Спра ва №2-1600/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРА Ї НИ

21.03.2012 Ста ро мі сь кий ра йон ний суд м. Він ни ці

в скла ді: го ло ву ю чо го су д ді Нечипорук Л.Ф.,

при се к ре та рі Курутіній О. В.,

з участю позивачки ОСОБА_3,

представника відповідача Кілимник І. А

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Вінницький обласний молодіжний центр праці" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації та середнього заробітку за час затримки виплати заборгованості, інфляційні витрати, компенсації за невикористану щорічну відпустку та моральну шкоду, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до КП „Вінницький обласний молодіжний центр праці” про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації та середнього заробітку за час затримки виплати заборгованості, інфляційні витрати, компенсації за невикористану щорічну відпустку та моральну шкоду. В обґрунтування своїх вимог позивачка у позовній заяві посилалась на те, що у відповідача вона працювала з 03.03.2008 року по 01.03.2010 року. Наказом №1-К від 01.03.2010 року вона була звільнена з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

На день звільнення їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з 01.01.2009 року по 01.03.2010 року у сумі 2337,15 грн., чим відповідач порушив вимоги ст.ст. 115,116 КЗпП України.

Також, всупереч вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України, при звільненні їй не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 56 днів, що становить 352,80 грн.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити їй також середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що становить 2337,15 грн. та в силу ст. 34 ЗУ „Про оплату праці” - компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати. Згідно із вимогами ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законом порядку.

Згідно із зробленими нею підрахунками за період часу з 01.01.2009 року по 01.03.2010 року сума заборгованості за невиплачену заробітну плату з урахуванням індексу інфляції становить 2517,34 грн.

Також неправомірними діями відповідача позивачці спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 500 грн. Зокрема, у зв'язку з тим, що відповідачем не виплачена заробітна плата за відпрацьований час, а інших доходів у неї немає, дані обставини призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків та пов'язаних з цим моральних страждань.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, відповідно до обставин, викладених в позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача на її користь нараховану але не виплачену заробітну плату у сумі 2337,15 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 2337,15 грн., збитки за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції у сумі 180,19 грн., компенсації за невикористану щорічну відпустку у сумі 352,80 грн., моральну шкоду в сумі 500,00 грн., а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 5707,29 грн.

Представник КП „Вінницький обласний молодіжний центр праці” Кілимник І.А. в судовому засіданні при винесені рішення покладається на думку суду. Суду пояснила, що посаду директора КП „Вінницький обласний молодіжний центр праці” займає з 26.12.2011 року. При комісійному прийомі-передачі бухгалтерських, засновницьких, адміністративно-розпорядчих документів та інших документів КП „ВОМЦП” їй було передано документи, що не відображають реальний фінансово-господарський стан підприємства за 2010 та 2011 роки та стан дебіторської-кредиторської заборгованості підприємства на 01.01.2012 р., тому вона не може спростувати чи підтвердити факт наявності заборгованості КП „ВОМЦП” перед ОСОБА_3 по заробітній платі та заборгованості за невикористану щорічну відпустку.

Ви слу ха в ши по яс нен ня сторін, дослі ди в ши та оцінивши ма те рі а ли спра ви, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи із слідуючих підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 була прийнята на роботу в КП „Вінницький обласний молодіжний центр праці” згідно наказу від 03.02.2008 року №14-к на посаду психолога на 0,25 ставки з лютого 2008 року з посадовим окладом 128,75 грн., (а.с. 66) на підставі її заяви про прийняття на посаду психолога (а.с. 67).

Наказом від 01.03.2010 року №1-К ОСОБА_3 була звільнена з роботи згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін (а.с. 71).

Відповідно до відомості №02/02 від 05.03.2010 року про нараховану і виплачену заробітну плату при звільненні позивачці нарахована заробітна плата за лютий 2010 року в сумі 186,00 грн., до виплати –180,23 грн. (а.с. 73).

Згідно довідки КП „ВОМЦП” від 10.01.2011 року №1 середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 за час роботи на підприємстві за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року становила 5 грн. 88 коп. (а.с.5) та довідки КП „ВОМЦП” від 10.01.2011 року №2 середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 за час роботи на підприємстві за період з 01.01.2010 року по 01.03.2010 року становила 6 грн. 30 коп. (а.с.6).

Встановленим фактичним обставинам відповідають правовідносини пов»язані із трудових правовідносин, що регулюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України, прийнятими відповідно до нього.

Так, відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 ч.1 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У відповідності до вимог ст. 34 ЗУ „Про оплату праці”, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно із вимогами ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З метою перевірки позовних вимог ОСОБА_3 на вимогу суду територіальним Управлінням Державної інспекції України з питань праці у Вінницькій області було здійснено перевірку для встановлення наявності заборгованості за офіційними документами відповідача КП „Вінницький обласний молодіжний центр праці” перед ОСОБА_3 по заробітній платі та невикористаній нею відпустці за період з 01.01.2009 року по 01.03.2012 року під час її звільнення.

Відповідно до акту перевірки суму достовірної заборгованості по заробітній платі встановити не можливо, в зв’язку з відсутністю бухгалтерських документів. Також неможливо перевірити нарахування заробітної плати за час щорічної відпустки. Наказу про відміну наказу про відпустки не виявлено. Таким чином, неможливо встановити кількість днів невикористаної щорічної відпустки.

Виплати заробітної плати встановити неможливо у зв’язку з відсутністю на підприємстві первинної бухгалтерської документації (а.с. 63-64).

За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_3 не було доведено, а тому в позові слід відмовити.

В силу ст.88 ЦПК України, судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ „Про оплату праці”, ст.ст. 47, 83, 95, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Вінницький обласний молодіжний центр праці" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації та середнього заробітку за час затримки виплати заборгованості, інфляційні витрати, компенсації за невикористану щорічну відпустку та моральну шкоду - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рі шен ня мо же бу ти оскаржено сторонами до апе ля цій но го су ду Вінницької області про тя гом десяти днів з дня прого ло шен ня рішення.

Су д дя: