Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І м е н е м     У к р а ї н и

12 березня 2012 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Тютюн Т.М., за участю прокурора Брянцева В.Л.,      Лисиці С.В. – представника особи, яку притягнуто до відповідальності за порушення митних правил, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про порушення митних правил за протестом заступника прокурора міста Києва та апеляційною скаргою

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця   м. Полтави, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

на постанову судді Солом’янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2012 року,

у с т а н о в и в :

Постановою судді Солом’янського районного суду м. Києва від 10.02.2012 року  ОСОБА_3 визнано винним у порушенні митних правил, передбаченому ст.352 МК України, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 8 500 гривень.

Як вбачається з постанови, 7.02.2011 року в зоні діяльності Ягодинської митниці з Німеччини, відповідно до контракту від 10.01.2008 № 0101-08, на підставі інвойсу від 1.02.2011 № 20110201 , товарно-транспортної накладної СМR від 2.02.2011 А № 005587, Carnet ТІR АХ 65154794, на автомобілі з реєстраційним номером НОМЕР_1/НОМЕР_2, на адресу ТОВ “Інноваційні телекомунікації” (код ЄДРПОУ 33596825), яке зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 переміщено пристрої для відеоспостереження, супутникові ресивери та комплектуючі до них.

Продавцем товарів була компанія “Еnterprises Limited”, зареєстрована у Великобританії, відправником – компанія “Adonis”, зареєстрована в Німеччині.

Відповідно до інвойсу від 1.02.2011 № 20110201 через митний кордон України переміщено товари фактурною вартістю 109 746, 46 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ, з розрахунку 7, 9457 гривень за 1 долар США, становить 872 012, 44 гривень.

8.02.2011 року товари були доставлені до зони митного контролю митного поста “Київ-західний” Київської регіональної митниці.

________________________________________________________________________________________

Справа № 33/2690/406/2012                                           Постанова винесена суддею Демидовською А.І.

Категорія: ст.352 МК України  

11.02.2011 року директором ТОВ “Інноваційні телекомунікації” ОСОБА_3 товари заявлено до митного контролю та митного оформлення за вантажною митною декларацією № 100140002/2011/270743 та випущено у вільний обіг.

Разом з тим, при митному контролі у водія автомобіля з реєстраційним номером НОМЕР_1/НОМЕР_2 виявлено інструкцію про те, що фактичним відправником товарів у Німеччині є компанія “EverFocus Electronics AG”, а при завантаженні товарів потрібно отримати рахунок від 21.01.2011 № 8080002099.

Враховуючи вказані обставини, Державною митною службою України відповідно до Протоколу про надання адміністративним органам взаємної допомоги у митних питаннях до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14.06.1994 року направлено запит до Митної адміністрації Федеративної Республіки Німеччини від 16.03.2011 № 20/1-080.

4.08.2011 року Митною кримінальною поліцією ФРН до Держмитслужби України направлено завірені копії документів, відповідно до яких при перевірці товарів, що переміщувалися через митний кордон України на підставі Carnet ТІR АХ 65154794, встановлено наступне:

- компанія “EverFocus Electronics AG” продала товари за рахунком від 21.01.2011             № 8080002099 товариству “Ромсат”, яке зареєстроване в м. Києві на пр-ті Перемоги;

- компанія “EverFocus Electronics AG” ніколи не здійснювала комерційні операції з ТОВ “Інноваційні телекомунікації”, яке зареєстроване в м. Києві на вул. В. Стуса, 35-37, та їм невідоме;

- для вивезення товарів на адресу ТОВ “Ромсат” виготовлено документ митного оформлення експорту Т1 МRN 11 DЕ270122758992М4.

При огляді рахунку від 21.01.2011 № 8080002099, отриманого від Митної кримінальної поліції ФРН, та товарів, заявлених директором ТОВ “Інноваційні телекомунікації” ОСОБА_3 за ВМД № 100140002/2011/270743 на підставі інвойсу від 1.02.2011 № 20110201, встановлено:

1) Товар № 1 ВМД: пристрої до систем відеоспостереження без екрану – цифровий  відеорекордер (відеозапис з камер спостереження з програмним забезпеченням), виробник “EverFocus Electronics Соrp”:

- ЕLR4F (4 камери) – 150 шт.;

- ЕСОR264-4х1R (4 камери) – 30 шт.;

- ЕСОR264-9х1R (9 камер) – 30 шт.;

- ЕСОR264-16Dх1 (16 камер) – 100 шт.;

- ЕСОR264-16х1R (16 камер) – 50 шт.;

- ЕСОR264-16х1F (16 камер) – 100 шт.,

відповідає товарам за порядковими номерами 1-6 інвойсу від 1.02.2011 № 20110201 та товарам за порядковими номерами 1-6 інвойсу від 21.01.2011 № 8080002099.

