АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Британчука В.В.

суддів - Дмитренко Г.М., Маліновського О.А.

з участю прокурора - Тертичного О.А.

представника потерпілих - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

та засуджених - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Крищенці Тульчинського району Вінницької області, українець, громадянин України, з загальною середньою освітою, одружений, має на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючий, пенсіонер, інвалід ІІ групи, проживає за адресою: АДРЕСА_1, нагороджений медаллю за відвагу, ювілейною медаллю, грамотою за мужність та військову відвагу, проявлені при виконанні інтернаціонального обов'язку у Республіці Афганістан, медаллю «Жукова», медаллю «Ветерану-інтернаціоналісту», ветеран бойових дій, не судимий,

засуджений за ст. 296 ч. 4 КК України на 7 років позбавлення волі;

ст. 263 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання сім років позбавлення волі.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець с. Кукшин Ніжинського району Чернігівської області, українець, громадянин України, з загальною середньою освітою, одружений, має на утриманні малолітню доньку, не працюючий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, такий, що не судимий,

засуджений за ст. 296 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві судові витрати в сумі 486 грн. 77 коп. за проведення експертизи.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках, 16 150 грн. матеріальної шкоди, 50 000 грн. моральної шкоди, та 5 000 грн. витрат пов'язаних з наданням юридичної допомоги.

ОСОБА_3 вироком суду визнаний винним та засуджений за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень та за носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

ОСОБА_4 вироком суду визнаний винним та засуджений за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб.

Як встановив суд, злочини вчинено за таких обставин.

ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 14.06.2009 року, приблизно о 20 год. 30 хв., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння на автомобілі «Пежо-605» д.н.з. НОМЕР_1 приїхали до будинку АДРЕСА_3, де ОСОБА_3 почав дзвонити у двері квартири № 11 щоб викликати свою знайому ОСОБА_7 для з'ясування стосунків та з вулиці стукати у вікна даної квартири, що розташована на першому поверсі, не реагуючи при цьому на зауваження мешканців квартири та голосно висловлюючись у їх бік нецензурною лайкою.

Коли з квартири вийшов її мешканець ОСОБА_6, щоб зробити ОСОБА_3 зауваження з приводу його поведінки, останній почав брутально висловлюватись в адресу членів сім'ї ОСОБА_6, намагаючись при цьому удвох із ОСОБА_4 розпочати бійку, розмахуючи руками та намагаючись вдарити ОСОБА_6

В цей час з будинку АДРЕСА_3 вибігла потерпіла ОСОБА_5, яка зробила зауваження ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у відповідь на що, ОСОБА_3 дістав предмет спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень (кастет), взявши його у праву руку наніс потерпілій ОСОБА_5 удар кастетом, надітим на руку в голову, від чого ОСОБА_5 впала на землю, а коли намагалась підвестись, до неї підійшов ОСОБА_4 та наніс їй удар кулаком в голову, від якого вона знову впала.

В цей час, побачивши жорстоке побиття своєї дружини, ОСОБА_6 підбіг до ОСОБА_3, обхопив його руками, намагаючись зупинити його злочинні дії, але ОСОБА_3 кулаком руки на якій знаходився кастет, наніс потерпілому ОСОБА_6 чотири удари в голову, після чого разом з ОСОБА_4, почали переслідувати ОСОБА_6 з метою спричинення йому тілесних ушкоджень.

В цей час, потерпіла ОСОБА_5, попрямувала до під'їзду свого будинку АДРЕСА_3, при цьому голосно кликала на допомогу, та просила викликати міліцію з метою припинення хуліганських дій ОСОБА_4 та ОСОБА_3

ОСОБА_3, почувши крики ОСОБА_5, припинив переслідування її чоловіка ОСОБА_6 та наздогнавши ОСОБА_5 в тамбурі під'їзду, наніс їй ще декілька ударів руками та ногами по різним частинам тіла, від яких вона втратила свідомість.

