ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 рокуСправа №160/8800/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді                                                   Царікової О.В.,  

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/8800/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57, к.301 ЄДРПОУ 26239738), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за періоди: січень-лютий 2025 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2025 року в розмірі 2 102,00 грн.;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 починаючи з 01 січня 2025 року по 28 лютого 2025 року включно, відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2025 року складає 3028 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

Також, позивач в позовній заяві просить зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

Крім того позивач в позовній заяві просить допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працює на посаді судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, однак, з  01 січня 2025 року по 28 лютого 2025 року включно Територіальне управління ДСА України в Дніпропетровській області як розпорядник бюджетних коштів протиправно здійснювало нарахування і виплату належної суддівської винагороди, виходячи не із розміру, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн у 2025 році), а виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановленого законом про Державний бюджет у розмірі 2102,00 грн. На думку позивача, такі дії мають своїм наслідком виплату йому суддівської винагороди з 01 січня 2025 року по 28 лютого 2025 року включно у розмірі, меншому, ніж визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, а отже, останні порушують права позивача. На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.04.2025. Останнє судове засідання у справі відбулось 27.05.2025.

08.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов (вх. №18108/25), в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі Закон №1402-VІІІ) визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, норма частини третьої статті 135 Закону №1402-VІІІ є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік. Так, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2102 гривні. Також, посилається на те, що Територіальне управління здійснює всі нарахування і виплати лише в межах бюджетних асигнувань. На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судове засідання, призначене на 27.05.2025, представники сторін не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідач просив у відзиві на позовну заяву (вх. №18108/25) про розгляд справи без участі останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 та ч. 9 ст. 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Указом Президента України №320/2020 від 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 , призначено на посаду судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Наказом голови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області №19-к від 18 серпня 2020 року позивача зараховано до штату Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

За період з 01.01.2025 року по 28.02.2025 ОСОБА_1 була нарахована суддівська винагорода, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад, виходячи з встановленого на 01 січня 2025 року Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2025 року в розмірі 2102 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неналежного проведеного розрахунку суддівської винагороди ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Спеціальним законом з питання визначення суддівської винагороди є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), ч.1 ст.135 якого передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Як передбачено приписами ст. 4 Закону №1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом, а зміни можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону №1402-VIII.

Положеннями ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII (що за Рішенням Конституційного Суду від 11 березня 2020 року у справі №4-р/2020 діє в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Положеннями ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, встановленого частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Приписами ст. 136 Закону №1402-VIII визначено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Згідно з ч. 9 ст. 135 Закону №1402-VIII передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2920 гривень, дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня; осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень.

Спірним у межах цієї справи є питання застосування до розрахунку суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді у період з 01.01.2025 по 28.02.2025 в розмірі 2102 грн.

Суддівську винагороду позивача за оскаржений період обчислено, виходячи з приписів абз. 5 ст. 7 "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Суд зауважує, що наведені приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області діяло на законних підставах.

Суд також зазначає, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Суд зазначає, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Велика Палата Верховного Суду нагадала, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останні правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

Результатом вирішення спору у справі №240/9028/24 була, у тому числі, відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення суми суддівської винагороди за період з 27.12.2023 до 08.02.2024, що, за твердженнями позивача у справі №240/9028/24, мала обчислюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року (2684 грн) та на 1 січня 2024 року (3028 грн).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України  при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, суд робить висновок, що здійснюючи позивачу нарахування та виплату суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області діяло правомірно.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, робить висновок, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову та звільнення позивача від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57, к.301 ЄДРПОУ 26239738), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 27.05.2025.

Суддя                                                     О.В. Царікова