2) Товар № 2 ВМД: відеокамери цифрові кольорові для систем відеоспостереження, виробник “EverFocus Electronics Соrp”, кольорова купольна:

- ЕРТZ2700 – 30 шт.;

- ССD кольорова ЕQ300А/Р – 160 шт.;

- ССTV кольорова ЕQH5200 – 3 шт.,

відповідає товарам за порядковими номерами 7-9 інвойсу від 1.02.2011 № 20110201 та товарам за порядковими номерами 7-9 інвойсу від 21.01.2011 № 8080002099.

3) Товар № 3 ВМД: елементи кріплення металеві для встановлення камер відеоспостереження – кронштейн зовнішній ЕРТZ-WMB – 30 шт., відповідає товарам за порядковим номером 10 інвойсу від 1.02.2011 № 20110201 та товарам за порядковим номером 10 інвойсу від 21.01.2011 № 8080002099.

4) Товар № 16 ВМД: каталоги товарні – каталог 2011(бренд EverFocus), виробник “EverFocus Electronics Соrp” – 290 шт.,

відповідає товарам за порядковим номером 40 інвойсу від 1.02.2011 № 20110201 та товарам за порядковим номером 11 інвойсу від 21.01.2011 № 8080002099.

5) Інвойс від 21.01.2011 № 8080002099 виписаний компанією “EverFocus Electronics AG” як провайдера материнської компанії “EverFocus Electronics Соrp”.

6) Опис та кількість товарів, зазначених в інвойсі від 21.01.2011 № 8080002099, є ідентичними з товарами №№ 1-3, 16 ВМД № 100140002/2011/270743 та товарами інвойсу від 1.02.2011 № 20110201 з порядковими номерами 1-10, 40.

Відповідно до рахунку від 21.01.2011 № 8080002099 фактурна вартість товарів складає 161 205 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ, з розрахунку 7, 9457 гривень за 1 долар США, становить 1 280 886, 57 гривень.

Згідно з розрахунком вартості товарів при їх імпорті в Україну необхідно сплатити до бюджету митні платежі в сумі 409 883, 7 гривні. З урахуванням митних платежів вартість товарів становить 1 690 770, 27 гривень.

При перевірці рахунок від 21.01.2011 № 8080002099 до митного контролю та митного оформлення до митних органів України не подавався.

Таким чином директор ТОВ “Інноваційні телекомунікації”  ОСОБА_3 вчинив переміщення через митний кордон України товарів з приховуванням від митного контролю, тобто шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві дані стосовно продавця, відправника, одержувача, кількості та вартості товарів.

У протесті прокурор просить постанову судді місцевого суду скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винним у порушенні митних правил, передбаченому ст.352 МК України, і накласти на нього стягнення у виді конфіскації безпосередніх предметів правопорушення, а в разі неможливості конфіскації стягнути з ОСОБА_3 їх вартість – 1 690 770, 27 гривень.

Не оспорюючи фактичні обставини справи, встановлені судом, та доведеності винуватості ОСОБА_3 в порушенні митних правил, прокурор зазначає, що при постановленні рішення суддя не дотримав вимог ст.33 КУпАП, оскільки не врахував грубий характер правопорушення, відсутність обставин, що пом’якшують відповідальність, внаслідок чого наклав на ОСОБА_3 надто м’який вид стягнення.

В апеляційній скарзі та клопотанні ОСОБА_3 просить поновити строк оскарження постанови по справі про порушення митних правил, посилаючись на пропуск зазначеного строку з поважних причин, скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що участі в розгляді справи не брав, оскільки мешкає в м. Полтаві. Копія постанови йому не висилалася, і він отримав її тільки 23.02.2012 року. Отже, не мав об’єктивної можливості своєчасно скласти та подати аргументовану апеляційну скаргу.

