28.03.2012

РІШЕННЯ           справа № 2-62/11

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                        

28.03.2012 р.                    Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі: судді Бойка В.М.,

за участю секретаря Музики А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до голови правління ТВГ-2 ОСОБА_2, Товариства власників гаражів № 2 про визнання статусу споживача і власника енергії, визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди, суд –

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернулася з позовом ОСОБА_1 до голови правління ТВГ-2 ОСОБА_2, Товариства власників гаражів № 2 про визнання статусу споживача і власника енергії, визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що голова правління товариства власників гаражів № 2 ОСОБА_2, проводячи останнє зняття показань ел. лічильника в гаражі НОМЕР_1, в особисту розрахункову книжку члена товариства власноруч вніс дані за спожиту електроенергію, за що сплачено повністю до каси товариства і посвідчується його особистим підписом і штампом.

Сплата за електроенергію проводиться окремо, від інших обов’язкових сплат не залежить і пов’язаною бути не може, оскільки є індивідуальною, аналогічною побутовим, як наприклад, за квартиру в багатоквартирному будинку або приватному будинку тощо.

Як згодом з’ясувалося, покази ел. лічильника ОСОБА_2 завищив та оплата стягнута наперед, зокрема, за 793 квт при фактичних показах 761 квт, що відповідно складає 32 квт переплати.

Факт оплати даної кількості ел. енергії надав позивачу статус добросовісного набувача і ця кількість перейшла у його власність, є непорушною та оберігається законом «Про власність».

Такий стан зберігався до березня 2007 р., коли без будь-яких попереджень та пояснень в усній або письмовій формі ОСОБА_2 дав вказівку знеструмити даний гараж, що було виконано і продовжувалося майже календарний рік, створивши низку незручностей, кривотолків, потягнуло порушення прав людини і громадянина й права власності на набуту ел. енергію.

За усталеними визначеннями користувачі ел. енергії належать до споживачів, на дані відносини поширюється чинність закону «Про захист прав споживачів»та «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених постановою Кабміну України від 26.07.199 р. № 1357, відтак порушені ще й права споживача, гарантовані цими актами вищого юридичного значення.

Зазначеними діями відповідача ущемлені права позивача як споживача і власника щодо безперешкодного користування власністю, чим завдано моральної шкоди, попередній розмір якої позивач визначає у 5000 грн.

Представник позивача неодноразово збільшував позовні вимоги, у заяві від 13.01.2011 року просив суд визнати, що на загальних зборах 06.04.02 р. кворому не було, збори нелегітимні й неправомочні, що потягнуло до неправомочності всіх наступних рішень і продовжується дотепер; постанову щодо виключення з членів товариства визнати протиправною і скасувати як без правового підґрунтя і дійсності не відповідає, оскільки належні оплати виконувалися в межах строку, встановленого статутом; визнати відсутність залежності сплати за електроенергію від інших оплат, оскільки є індивідуальною і фіксується гаражним ел. лічильником; визнати, що діяльність товариства врегульована чинним законодавством, має йому відповідати, статут не повинен суперечити; визнати, що рішення про знеструмлення гаража НОМЕР_1 приймалося особисто ОСОБА_2 в першій декаді березня 2007 р. без повідомлення, без попередження, тривало по 31 грудня 2007 р. без реагування на неодноразові скарги, чим посвідчується самодурство й садистські риси особи ОСОБА_2, чим порушені права члена товариства, споживача, людини і громадянина; визнати, що з статутом, а також іншими актами, що врегульовують відносини, позивачка не ознайомлена, отже знати і виконувати не могла; визнати, що голова правління є посадовою особою, отримує грошове забезпечення і згідно ст. 27 Закону «Про об’єднання громадян»за свої вчинки відповідає особисто; визнати, що станом на 01.01.2006 р. переплати за ел. енергію складає 52 квт год, є приватною власністю і підлягає поверненню на умовах, що існували на час її набуття; визнати, що дане товариство є одним з найменших у м. Вінниці, однак витрати на його утримання головою правління вимагаються в рівень з тими, що істотно більші, що непосильним тягарем лягає на власників гаражів. Позивач надавав й інші позовні вимоги, але вони. Вимоги на а.с. 104, 169-170, 173 судом не бралися до уваги, оскільки були подані після закінчення попереднього судового засідання.

У судовому засіданні відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову, також заперечували проти уточнених позовних вимог. Відповідач також пояснив, що гараж позивача було відключено від електропостачання на підставі рішення зборів уповноважених від 21.04.2007 р. за несплату впродовж двох років членських внесків на утримання гаражу до погашення заборгованості. Товариство не є постачальником електроенергії. Між постачальником електроенергії Замостянським РЕМ та споживачем ТВГ-2 укладено договір на енергопостачання. Товариство має основний лічильник. Кожного 20 числа місяця товариство зобов’язане сплачувати за електроенергію, і щомісяця власники гаражів мають подати показники лічильників, які розміщені в кожному гаражі. Також представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності позовної давності щодо позовних вимог, щодо яких сплили строки позовної давності.

