримав 05 вересня 2011 року. Постановою державного виконавця від 08 листопада 2011 року на позивача за невиконання судового рішення місцевого суду накладено штраф в розмірі 680,00 грн. Дану постанову УПФУ в Харківському районі Харківської області отримало 09 листопада 2011 року. Позивач, вважає постанову державного виконавця від 08 листопада 2011 року незаконною, оскільки управління здійснило дії по перерахунку пенсії ОСОБА_2, як «дитині війни», а виплата перерахованого розміру пенсії не відбулася через відсутність фінансування на цю статтю з головного управління ПФУ в Харківській області, тобто з поважної причини, тому позивач просить суд скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 08 листопада 2011 року про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду в повному обсязі без поважних причин, по виконавчому провадженню №28452319.

В судове засідання сторони не з`явились. Про час і місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Позивач направив до суду клопотання, в якому зазначив, що просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Відповідач звернувся до суду із клопотанням, в якому просив розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами до розгляду справи по суті, у задоволенні адміністративного позову відмовити.

З’ясувавши та вивчивши матеріали і обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов УПФУ в Харківському районі Харківської області є необґрунтованим, а тому у його задоволенні слід відмовити, з огляду на нижченаведене.

Постановою Люботинського міського суду Харківської області зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_2 пенсію відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02 грудня 2010 року по 18 червня 2011 року та провести відповідні виплати за вказаний період.

Для примусового виконання вказаного рішення суду 18 серпня 2011 року Люботинським міським судом видано виконавчий лист № 2-а-963/11.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області 01 вересня 2011 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення суду та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 08 вересня 2011 року.

УПФУ в Харківському районі Харківської області повідомило органи ДВС про часткове виконання рішення суду, а саме про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 у розмірі 889,84 грн. та про те, що відповідна виплата буде проведена основними відомостями у листопаді 2011 року.

Однак, за неповне виконання рішення суду боржником у строк, передбачений для самостійного виконання без поважних причин та за неповідомлення про виконання чи поважні причини невиконання рішення суду, державним виконавцем на боржника 08 листопада 2011 року накладено штраф у розмірі 680,00 грн., про що прийнято постанову (ВП №28452319).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІУ виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 вищеназваного Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений обов’язок державного виконавця вживати передбачених зазначеним законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно з ч. 1 ст. 24 «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 25 вищевказаного закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа приймає постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту прийняття постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

У разі ненадання боржником у строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону).

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому ч. 2 статті 87 цього Закону.

Статтею 87 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

На думку суду, з урахуванням встановлених фактів та зазначених вище норм закону, державний виконавець при прийнятті оспорюваної постанови про накладення штрафу дійшов правильного висновку про невиконання позивачем рішення суду в повному обсязі та без поважних причин, так як рішення суду слід вважати повністю виконаним лише у разі проведення перерахунку надбавки до пенсії стягувачу та наступної повної виплати йому перерахованої надбавки, чого позивачем зроблено не було.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 статті 11 Закону України «Про судоустрій України», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.

З огляду на наведене суд вважає, що невиконання позивачем вищевказаного рішення суду у встановлений державним виконавцем термін відбулося без поважних причин, що також встановив державний виконавець в оскаржуваній постанові, оскільки відсутність відповідних коштів в бюджеті Пенсійного фонду України не є поважною причиною невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, бездіяльність по невиплаті перерахованого розміру надбавки свідчить про невжиття належних заходів з боку боржника по виконанню рішення суду. Тому на підставі ч. 5 ст. 124 Конституції України таке судове рішення підлягає обов’язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Такий висновок суду узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні по справі «Жовнер проти України» (Case of Zhovner v. Ukraine) Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов’язкових судових рішень, які, у країні яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Bourdov c. Russie), від 7 травня 2002 року; рішення у справі «Ясіун’єне проти Литви» (Jasiuniene c. Lituanie) від 6 березня 2003 року; та рішення по справі «Руйану проти Румунії» (Ruianu c. Roumanie) від 17 червня 2003 року).

У контексті вищенаведеного, суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (справи «Бурдов проти Росії», «Кечко проти України»). Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, посилання позивача на відсутність коштів необхідних для виконання судового рішення, як на поважну причину, що повинна стати підставою для скасування постанови відповідача про накладення штрафу судом, не приймаються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про скасування постанови про накладення штрафу – відмовити в повному обсязі.

Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Люботинський міський суд Харківської області, шляхом подачі скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови сторонами.

Суддя І. В. Дем`яненко