ОСОБА_3 стверджує, що висновки митного органу в протоколі про порушення митних правил та суду в постанові, яка оскаржується, не відповідають дійсності та нічим не підтверджуються.

Так, документи, надані митним органом Німеччини, складені німецькою мовою і не супроводжуються перекладом, а тому не можуть бути належними доказами, і в справі відсутні докази, які б підтверджували обставини вилучення у водія автомобіля, який доставляв вантаж на адресу ТОВ “Інноваційні телекомунікації”, інструкції. Звертає увагу апелянт і на те, що в запиті до Митної кримінальної поліції ФРН Держмитслужба України просить надати відомості з оформлення митного документа MRN 11 DЕ738022892370Т2. Натомість, з рапорту митного органу Німеччини та копій долучених документів вбачається, що поставка проводилася з оформленням митного документу МRN 11 DЕ270122758992М4 і що компанія “EverFocus Electronics AG” не має господарських відносин з ТОВ “Інноваційні телекомунікації”.

Отже, на думку ОСОБА_3, фактичні обставини свідчать, що компанія “EverFocus Electronics AG” не поставляла на адресу ТОВ “Інноваційні телекомунікації” товар за інвойсом № 8080002099, і протокол про порушення митних правил містить лише припущення про можливий зв’язок поставки товарів компанією “EverFocus Electronics AG” за інвойсом № 8080002099 з поставкою товарів компанією “Еnterprises Limited” за інвойсом № 201102010, виходячи із схожих товарних позицій, які не є повністю тотожними.  

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор протест підтримав частково – щодо скасування постанови місцевого суду, стверджуючи про те, що в будь-якому випадку штраф на ОСОБА_3 накладено незаконно, адже закінчилися строки накладення такого стягнення. Що стосується апеляційної скарги, то, на думку прокурора, її доводи про допущені митним органом недоліки необхідно перевірити, а тому справу слід направити для проведення додаткової перевірки.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 заперечив проти задоволення протесту прокурора, просив поновити строк оскарження постанови в справі про порушення митних правил та задовольнити апеляційну скаргу, повністю підтримавши викладені в ній доводи.

Вислухавши пояснення прокурора, та представника особи, яку притягнуто до відповідальності за порушення митних правил, вивчивши й дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи протесту та апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, її розглянуто у відсутності ОСОБА_3 і копія рішення останньому не висилалася. З приводу квитанції про сплату штрафу, яка наявна в справі, представник ОСОБА_4 пояснив, що особисто сплатив штраф і передав квитанцію до суду першої інстанції. Будь-які дані про отримання апелянтом копії постанови суду відсутні, апеляційна скарга подана 24.02.2012 року, а тому строк оскарження постанови пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.

Згідно з ст.357 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, – відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

У відповідності з вимогами, викладеними у ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з’ясовані всебічно, повно і об’єктивно в їх сукупності, а справа вирішена в точній відповідності з законом. При цьому необхідно з’ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, згідно з п.3.5 Методичних рекомендацій щодо провадження у справах про порушення митних правил, затверджених Наказом Держмитслужби України від 30.12.2004 року № 936, справа про порушення митних правил може бути заведена тільки в тому випадку, коли є достатні дані, які свідчать про наявність ознак правопорушення.      Недопустимим є заведення справи про порушення митних правил на підставі припущень   або відомостей про правопорушення, достовірність яких викликає сумніви.

Цих вимог закону митним органом при складанні протоколу та суддею місцевого суду при розгляді справи не дотримано.

Так, зазначаючи про те, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні порушення митних правил доведена даними, які містяться в протоколі від 15.12.2011 року                  № 2155/100000/11, суддя неповно з’ясував обставини справи, оскільки залишив поза увагою дані, викладені у поясненнях представника апелянта, і не мотивував у постанові, шляхом співставлення яких саме даних він дійшов до такого висновку.

Між тим, пояснення ОСОБА_4 належало зіставити з доказами в справі, проаналізувати їх у сукупності, викласти результати цього аналізу у постанові і лише після цього постановляти рішення по суті.