В цей час, ОСОБА_6 підбіг до ОСОБА_3, і з метою припинення нанесення останнім ударів його дружині ОСОБА_5 повалив його на бетон в тамбурі під'їзду, однак ОСОБА_3 вирвався та побачивши, що ця подія привернула увагу мешканців будинку, направився разом з ОСОБА_4 до свого автомобіля, на якому з місця вчинення злочину втекли.

В результаті злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були спричинені легкі тілесні ушкодження, за критерієм тривалості розладу здоров'я.

Крім цього, ОСОБА_3 в невстановлений досудовим слідством час, знаходячись на радіоринку «Караваєві дачі» в м. Києві, у невстановленої досудовим слідством особи за 25 грн. придбав складний кистень, що являється холодною зброєю, який помістив у нішу водійських дверей свого автомобіля «Пежо-605» д.н.з. НОМЕР_1 та став незаконно транспортувати безпосередньо при собі, маючи можливість швидко ним скористатись. Вказаний складний кистень був вилучений у ОСОБА_3 16.06.2009 року по АДРЕСА_4.

В апеляції зі змінами до неї прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, просить вирок суду щодо засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити, у зв'язку з невідповідністю покарання призначеного судом, ступеню тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок суворості, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ст. 263 ч. 2 КК України у виді 1 року позбавлення волі, за ст. 296 ч. 4 КК України у виді 6 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі, ОСОБА_4 за ст. 296 ч. 2 КК України призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Прокурор в апеляції посилається на те, що згідно характеризуючих матеріалів особи засудженого ОСОБА_3 він є пенсіонером, інвалідом ІІ групи, був нагороджений медаллю за відвагу, ювілейною медаллю, грамотою за мужність та військову відвагу, проявлені при виконанні інтернаціонального обов'язку у Республіці Афганістан, медаллю «Жукова», медаллю «Ветерану-інтернаціоналісту», відповідно до посвідчення від 15.11.2005 року є ветераном бойових дій, за місцем попередньої роботи характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Засуджений ОСОБА_4 характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітню доньку, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, постановити свій вирок, виправдавши ОСОБА_4 за ст. 296 КК України, так як в його діях відсутній склад злочину, посилаючись на однобічність досудового та судового слідства, те, що суд безпідставно у вироку послався на показання свідків: ОСОБА_8, який вказував в судовому засіданні, що ОСОБА_4 в бійці участі не приймав, ОСОБА_9, яка як на досудовому слідстві, так і в суді вказувала, що безпосередньо ударів зі сторони незнайомця не бачила, ОСОБА_10, яка на досудовому слідстві вказала, що так, як облич незнайомих чоловіків не бачила, тому впізнати не може, а в судовому засіданні впізнала підсудних, свідок ОСОБА_11 також вказував, що він не зможе впізнати підсудних. Удар нанесений ОСОБА_4 в область голови потерпілого ОСОБА_5 бачили лише потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, суд у вироку не мотивував обґрунтованість та доведеність цивільного позову, у зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити, а справу закрити.

В апеляції з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання ОСОБА_4, на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням строком 3 роки. На підставі ст. 76 КК України зобов'язати його періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Засуджений ОСОБА_4 в апеляції посилається на те, що судом не застосований принцип доцільності покарання, суд не мотивував у вироку чому саме такий вид покарання він вважає за необхідне призначити, не встановлено форму умислу на вчинення даного злочину, наявність прямого умислу не знайшла свого підтвердження, ні в показаннях свідків, та заперечувалась самим потерпілими, судом не встановлено, а також не зазначено в його діях насильства та відвертого знущання по відношенню до потерпілих, вказує, що він став на шлях виправлення, попередня судимість з нього знята, має на утриманні малолітню дитину, 2004 року народження, яку забезпечував та виховував, не ухилявся від слідства, органом досудового слідства йому обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд, вважає призначене покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості та його особі внаслідок суворості.