У судовому засіданні встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що позивач є власником гаража НОМЕР_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу гаража (а.с. 64). Однак виявилося, що позивач не належить до членів кооперативу ТВГ-2 і жодної заяви про включення її до даного кооперативу.

Позивач стверджує у позовній заяві, що голова правління товариства власників гаражів № 2 ОСОБА_2, проводячи останнє зняття показань ел. лічильника в гаражі НОМЕР_1, в особисту розрахункову книжку члена товариства власноруч вніс дані за спожиту електроенергію, за що сплачено повністю до каси товариства і посвідчується його особистим підписом і штампом.

Однак відповідач заперечив проти цього, зазначивши, що він не проводив знаття показань ел. лічильника в гаражі позивача. Ця обставина підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3, який пояснив, що у гаражі, який належить позивачу, він зняв показники лічильника, а не голова правління ТВГ-2 ОСОБА_2

Позивач просить визнати дії відповідача порушуючими права споживача і власника, оскільки стверджує, по-перше, що знеструмлення його гаражу було особистою ініціативою відповідача, і, по-друге, відповідач взагалі не має повноважень голови правління ТВГ-2, оскільки його було обрано з порушенням процедури обрання на загальних зборах 06.04.2002 року, а саме не було кворуму.

Відповідач з цього приводу зазначив, що дане рішення не було його особистою ініціативою, оскільки він не має сам приймати рішення. Це не входить до обов’язків голови правління ТВГ-2. Дане рішення приймається зборами товариства власників гаражів № 2. Тому відповідач особисто за знеструмлення гаражу позивача відповідальності не несе. Це підтверджується випискою із статуту ТВГ-2 про посадові обов’язки голови правління ТВГ-2 (а.с. 188).

З приводу порушень при обранні відповідача головою правління ТВГ-2 був допитаний свідок ОСОБА_4, який пояснив, що, наскільки він пам’ятає, при обранні головою правління ТВГ-2 ОСОБА_2 на загальних зборах 06.04.2002 року були допущені певні процедурні порушення, а саме не було кворуму. Однак щодо даної обставини суд застосовує строк позовної давності за заявою представника відповідача за наявними для того підставами.

В обґрунтування позовних вимог щодо протиправності дій відповідача позивач стверджує, що між: ним - споживачем та енергопостачальником - ТВГ-2 мав бути укладений письмовий договір на постачання електроенергії відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 р. відключення електричної енергії мало відбуватись за процедурою, визначеною пунктом 27 цих Правил. Керуючись пунктом 44 Правил позивач заявляє позовні вимоги, зокрема про стягнення матеріальної шкоди в розмірі п’ятикратної вартості недовідпущеної споживачу електроенергії.

Твердження позивача про правове регулювання відносин члена товариства власників гаражів з товариством щодо постачання електроенергії згідно вказаних Правил є хибним, оскільки згідно п. 2 Правил наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: енергопостачальник —учасник оптового ринку електричної енергії України, ще купує електричну енергію на цьому ринку з метою продажу її споживачам; об’єкт споживача - житловий будинок, гараж, що належить споживачу на правах власності або користування. Суд здійснює професійно-юридичне тлумачення терміну «енергопостачальник»і вважає, що товариство власників гаражів-2 не є учасником оптового ринку електричної енергії України, не має ліцензії на провадження такого виду господарської діяльності. Постачальником електричної енергії до ТВГ-2 є Замостянський РЕМ (район електромереж), а споживачем на підставі договору є ТВГ-2. А тому обставини порушення відповідачем даних Правил відносно позивача суд вважає надуманими.

Основним документом, яким відповідно до ст. 13 Закону України «Про об’єднання громадян»регулюються відносини товариства з його членами є Статут ТВГ-2, затверджений зборами уповноважених ТВГ-2 14 січня 2004 року та зареєстрований рішенням виконкому Вінницької міської ради 10.02.2004 р. за №277. Відповідно до пункту 4.3. Статуту член товариства зобов’язаний сумлінно виконувати вимоги Статуту Товариства, рішення загальних зборів (зборів уповноважених) Товариства, Правління, Правила внутрішнього розпорядку, а також видані Головою Товариства накази і розпорядження в межах його повноважень; нести всі витрати по управлінню, охороні і експлуатації гаражів у складі Товариства в розмірах, встановлених рішенням Правління чи загальних зборів (зборів уповноважених) Товариства та своєчасно вносити кошти на покриття вказаних витрат згідно затвердженого кошторису (а.с. 140-151).

