АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Британчука В.В.
суддів - Дмитренко Г.М., Кияшка О.А.
за участю прокурора - Петренко О.І.
захисника - ОСОБА_1
та засудженого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 12 січня 2011 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Острів Копнянського району Орловської області (Росія), українець, громадянин України, одружений, з середньою освітою, працюючий у ТОВ «Союз Авто» водієм, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов’язків.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві 608 грн. 47 коп. за проведення експертизи.
ОСОБА_2 вироком суду визнаний винним та засуджений за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Як встановив суд, злочин вчинено за таких обставин.
ОСОБА_2 28.02.2010 року, приблизно о 05 год. 15 хв., керуючи технічно справним автобусом «Богдан А092» державний номер НОМЕР_1, рухаючись по горизонтальній ділянці проїжджої частини Великої кільцевої дороги зі сторони Одеської площі в напрямку Жилянського шляхопроводу в м. Києві, зі швидкістю 107,2 км/год, порушив вимоги п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.
В апеляції прокурор не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ст. 286 ч. 2 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, посилаючись на те, що суд помилково дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_2 від покарання з випробуванням, вказує, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, судом належним чином не враховано наслідків вчиненого злочину, а саме смерті людини та обставини його вчинення, вважає призначене покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.
Іншими учасниками судового розгляду вирок суду не оскаржується.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію прокурора, захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який він засуджений вироком районного суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у справі доказами в їх сукупності і не оспорюється в апеляції.
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 2 КК України є правильною, що також не оспорюється в апеляції прокурора.
Стосовно доводів апеляції прокурора про те, що суд при призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 належним чином не врахував тяжкість вчиненого злочину, його наслідки, а саме смерть людини та обставини його вчинення, то вони є безпідставними, оскільки вказані обставини враховані судом першої інстанції при постановленні вироку.
Щодо доводів апеляції прокурора про те, що суд помилково дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, то колегія суддів вважає їх необгрунтованими.
Як убачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про застосування ст. 75 КК України суд врахував, що ОСОБА_2 повністю розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, вчинений ним злочин не є умисним, добровільно відшкодував спричинені збитки потерпілій.
Також, як убачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2 працював, по місцю роботи характеризується виключно з позитивної сторони /т. 1 а.с. 201/, раніше за порушення Правил дорожнього руху до адміністративної відповідальності не притягувався /т. 1 а.с. 203/, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває /т. 1 а.с. 199, 200/, вину у вчиненому визнав /т. 1 а.с. 328 зворот/, одружений, має постійне місце проживання.
Обставин, що обтяжують покарання ні органом досудового слідства, ні судом не встановлено.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2, суд керувався принципами індивідуалізації призначення покарання, врахував тяжкість злочину, особу винного, обставини справи, й ті на які посилається прокурор в апеляції, його поведінку після вчинення злочину, прийняв рішення про призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, та дійшов обгрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Призначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_2 та попередження нових злочинів і таким, що його не можна визнати невиправдано м’яким, як на те посилається в апеляції прокурор.
Будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку суду і постановлення вироку апеляційним судом та задоволення апеляції прокурора, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 12 січня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 2 КК України з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України залишити без зміни, а апеляцію прокурора – без задоволення.
Судді:
_______________ _______________ ______________
Британчук В.В. Дмитренко Г.М. Кияшко О.А.