В апеляції з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_3 просить дослідити під час апеляційного розгляду справи докази посилання на які містяться у його апеляції, вирок суду скасувати повністю, закрити кримінальну справу щодо нього у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, постановити свій вирок та визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, також просить, змінити вирок суду, постановити свій вирок та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, при цьому застосувати до нього ст. ст. 69, 75 КК України.

Засуджений ОСОБА_3 в апеляції посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, відсутність в його діях складів інкримінованих йому злочинів, висновки суду про його винність не підтверджуються належними та допустимими доказами, показаннями свідків не підтверджується, що в нього на руці був кастет, що він наносив удари потерпілим, і що в нього вилучалась холодна зброя, він не наносив удари потерпілій ОСОБА_5, в нього в руках був мобільний телефон, а не кастет, потерпіла могла отримати удар випадково, як від нього, так і від свого чоловіка, свідки ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 є заінтересованими, оскільки знайомі з потерпілими, огляд місця події при вилученні металевого кийка був проведений не уповноваженою на те особою, дані протоколу огляду не відповідають дійсності, протокол складений з грубим порушенням вимог КПК України, металевий кийок він зберігав в автомобілі й не носив його при собі, судом не враховано показання понятих які були присутні під час вилучення розкладної металевої палиці, судом дана неправильна оцінка висновку судово-медичної експертизи №450/и, порушено строки проведення досудового слідства, постанови про зупинення досудового слідства від 14.08.09 р. та відновлення досудового слідства від 31.08.09 р. незаконні, вказує, що визнає вину за ч. 2 ст. 296 КК України, щиро розкаюється у вчиненні даного злочину, позитивно характеризується, є учасником бойових дій в Афганістані, інвалідом війни ІІ групи, нагороджений бойовою медаллю «За відвагу» та іншими державними медалями та грамотами, має на утриманні малолітню дитину.

В запереченні на апеляцію прокурора, засуджений ОСОБА_3 заперечує проти мотивації та прохання прокурора, вказує, що в його діях відсутні склади інкримінованих йому злочинів, висновки та доводи суду не підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора та заперечував проти задоволення апеляцій захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, представника потерпілих ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляцій, просив вирок суду залишити без зміни, захисника ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію та просив виправдати засудженого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_3, який просив вирок суду змінити та застосувати ст. 75 КК України, засудженого ОСОБА_4, який підтримав свою апеляцію, просив застосувати ст. 75 КК України, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені вироком районного суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними у справі доказами оціненими судом в їх сукупності.

Доводи апеляцій прокурора про необхідність пом'якшення покарання засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про пом'якшення призначеного покарання та звільнення їх від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, є необгрунтованими.

Щодо посилань прокурора, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в апеляціях на дані, що характеризують особи засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то вони повністю враховані судом першої інстанції при призначенні покарання засудженим.

Крім того, як убачається з протоколу судового засідання, прокурор в судових дебатах просив призначити саме таке покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яке призначене судом. /т. 2 а.с. 241/

Щодо доводів апеляції засудженого ОСОБА_4 про зміну вироку суду, застосування ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, то колегія суддів вважає, що оскільки засуджений ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст. 296 ч. 2 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, в силу ст. 89 КК України такий, що не судимий, його відношення до вчиненого, то його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, а тому підстави для застосування ст. 75 КК України відсутні.

Щодо доводів апеляції засудженого ОСОБА_3 про зміну вироку суду, застосування ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, то колегія суддів вважає, що оскільки засуджений ОСОБА_3 вчинив злочини, передбачені ст. ст. 296 ч. 4, 263 ч. 2 КК України, один з яких згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, а інший до злочинів середньої тяжкості, його відношення до вчиненого, то його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, а тому підстави для застосування ст. 75 КК України відсутні.

Крім того, слід звернути увагу й на поведінку ОСОБА_3 після вчинення злочину, який чинив тиск на родини ОСОБА_5 та ОСОБА_7, висловлював погрози фізичної розправи, що підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Також, слід врахувати й думку представника потерпілих, який просив вирок суду залишити без зміни, а також те, що злочин було вчинено відносно жінки, і обставини, які пом'якшують покарання відсутні.

За наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду та пом'якшення покарання засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Доводи апеляції захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 про однобічність досудового та судового слідства, відсутність складу злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України в діях ОСОБА_4 та апеляції засудженого ОСОБА_3 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відсутність складу злочину, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України в його діях, порушення допущені органом досудового слідства, є необгрунтованими.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи встановлено, що органом досудового слідства виконані вимоги ст. ст. 22, 64 КПК України, слідчі дії проведені відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, й порушень вимог КПК України, не допущено.

Суд першої інстанції при розгляді справи безпосередньо дослідив у судовому засіданні всі зібрані в справі докази: допитав підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, дослідив дані висновків судових експертиз та протоколи слідчих дій, наявні у матеріалах справи.

Обґрунтовуючи висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, суд у вироку послався на показання потерпілої ОСОБА_5, яка як на досудовому слідстві, так і будучи допитаною в суді показала, що 14.06.2009 року, приблизно о 19 год. 20 хв. до їхнього будинку по АДРЕСА_3 під'їхав ОСОБА_3, який почав дзвонити по домофону в їхню квартиру, дзвонив в їхні двері, щось кричав, після чого вибіг на вулицю і почав стукати у вікна їхньої квартири. До ОСОБА_3 вийшов її чоловік - ОСОБА_8, а потім вибігла й вона. Коли вона підбігла до ОСОБА_3, він одразу наніс їй удар в скроню, в цей момент вона побачила у нього в руці кастет. Від удару вона впала на землю. Піднявшись вона побачила, що напроти неї стоїть ОСОБА_4, який одразу вдарив її кулаком в обличчя, від удару вона впала та на деякий час втратила свідомість. Отямившись, вона бачила як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бігають за ОСОБА_8, та відповзла в сторону під'їзду до дверей, в цей час до неї підбіг ОСОБА_3 та наніс їй удар рукою в голову, після чого вона втратила свідомість.

Потерпілий ОСОБА_6 показав, що 14.06.2009 року, до них додому приїхали ОСОБА_3 та ОСОБА_4, він вийшов разом з ОСОБА_5, щоб поговорити з ОСОБА_3 ОСОБА_3 почав ображати його дружину та тещу та штовхнув його під машину, що проїжджала поруч, він ледь не впав, встиг ухилитись від машини, піднявсь на бровку, і в цей момент ОСОБА_4 пішов на нього розмахуючи руками, намагаючись вдарити. В цей час до них підбігла його дружина ОСОБА_18 і ОСОБА_3 відразу вдарив її в око. Він бачив, що у ОСОБА_3 на руці вдягнутий кастет. Він кинувся на ОСОБА_3, вони впали й почали боротися. Коли він боровся з ОСОБА_3 то побачив, що ОСОБА_4 наніс ОСОБА_18 удар кулаком в обличчя, коли та намагалася піднятись. Потім він почав тікати від ОСОБА_3 та ОСОБА_4, його дружина була біля під'їзду і кричала йому, щоб він тікав. ОСОБА_3 почувши це, розвернувся, підбіг до неї та декілька разів вдарив ОСОБА_18 кулаком в голову, від чого вона присіла, а він продовжив її бити. Під час бійки ОСОБА_3 наніс йому чисельні удари кастетом по голові, він відчував, що удари ОСОБА_3 наносить саме металевим предметом і розумів, що це кастет.

