АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Британчука В.В.
суддів - Дмитренко Г.М., Кияшка О.А.
за участю прокурора - Гуменюк Л.М.
та засудженого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2, на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 листопада 2010 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Орілька Лозовського району Харківської області, громадянин України, не одружений, з середньою освітою, не працюючий, без визначеного місця проживання, раніше судимий:
1) 01 червня 1988 року вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області за ст. 206 ч. 2 КК України (в редакції 1960 року) на 2 роки позбавлення волі умовно згідно ст. 25 КК України з обов’язковим залученням до праці;
2) 15 лютого 1989 року вироком Броварського районного суду Київської області за ст. ст. 206 ч. 2, 42 КК України (в редакції 1960 року) на 4 роки позбавлення волі, звільнений 29 квітня 1992 року по відбуттю покарання із заліком робочих днів;
3) 08 серпня 1995 року вироком Ватутінського районного суду м. Києва за ст. 140 ч. 3 КК України (в редакції 1960 року) на 4 роки позбавлення волі, звільнений 22 липня 1999 року по відбуттю покарання;
4) 28 лютого 2000 року вироком Ватутінського районного суду м. Києва за ст. 140 ч. 3 КК України (в редакції 1960 року) на 4 роки позбавлення волі, звільнений 20 жовтня 2003 року по відбуттю покарання;
5) 02 листопада 2004 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений 05 вересня 2008 року по відбуттю покарання,
засуджений за ст. 395 КК України на 4 місяці арешту,
ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,
ст. 185 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання ОСОБА_1 у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка м. Ленінград Російська Федерація, громадянка України, не одружена, з середньою освітою, не працююча, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, раніше судима:
12 травня 2010 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, згідно ст. 75 КК України,
засуджена за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 12 травня 2010 року, і остаточно призначено ОСОБА_2 покарання 3 роки 1 місяць позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві судові витрати за проведення експертизи в сумі 350 грн. та з ОСОБА_2 в сумі 207 грн. 28 коп.
ОСОБА_1 вироком суду визнаний винним та засуджений за неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд при звільненні з місць позбавлення волі, відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно та таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.
ОСОБА_2 вироком суду визнана винною та засуджена за таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.
Як встановив суд, злочини вчинено за таких обставин.
12 серпня 2008 року Березанським міським судом Київської області щодо ОСОБА_1, який відбував покарання в Березанській виправній колонії № 95 Київської області, згідно п. «б» ст. 3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» був встановлений адміністративний нагляд строком на 2 роки. 5 вересня 2008 року по відбутті покарання ОСОБА_1 звільнений з виправної колонії і зобов’язаний був у визначений триденний строк не пізніше 8 вересня 2008 року прибути до обраного місця проживання в АДРЕСА_2 і зареєструвати своє прибуття в Деснянському РУ ГУ МВС України в м. Києві, був попереджений про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду. ОСОБА_1 у визначений триденний строк не пізніше 8 вересня 2008 року без поважних причин не прибув до обраного місця проживання в АДРЕСА_2 і не зареєстрував своє прибуття в Деснянському РУ ГУ МВС України в м. Києві, чим порушив правила адміністративного нагляду.
10 липня 2010 року приблизно о 10 год., ОСОБА_1 поряд з будинком № 1 по вул. Сабурова в м. Києві відкрито викрав з пояса у потерпілого ОСОБА_3 чохол вартістю 10 гривень з мобільним телефоном «Нокіа 2720» вартістю 700 гривень з сім-карткою оператора мобільного зв’язку «Київстар» вартістю 25 гривень і 50 гривнями на рахунку, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 785 гривень.
05 серпня 2010 року приблизно о 09 годині ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, з майданчика першого поверху десятого під’їзду будинку № 5 по вул. Сабурова в м. Києві повторно таємно викрали належний потерпілому ОСОБА_4 мопед ”SUZUKI SEPIA” вартістю 2800 гривень.
В апеляції засуджена ОСОБА_2 просить вирок суду пом’якшити, змінити призначене покарання, дати максимальний випробувальний термін, звільнивши її від відбування покарання під вартою, посилаючись на те, що вона щиро розкаялась у вчиненому, повністю визнала свою вину.
Вирок суду відносно ОСОБА_1 не оскаржено.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженої ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_1, який відмовився від будь-яких пояснень в судовому засіданні, з посиланням на те, що він апеляції не подавав і йому нічого сказати, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який вона засуджена вироком районного суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у справі доказами в їх сукупності і не оспорюється в апеляції.
Дії засудженої ОСОБА_2 за ст. 185 ч. 2 КК України, кваліфіковані правильно.
Доводи апеляції засудженої ОСОБА_2 про звільнення її від відбування покарання з випробуванням, є безпідставними.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, вироком Деснянського районного суду м. Києва від 12 травня 2010 року ОСОБА_2 засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України на три роки позбавлення волі й звільнено на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік шість місяців. /т. 1 а.с. 246/
Під час іспитового строку 05 серпня 2010 року, ОСОБА_2 вчинила новий злочин.
Статтею 75 ч. 2 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ст. 78 ч. 3 КК України, вчинення особою під час іспитового строку нового злочину слід розцінювати як порушення ним умов застосування ст. 75 КК України у зв’язку з чим повторне звільнення з випробуванням від відбування покарання, призначеного із застосуванням ст. 71 КК України, є неприпустимим.
Щодо доводів апеляції засудженої ОСОБА_2 про те, що вона щиро розкаялась у вчиненому та повністю визнала свою вину, то зазначене враховано судом першої інстанції при призначенні покарання.
Призначаючи покарання засудженій ОСОБА_2, суд керувався вимогами ст. 65 КК України, врахувавши при цьому характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, нетяжкі наслідки злочинів, дані про особу ОСОБА_2, що вона раніше судима, за місцем проживання характеризується задовільно, її вік, встановивши пом’якшуючу обставину – щире каяття, та не встановивши обставин, що обтяжують покарання, суд, призначив засудженій ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ст. 185 ч. 2 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений нею злочин, частково приєднавши до призначеного покарання, невідбуте покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 12 травня 2010 року, відповідно до вимог ст. 71 КК України.
Призначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення засудженої ОСОБА_2 та попередження нових злочинів і таким, що його не можна визнати невиправдано суворим.
Колегія суддів не знаходить підстав для пом’якшення призначеного судом покарання засудженій ОСОБА_2, як на те вона посилається в апеляції, оскільки засуджена вчинила злочин середньої тяжкості, є особою схильною до вчинення злочинів проти власності, вона не вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, і будучи звільненою від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на шлях виправлення не стала та вчинила новий злочин.
Будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни вироку та задоволення апеляції засудженої ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 листопада 2010 року відносно засудженої ОСОБА_2 за ст. ст. 185 ч. 2, 71 КК України залишити без зміни, а апеляцію засудженої ОСОБА_2 – без задоволення.
Судді:
_______________ _______________ ______________
Британчук В.В. Дмитренко Г.М. Кияшко О.А.