АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/490/12

Справа №  22ц-13734/11                                                                                Головуючий у 1 й інстанції - Марченко Н.В.

      Доповідач  -  Костюченко Н.Є.   

Категорія  45                                                                                                   

У Х В А Л А

                                                І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 лютого   2012 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого -судді- Костюченко Н.Є. суддів - Осіяна О.М., Максюта Ж.І. при секретарі - Біленькій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа- ОСОБА_6 - про визнання права власності на 1/2ч.автомобіля, стягнення її вартості; за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 - про визнання договору дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2011 року, яким в задоволенні його позовних вимог відмовлено, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування  наданих ним доказів та доводів.

Під час вирішення справи судом 1-ї інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та         ОСОБА_7 одружились 17.06.1995 року, 19.02.2008 року шлюб розірвано. В період шлюбу у .2003 року сторони придбали автомобіль М-2141 на ім.*я дружини,  та який  за її довіреністю від 26.12.2005 року. був переданий ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з повним правом розпоряджатись ним від її імені (продавати, здавати в оренду та ін..).

Згідно біржового договору купівлі-продажу від 13.01.2009 року - ОСОБА_9, від імені якої за дорученням діяв ОСОБА_8,  продала  ОСОБА_6. автомобіль М2141  за     10 грн.

Виходячи з того, що на даний час власником спірного автомобілю є ОСОБА_6. на підставі зазначеного договору купівлі-продажу, а ОСОБА_3. з позовом про визнання вказаного договору недійсним не звертався, як і не звертався з позовом про витребування речі з чужого володіння, -суд відмовив йому  у позові про визнання за ним  права власності на Ѕ автомобілю  та стягнення з відповідачки вартості цієї частки в сумі 9000грн.

          Апеляційний суд вважає, що рішення повинне бути залишене без змін.

          З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2003 року ОСОБА_9, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3. придбала автомобіль М2141 1997 року випуску. Згідно правил ст..22 КпШСУ-1963р.- це майно було спільною сумісною власністю подружжя. 26.12.2005 року відповідачка з відома та дозволу позивача (за його поясненнями) видала довіреність, згідно якої уповноважила       ОСОБА_8 та ОСОБА_6 повністю розпоряджатись  (продавати, здавати в оренду та ін.)цим  автомобілем і з цього часу останній постійно знаходився у їх розпорядженні. Вимог про скасування довіреності, витребування автомобілю позивач не заявляв.

Вподальшому 19.02.2008 року шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано, а 13.01.2009 року за біржовим договором  ОСОБА_8 від імені ОСОБА_9 продав     ОСОБА_6 спірний автомобіль за 10грн.

Суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_6 є власником автомобілю М2141,  договір, на підставі якого він став власником, позивачем  не                 оспорений,            

Заявляючи вимогу про стягнення на його користь компенсації Ѕ частини вартості спірного автомобіля в сумі 9000 грн. позивач ніяких доказів вартості автомобіля в сумі 18000грн. суду не надав і з копії наданого ним біржового договору зазначене не вбачається.

          За таких обставин підстав для визнання за ОСОБА_3. права власності на Ѕ автомобіля моделі М-1241, 1997 року випуску та стягнення грошової компенсації вартості половини автомобіля на підставі 60, 61, 69, 70,71 СК України –у суда не було.

          Доводи скарги про невірне застосування норм права –є не обгрунтованими.  Справа розглянута повно і всебічно, закон застосовано правильно.

На підставі зазначеного, рішення в частині відмови в задоволенні вимог           ОСОБА_3 до ОСОБА_4 підлягає залишенню без змін. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 ніким з осіб, які беруть участь у справі не оскаржується, тому рішення в цій частині набрало законної сили згідно ст. 223 ЦПКУ.

Керуючись ст.ст.  307, 308 ЦПК України, апеляційний   суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від                  27 жовтня 2011р. - залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку у 20 - денний строк.

С У Д Д І