Свідок ОСОБА_7 показав, що чоловік сестри - ОСОБА_6, після розмови по телефону з ОСОБА_3, вийшов на вулицю щоб поговорити з ним. Він вийшов за ОСОБА_6 та побачив ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який почав йти на них розмахуючи руками і намагаючись вдарити. Після цього він - ОСОБА_7 викликав міліцію, коли він біг додому, щоб викликати міліцію зустрів ОСОБА_18, яка йшла на вулицю. Повернувшись на вулицю після того, як викликав міліцію, він бачив, як за ОСОБА_6 ганялись ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та як ОСОБА_3 наніс його сестрі - ОСОБА_18 приблизно три удари по голові, а потім вдарив ногою. Показав, що під час бійки він бачив у руках ОСОБА_3 якийсь предмет.

Свідок ОСОБА_9 показала, що знаходячись вдома у вечірній час, вона почула крики на вулиці, нецензурну лайку. Визирнувши у вікно побачила, що біля парадного стоїть сусідка - ОСОБА_18, вся в крові та її чоловік ОСОБА_6. ОСОБА_3 замахувався руками на ОСОБА_6. Потім ОСОБА_6 втік. Далі вона побачила ОСОБА_4 який побіг за ОСОБА_7. У неї склалося враження, що нападали ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а ОСОБА_7 і ОСОБА_6 просто втікали. Коли ОСОБА_18 почали кричати, ОСОБА_14 кинувся до ОСОБА_18. Вона бачила як ОСОБА_18 забігла «під козирьок». У ОСОБА_3 щось було на руці, на пальцях. Вона потім тільки чула крики ОСОБА_18, потім ОСОБА_18 замовкла, через що вона подумала, що ОСОБА_18 вбили.

Після цього, в лютому-березні 2010 року вона була свідком, як ОСОБА_3 погрожував ОСОБА_19.

Свідок ОСОБА_8 показав, що він почув лайку та крики з вулиці і визирнувши у вікно побачив ОСОБА_7 і чоловіка ОСОБА_18, які бігли від парадного, а за ними бігли підсудні. В цей час вийшла ОСОБА_18 й почала кричати, ОСОБА_3 розвернувся і побіг до ОСОБА_18. ОСОБА_8 чітко бачив, як ОСОБА_3 підбігши до ОСОБА_18 наніс їй декілька ударів рукою в обличчя. ОСОБА_18 почала відступати від нього назад до парадного і він бачив. як ОСОБА_3 ще наносив насті удари руками і ногами, а коли вона впала, то ОСОБА_3 ще декілька разів вдарив її ногами.

Свідок ОСОБА_11 показав, що бачив сутичку двох молодиків і третього, вони зійшлися, потім розійшлися, побилися і розбіглися. Один з чоловіків підійшов до машини і взяв якісь речі, потім пішов до парадного. Ця сутичка відбувалась приблизно 10-15 хвилин. Потім двоє сіли в машину «Пежо» темного кольору і поїхали. Всього билося двоє з одного боку і один - потерпілий ОСОБА_6 з іншого боку.

Свідок ОСОБА_14 показала, що вона бачила бійку. Навпроти її вікна, на газоні стояла машина, також там стояли сусіди з першого поверху ОСОБА_18 та ОСОБА_6, а біля машини стояли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_14 бачила, як ОСОБА_4 наніс удар по обличчю ОСОБА_18, від чого та впала на землю.

Свідок ОСОБА_10 показала, що влітку 2009 року вона була вдома коли почула крики. Виглянувши у вікно вона побачила, що чотири чоловіки розмахують руками - два сусіди і два незнайомці. Незнайомці при цьому лаялись. Здавалось, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 втікають від них. ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_3 і ОСОБА_10, як тих осіб, які нецензурно висловлювались у неї в дворі і ганялись за ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_12 показала, що про обставини справи вона дізналась від рідних, в червні 2009 року, їй зателефонував брат ОСОБА_7 і сказав, що ОСОБА_14 побив ОСОБА_18 кастетом. Від рідних дізналась, що ОСОБА_14 зі своїм кумом ОСОБА_10 приїхали та почали викликати «на розмову» її брата і ОСОБА_6, а коли ті вийшли, то ОСОБА_14 і ОСОБА_10 на них напали. Коли вибігла ОСОБА_18, то ОСОБА_3 підбіг і вдарив її кастетом. Це їй розповідали брат і мама.