Позивач у позовних вимогах просить суд визнати, що на загальних зборах 06.04.02 р. кворому не було, збори нелегітимні й неправомочні, що потягнуло до неправомочності всіх наступних рішень і продовжується дотепер; постанову щодо виключення з членів товариства визнати протиправною і скасувати як без правового підґрунтя і дійсності не відповідає, оскільки належні оплати виконувалися в межах строку, встановленого статутом; визнати відсутність залежності сплати за електроенергію від інших оплат, оскільки є індивідуальною і фіксується гаражним ел. лічильником; визнати, що діяльність товариства врегульована чинним законодавством, має йому відповідати, статут не повинен суперечити; визнати, що рішення про знеструмлення гаража НОМЕР_1 приймалося особисто ОСОБА_2 в першій декаді березня 2007 р. без повідомлення, без попередження, тривало по 31 грудня 2007 р. без реагування на неодноразові скарги, чим посвідчується самодурство й садистські риси особи ОСОБА_2, чим порушені права члена товариства, споживача, людини і громадянина; визнати, що з статутом, а також іншими актами, що врегульовують відносини, позивачка не ознайомлена, отже знати і виконувати не могла; визнати, що голова правління є посадовою особою, отримує грошове забезпечення і згідно ст. 27 Закону «Про об’єднання громадян»за свої вчинки відповідає особисто; визнати, що станом на 01.01.2006 р. переплати за ел. енергію складає 52 квт год, є приватною власністю і підлягає поверненню на умовах, що існували на час її набуття; визнати, що дане товариство є одним з найменших у м. Вінниці, однак витрати на його утримання головою правління вимагаються в рівень з тими, що істотно більші, що непосильним тягарем лягає на власників гаражів. Однак щодо цих вимог пройшли строки позовної давності, тому суд вирішив задовольнити клопотання представника відповідача і застосувати строки позовної давності до даних позовних вимог, відмовивши у їхньому задоволенні.

Вимога про відшкодування збитків в порядку пункту 44 Правил користування електричною енергією для населення в складі позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягає, тому що дані Правила у відносинах позивача з ТВГ-2 застосуванню не підлягають. Окрім того, докази, що покази ел. лічильника були завищені та оплата стягнута наперед, надані не були.

У судовому засіданні була допитана як свідок ОСОБА_5, яка пояснила порядок сплати внесків до кооперативу та на електропостачання.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди суд також вважає безпідставними, оскільки позивачем не доведено, що неможливість користуватись внутрішнім освітленням гаражу, переносним електроінструментом, виконувати зарядку акумулятора завдала позивачу душевних страждань. Відповідно до копії розрахункової книжки (а.с.7-10) відомості про останні показники лічильника позивачем надані правлінню товариства за 2005 рік. А відомостей про користування електроенергією, в тому числі внутрішнім освітленням гаражу, переносним електроінструментом, виконувати зарядку акумулятора за період з 2005 року до часу відключення в 2007 році з наданням суду оригіналу розрахункової книжки і виникненням такої необхідності після відключення позивачем суду не подано. З огляду на викладене припинення електропостачання не могло завдати позивачу моральної шкоди.

Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди»спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів». Враховуючи, що позивач відповідно до наведених вище Правил користування електричною енергією для населення не є споживачем електроенергії, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню і з цих підстав.

Такий спосіб захисту цивільного права як зобов’язання відповідача до публічного вибачення перед позивачем навіть за умови доведеності позовних вимог про заподіяння позивачу моральної шкоди не передбачений ст. 16 ЦК України або іншими Законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява не підтверджена матеріалами справи, не є обґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, розрахунок яких складений позивачем (а.с. 205, 261) задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Витрати з оплати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді, не

придбання паперу, маркеру, стержнів для ручок, ксерокопіювання, відправлення

рекомендованого листа відповідно до п. 5 ч. З ст. 79 ЦПК України належать до судових

витрат, і не є матеріальною шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України. Розподіл судових

витрат між сторонами здійснюється згідно ст. 88 ЦПК України.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судом в позові позивачу відмовлено в повному обсязі, а тому судові витрати віднесені за рахунок позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 16, 1166 Цивільного кодексу України, пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди», п. 44 Правил користування електричною енергією для населення, Законом України «Про захист прав споживачів», ст. 13 Закону України «Про об’єднання громадян», ст.ст. 15, 23, 79, 88, 203, 204, 207, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:          

В задоволенні позову ОСОБА_1 до голови правління ТВГ-2 ОСОБА_2, Товариства власників гаражів № 2 про визнання статусу споживача і власника енергії, визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди –відмовити.                                                  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.          Суддя: