АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2012 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Музичко С.Г., Пікуль А.А.
при секретарі – Дем’яненко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2008 року позивачка звернулася до суду із позовом, уточнивши який зазначила, що 02 червня 2007 року між сторонами був укладений договір доручення за яким відповідач зобов’язувався здійснити дії пов’язані з одержанням у власність позивачки земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 13.0383 га., яка розташована на території Міжводненської сільської ради Чорноморського району АР Крим, яка належить ОСОБА_3 та прийняти у власність довірительки вказану земельну ділянку шляхом обміну на земельну ділянку розміром 0.0554 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 із отриманням державного акту про право власності на земельну ділянку на ім’я позивачки.
На виконання договору доручення позивачка сплатила відповідачу 940 000 грн., що складало 188 000 доларів США та видала нотаріально посвідчену довіреність.
Стверджуючи про невиконання відповідачем договору доручення, просила стягнути із відповідача на свою користь 1 481 440 грн. боргу, 740 720 грн. штраф, 10 000 грн. витрат на правову допомогу, 1730 грн. судового збору.(т. 1 а.с. 3-18)
Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що виконав договір доручення в межах наданих йому повноважень.(т. 1 а.с. 214-219)
Справа розглядалась судами неодноразово.(т. 1 а.с. 262-265,403-408, 431-432)
Останнім рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто із відповідача на користь позивачки 1 481 440 грн. боргу, 740 720 грн. штраф, 10 000 грн. витрат на правову допомогу, 1730 грн. судового збору.(т. 2 а.с.41, 48-51).
В апеляційній скарзі відповідач посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначив, що належним чином виконав договір доручення, стягнення грошової суми виходячи курсу долара США відносно гривні вважав неправомірним. (т. 2 а.с. 59-66)
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи представників сторін ОСОБА_4 та ОСОБА_5, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити враховуючи наступне.
Між сторонами виникли правовідносини, що мають бути врегульовані за чинним ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 1000 ЦК за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 1002 ЦК України).
Згідно з вимогами ст.ст. 1003, ч. 1 ст. 1004 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.
Обов'язки довірителя визначені ст. 1007 ЦК України, зокрема, довіритель зобов'язаний: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.
За змістом ст. 1009 ЦК України, якщо довіритель за власним бажанням відмовляється від договору, то він не має права на відшкодування збитків, крім випадків комерційного представництва. Відмова повіреного від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.
Зважаючи на положення ч. 3 ст. 10, ст..ст. 57- 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 02 червня 2007 року між сторонами був укладений договір доручення за п.п. 1.1, 1.2 якого відповідач(Повірений) зобов’язувався від імені та за рахунок позивачки(Довірителя) здійснити всі необхідні юридичні дії пов’язані з одержанням у власність Довірителя земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 13.0383 га., яка розташована на території Міжводненської сільської ради Чорноморського району АР Крим і належить ОСОБА_3 та прийняти у власність довірительки вказану земельну ділянку шляхом обміну її на належну Довірителю земельну ділянку розміром 0.0554 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
За п.п. 2.1, 2.2 цього Договору, за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 та 1.2 цього Договору, до його підписання та нотаріального посвідчення, Довіритель виплатив Повіреному винагороду в розмірі 940 000 грн., що на час укладення договору складало 188 000 доларів США., про що відповідачем складено розписку. До вказаної суми винагороди за погодженням сторін включені витрати Повіреного, пов’язані з виконанням цього договору доручення, транспортні витрати, судові витрати та будь-які інші витрати пов’язані з нотаріальним посвідченням договору міни, державною реєстрацією та одержанням на імя Довірителя Державного акта на право власності на земельну ділянку.(т. 1 а.с. 9-10)
За п. 4.4.3 цього Договору, Довіритель зобов’язаний виплатити Повіреному винагороду в порядку та розмірі зазначеному в п. 2.1-2.2 цього Договору.
За п. 5.2 цього Договору, у випадку невиконання Повіреним зобов’язань в повному обсязі та термін визначений цим Договором, він зобов’язаний на протязі двох тижнів повернути Довірителю суму коштів розмір якою визначено в п. 2.1 даного Договору, сплатити штраф в розмірі 50% від вказаної суми та не має права вимагати відшкодування витрат, пов’язаних із виконанням доручення.(т. 1 а.с. 9-10)
На виконання п. 1.3 цього Договору, 04 липня 2007 року позивачка видала нотаріально посвідчену довіреність за змістом якої уповноважила відповідача обміняти належну їй земельну ділянку на земельну ділянку № НОМЕР_1 належну ОСОБА_3 за ціною та на умовах визначених в договорі доручення. За змістом вказаної довіреності не зазначено окремо повноважень або права відповідача отримати Державний акт на земельну ділянку.(т. 1 а.с. 105)
Відповідачем вчинені дії на виконання цього договору доручення, зокрема: укладення договорів на складання технічної документації, проведення оцінки земельної ділянки, яка мала бути предметом договору міни, сплата коштів, що підтверджуються доказами по справі.(т. 1 а.с. 122-142, 149, 159-161)
5 липня 2007 року між відповідачем, який діяв на підставі довіреності від імені позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено та нотаріально посвідчено договір міни, згідно з яким ОСОБА_3 обміняла з доплатою належну їй земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 13.0383 га., яка розташована на території Міжводненської сільської ради Чорноморського району АР Крим на належну ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 0.0554 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.(т. 1 а.с.12)
За п. 3 цього договору міни від 5 липня 2007 року сторони домовились, що міна буде здійснюватись з доплатою, яку представник ОСОБА_2 – ОСОБА_1 передає ОСОБА_3 в сумі 887 243 грн. до підписання цього договору.
ОСОБА_3 підписала договір міни, чим підтвердила отримання нею від ОСОБА_1 зазначеної в договорі суми грошей в розмірі 887 243 грн.
Договір доручення від 02 червня 2007 року не містив визначення суми доплати за договором міни, при цьому Повірений здійснив таку доплату в межах суми визначеної сторонами за п. 2.1 цього Договору.
Позивачка не оспорювала нотаріально посвідченого договору міни від 05 липня 2007 року з підстав зловмисної домовленості її представника з другою стороною(ст. 232 ЦК України), зокрема п. 3 цього Договору, що стосуються визначеної суми доплати в розмірі 887 243 грн., підстав визнати нікчемним це положення Договору на час розгляду справи апеляційним судом не вбачається.
Написана ОСОБА_3 розписка, яка датована 03 липня 2007 року про отримання нею 500 000 грн. від ОСОБА_8 не спростовує вищевказаних положень нотаріально посвідченого договору міни від 05 липня 2007 року. За наявною у справі довіреністю, остання була видана ОСОБА_8 лише 03 жовтня 2007 року.(т.1.а.с. 111)
Зважаючи на вищевказані докази та положення п. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України, колегія суддів відхилила доводи позивачки, її представника та свідчення свідків, допитаних районних судом, які зазначали, що доплата за договором міни від 05 липня 2007 року, була здійснена в меньшому розмірі ніж зазначено в договорі міни від 05 липня 2007 року, та не ОСОБА_1, а іншою особою.
На зазначені обставини звертала увагу і колегія суддів Верховного Суду України в ухвалі від 08 червня 2011 року.(т. 1 а.с. 431-432)
Оскільки в договорі доручення, та за змістом розписки позивачка(Довіритель) передавала відповідачу(Повіреному) 940 000 грн. саме в гривнях, визначення вказаної суми виходячи із курсу долару США на час розгляду справи районним судом є необґрунтованим.
10 листопада 2008 року на підставі вищевказаного договору міни від 05 липня 2007 року ОСОБА_2 був виданий державний акт на вищевказану земельну ділянку № НОМЕР_1.(т. 1 а.с. 104)
За повідомленням нотаріуса ОСОБА_9, відсутні відомості щодо відкликання ОСОБА_2 виданої нею довіреності № 4426 від 04 липня 2007 року на ім’я ОСОБА_1.(т. 1 а.с. 150)
Позивачка не заперечувала того, що 03 жовтня 2007 року видала нотаріально посвідчену довіреність на ім’я ОСОБА_8, якою уповноважила останню здійснювати представництво її інтересів, у т.ч. з приводу реєстрації прав на нерухоме майно та отримання Державного акту на земельну ділянку.(т. 1 а.с. 111)
Таке право позивачки визначити декількох повірених у її справах із видачею кожному з них нотаріально посвідченої довіреності чинним ЦК України не обмежується.
При цьому, за договором доручення від 02 червня 2007 року у переліку дій повіреного чітко не визначений обов’язок останнього отримати Державний акт на земельну ділянку, та у виданій йому позивачкою 04 липня 2007 року нотаріально посвідченої довіреності також не уповноважено відповідача на отримання Державного акту, проте, на вчинення таких дій уповноважено ОСОБА_8 за нотаріально посвідченою довіреністю від 03 жовтня 2007 року, тому, колегія суддів відхилила відповідні доводи позивачки щодо невиконання відповідачем договору доручення.
Зважаючи на вищевказані вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем здійснені дії, які були визначені сторонами, як предмет договору доручення від 02 червня 2007 року, в межах обов’язків і повноважень відповідача за цим договором та нотаріально посвідченою довіреністю від 04 липня 2007 року, зокрема, здійснені підготовчі дії, укладено за дорученням та в інтересах позивачки нотаріально посвідчений договір міни земельної ділянки від 05 липня 2007 року, за яким сплачено ОСОБА_3 887 243 грн. доплати за обмін, решта витрат Повіреного в сумі 52 757 грн.(940 000 грн. – 887 243 грн.) обґрунтована наданими відповідачем квитанціями та звітом Довірителю про їх проведення, позивачкою отримано Державний акт на земельну ділянку, отримання якої і було предметом договору доручення.(т. 1 а.с. 9-12, 122-142, 149, 159-161)
З цих же підстав не підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення із відповідача на її користь 740 720 грн. штрафу за неналежне виконання договору доручення.
Зважаючи на вимоги ст. 88 ЦПК України, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення із відповідача на користь позивачки 10 000 грн. витрат на правову допомогу та 1730 грн. судових витрат.(а.с. 76-77)
Керуючись ст. 88, 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року – скасувати, ухвалити нове.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
С.Г.Музичко
А.А.Пікуль