Свідок ОСОБА_13 дільничний інспектор міліції суду показав, що до нього надходили скарги ОСОБА_12 на ОСОБА_3, яка повідомляла, що ОСОБА_14 не хоче залишати її в спокої.

29.07.2009 року ОСОБА_12 викликала спецпідрозділ в зв'язку з побиттям сестри, також ОСОБА_6 зверталась в міліцію 18.09.2009 року, 22.09.2009 року, 25.09.2009 року, 06.10.2009 року та 08.10.2009 року.

З двома заявами зверталась ОСОБА_12 у зв'язку з тим, що ОСОБА_14 приїжджає до неї на роботу і погрожує, він направив ці заяви в Деснянське РУ ГУ на виконання.

В один з вихідних днів, дати він не пам'ятає, із заявою звернулась сестра ОСОБА_12 - ОСОБА_18 з приводу того, що ОСОБА_3 наніс їй кастетом тілесні ушкодження, і ОСОБА_10 також наніс їй тілесні ушкодження. Внаслідок цього вона потрапила до лікарні. ОСОБА_12 і ОСОБА_18 повідомили, що ушкодження було нанесено кастетом. Також підтвердив, що вилучав холодну зброю у ОСОБА_3 Крім того, показав, що до нього надходили заяви з приводу погроз з боку ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_2 показав, що працює дільничним інспектором Дніпровського РУ міліції м. Києва. До нього із заявою звернулась потерпіла, казала, що її били кастетом.

Доводи апеляції захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_4 участі у бійці не приймав і в його діях відсутній склад злочину, є безпідставними і спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які підтвердили, що ОСОБА_4 наносив удари потерпілій ОСОБА_5, що також підтвердила свідок ОСОБА_14 яка бачила, як ОСОБА_4 наніс удар по обличчю ОСОБА_18, від чого та впала на землю.

Щодо доводів апеляції захисника ОСОБА_2 про те, що суд безпідставно у вироку послався на показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, то вони є необгрунтованими.

Так, свідок ОСОБА_8 підтвердив обставини вчинення злочину, а також те, що він бачив у вікно як засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бігли за ОСОБА_5 і чоловіком ОСОБА_18, тобто підтвердив, що засуджений ОСОБА_4 діючи спільно з засудженим ОСОБА_3, приймав участь у вчиненні злочину, що також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_9 також підтвердила, що бачила ОСОБА_4, який побіг за ОСОБА_7, а також пояснила, що у неї склалося враження, що нападали ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а ОСОБА_7 і ОСОБА_8 просто втікали. Та обставина, що свідок ОСОБА_9 не вказала в показаннях, що ОСОБА_4 наносив удари потерпілій, не спростовує обставин вчинення злочину, а також показань потерпілих та свідка ОСОБА_14

Свідок ОСОБА_10 дала показання, які узгоджуються з показаннями потерпілих та інших свідків, а також зазначила, що впізнає підсудних, а тому підстави вважати показання даного свідка неправдивими відсутні.

Обгрунтовано суд послався й на показання свідка ОСОБА_11, оскільки його показання узгоджуються з показаннями інших свідків.

Показання потерпілих та свідків є логічними і послідовними, ними не змінювалися, узгоджуються між собою та з іншими доказами наявними в матеріалах справи, а тому суд першої інстанції обгрунтовано поклав їх у висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину.

Підстав піддавати сумніву показання свідків у суду першої інстанції не було і таких підстав не встановлено при розгляді апеляції.

Дії засудженого ОСОБА_4 за ст. 296 ч. 2 КК України кваліфіковано правильно, оскільки ОСОБА_4 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, групою осіб.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_4 про те, що суд не мотивував у вироку обрання саме такого виду покарання та не встановив форму умислу, є необгрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, суд у вироку мотивував обрання саме такого виду та міри покарання, яке призначено ОСОБА_4, а вчинення злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України можливе лише з прямим умислом.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_3 про те, що показаннями свідків не підтверджується, що в нього на руці був кастет, і що він наносив удари потерпілим, є безпідставними.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 дали чіткі і послідовні показання про обставини нанесення їм тілесних ушкоджень засудженими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також незмінно стверджували що удари засуджений ОСОБА_3 наносив їм кастетом.

Свідок ОСОБА_9 також бачила у ОСОБА_3 щось на руці, на пальцях, що також підтверджує свідок ОСОБА_7

Обставини спричинення засудженим ОСОБА_3 тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 також підтверджують свідки ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8

Будь-які підстави вважати, що свідки ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 є заінтересованими особами, відсутні.

Згідно даних висновків судово-медичних експертиз №450/и та 451/и від 09.07.2009 року, потерпілому ОСОБА_6 спричинені легкі тілесні ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я), потерпілій ОСОБА_5 спричинені легкі тілесні ушкодження, що викликали короткочасний розлад здоров'я на строк, більший за 6 діб, але менший за 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я). /т. 1 а.с. 90-91, 97-98/

Оцінка висновку судово-медичної експертизи №450/и судом дана в сукупності з іншими доказами наявними в матеріалах справи, а саме показаннями потерпілих та свідків, які вказували на наявність кастету на руці ОСОБА_3

Дії засудженого ОСОБА_3 за ст. 296 ч. 4 КК України кваліфіковано правильно, оскільки ОСОБА_3 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, групою осіб, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_3 про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ст. 263 ч. 2 КК України, є необгрунтованими.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 2 КК України, суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами і такими доказами є показання самого засудженого ОСОБА_3, який будучи допитаний в судовому засіданні підтвердив, що придбав цей металевий прутень для самозахисту і психологічного тиску, так як така палка може зупинити людину.

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснили, що вони були понятими під час вилучення працівниками міліції у ОСОБА_3 складного кистеня.

Згідно даних протоколу огляду від 16.06.2009 року, у ОСОБА_3 був вилучений телескопічний металевий кийок. /т. 1 а.с. 189/

Згідно даних висновку експерта №428 від 09.07.2009 року, вилучений у ОСОБА_3 металевий предмет є складним кистенем, що виготовлений за допомогою промислового обладнання. Даний кистень є холодною зброєю ударно-дробильної дії. /т. 1 а.с. 199-200/

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_3 про те, що огляд місця події при вилученні металевого кийка був проведений не уповноваженою на те особою, дані протоколу огляду не відповідають дійсності, протокол складений з грубим порушенням вимог КПК України, є необгрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, огляд та вилучення у ОСОБА_3 складного кистеня був проведений уповноваженою на те особою, працівником міліції, в присутності двох понятих, протокол огляду складений відповідно до вимог КПК України.

Щодо доводів апеляції захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 про те, що суд у вироку не мотивував обґрунтованість та доведеність цивільного позову, у зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити, то колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції цивільний позов потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був задоволений в повному обсязі.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження спричиненої матеріальної та моральної шкоди, потерпілими були надані касові чеки /т. 1 а.с. 48-54/, довідки з закладів охорони здоров'я /т. 1 а.с. 41-47, 378-380, 382/, квитанцію про оплату юридичних послуг. /т. 1 а.с. 381/

Так, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є чоловіком та дружиною, виховують малолітню дитину та проживають в будинку АДРЕСА_3, де засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, порушили їх спокій, а потім нанесли їм тілесні ушкодження, від яких потерпіла ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні у медичному закладі, при тому, що кожен з потерпілих бачив як наносяться тілесні ушкодження іншому.

Згідно даних наданої потерпілою ОСОБА_5 медичної довідки, потерпіла ОСОБА_5 перебувала в стані вагітності, /т. 1 а.с. 378/, від отриманих тілесних ушкоджень знаходилась на стаціонарному лікуванні у медичному закладі, у потерпілої є малолітня дитина, яка перебувала на грудному вигодовуванні, й також дуже від цього постраждала, оскільки від перенесеного стресу в ОСОБА_5 пропало грудне молоко.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_3 як до вчинення злочину щодо потерпілих, так і після вчинення злочину чинив тиск на родини ОСОБА_7 та ОСОБА_5, погрожуючи їм фізичною розправою, що підтверджено показаннями потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а також матеріалами справи. /т. 1 а.с. 67/

Також, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як на досудовому слідстві, так і суді першої інстанції незмінно стверджували, що під час вчинення злочину щодо них втратили золотий ланцюжок, вагою 13 г. та золоту сережку з камінцем цирконію, вагою 2,5 г. /т. 1 а.с. 38/

Вищезазначені обставини встановлені судом першої інстанції й наведені у вироку, а тому підстави вважати вирок суду не мотивованим в частині цивільного позову, відсутні.

Визначаючи розмір моральної шкоди спричиненої потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 судом було враховано обставини заподіяння шкоди, характер страждань, стан здоров'я потерпілих, тяжкість завданих травм, істотність вимушених змін у їх життєвих та виробничих стосунках, ступінь моральних страждань і переживань потерпілих через отримані тілесні ушкодження, а також наслідків, які настали, вимоги розумності та справедливості, й підстави для зміни чи скасування вироку суду в цій частині відсутні.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_3 суд керувався вимогами ст. 65 КК України, врахувавши при цьому ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину та злочину середньої тяжкості, особу ОСОБА_3, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем попередньої роботи характеризується позитивно, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_4, є пенсіонером та інвалідом 2-ї групи, стан його здоров'я, те, що він нагороджений медаллю за відвагу, ювілейною медаллю, грамотою за мужність та військову відвагу, проявлені при виконанні інтернаціонального обов'язку у Республіці Афганістан, медаллю «Жукова», медаллю «Ветерану-інтернаціоналісту», не встановивши обставин, що пом'якшують покарання та встановивши обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, суд, призначив засудженому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкціями ст. ст. 296 ч. 4, 263 ч. 2 КК України, що передбачають відповідальність за вчинені ним злочини.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_4, суд керувався вимогами ст. 65 КК України, врахувавши при цьому ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, особу ОСОБА_4, який в силу ст. 89 КК України такий, що не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні малолітню доньку, не встановивши обставин, що пом'якшують покарання та встановивши обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, суд, призначив засудженому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ст. 296 ч. 2 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин.

Колегія суддів вважає, що покарання призначене засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів і таким, що його не можна визнати невиправдано суворим.

Колегія суддів також не знаходить підстав для закриття справи щодо засудженого ОСОБА_4, про що просить в апеляції захисник ОСОБА_2 та щодо засудженого ОСОБА_3 за ст. 263 ч. 2 КК України, про що просить в апеляції засуджений ОСОБА_3

Стосовно прохання викладеного в апеляції захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 про постановлення виправдувального вироку щодо ОСОБА_4, то воно не грунтується на вимогах кримінально-процесуального закону, оскільки відповідно до вимог ст. 366 КПК України апеляційний суд у результаті розгляду апеляцій не може постановити виправдувальний вирок.

Щодо доводів апеляції засудженого ОСОБА_3 про кваліфікацію його дій за ст. 296 ч. 2 КК України, то вони є необгрунтованими.

Будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку суду та задоволення апеляцій прокурора, захисника ОСОБА_2 та засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року щодо засуджених ОСОБА_3 за ст. ст. 296 ч. 4, 263 ч. 2, 70 КК України та ОСОБА_4 за ст. 296 ч. 2 КК України залишити без зміни, а апеляції прокурора, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без задоволення.

Судді:

_______________ _______________ ________________

Британчук В.В. Дмитренко Г.М. Маліновський О.А.