Згідно з викладеними в протоколі про порушення митних правил та постанові судді даними, при митному контролі у водія автомобіля виявлено інструкцію про те, що відправник товарів інший, ніж той, що зазначений у документах, наданих митному органу України, а при завантаженні товарів потрібно отримати рахунок від 21.01.2011                         № 8080002099.

Однак такі твердження нічим не обґрунтовані, так як працівниками митного органу водія автомобіля опитано не було, і в справі відсутні відомості навіть про анкетні дані цієї особи, інструкція або її копія також відсутні.  

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що 11.02.2011 року декларантом ТОВ “Інноваційні телекомунікації” до Київської регіональної митниці подано всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, відповідно до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1.02.2006 року № 80, а саме: вантажну митну декларацію № 100140002/2011/270743, товарно-транспортну накладну СМR від 2.02.2011 А № 005587, Carnet ТІR АХ 65154794, зовнішньоекономічний контракт від 10.01.2008      № 0101-08, інвойс від 1.02.2011 № 20110201, декларацію митної вартості, картку суб’єкта  зовнішньоекономічної діяльності, сертифікат відповідності серії ВВ № 366958, що   містить відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, пакувальний лист.

Вказані документи були оформлені у встановленому законом порядку, містили реквізити, необхідні для ідентифікації товарів, зокрема, дані про їх відправника, одержувача, продавця, найменування, вагу, кількість одиниць, якісні характеристики, вартість тощо. На їх підставі Київською регіональною митницею здійснено митне оформлення товарів, під час якого жодних додаткових документів у декларанта не вимагалося.

Огляд товарів з метою перевірки законності їх переміщення через митний кордон України, як це передбачено ст.55 МК України, не проводився, і того ж дня товари випущено у вільний обіг.

Отже, будь-яких даних про сумніви щодо достовірності заявлених у документах відомостей, які б виникли на момент митного оформлення, матеріали справи не містять.

Крім того, згідно з п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов’язаний подати:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

- рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

- пакувальні листи;

- копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товарів подані декларантом митному органу.

Однак Київською регіональною митницею не дотримано встановленої законом процедури перевірки заявленої декларантом митної вартості.

Так, ст.265 МК України передбачено, що митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, послідовно застосовуючи методи її визначення, передбачені ст.266 МК України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за цим методом, проводиться процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. А в разі неможливості її визначення і таким чином, застосовується кожний наступний метод.

При перевірці достовірності відомостей щодо вартості товарів, задекларованих ТОВ “Інноваційні телекомунікації”, митним органом не застосовано жодного із зазначених у ст.266 МК України методів. Замість вчинення передбаченої законом процедури Держмитслужба України звернулася із запитом до митного органу Німеччини, і після отримання відповіді, на підставі викладених у ній відомостей, складено протокол про порушення митних правил.

Разом з тим, з відповіді вбачається, що компанія “EverFocus Electronics AG” продала товари за рахунком від 21.01.2011 № 8080002099 товариству “Ромсат” і ніколи не здійснювала комерційні операції з ТОВ “Інноваційні телекомунікації”. Для вивезення товарів товариству “Ромсат” було виготовлено документ митного оформлення експорту Т1 МRN 11 DЕ270122758992М4, тобто інший документ, ніж той, про який йшлося в запиті Держмитслужби України. Отже, жодних документів, які б підтверджували наявність фінансово-господарських відносин або іншого зв’язку між компанією “EverFocus Electronics AG” та ТОВ “Інноваційні телекомунікації”, надано не було.

Що стосується посилань у протоколі про порушення митних правил та постанові судді на ідентичність даних щодо товарних позицій (найменування, кількість) в інвойсі від 21.01.2011 № 8080002099 компанії “EverFocus Electronics Corp”, отриманому з Німеччини, з даними у ВМД № 100140002/2011/270743, інвойсі від 1.02.2011 № 20110201 компанії “Еnterprises Limited”, то слід зазначити, що не всі позиції в документах є ідентичними. І наявність вказаних обставин не може бути належним доказом вчинення порушення митних правил, оскільки такі висновки містять виключно характер припущень.

Приведеними раніше доказами, навпаки, спростовуються висновки суду першої інстанції про переміщення ОСОБА_3 товарів через митний кордон України шляхом подання митному органу документів, що містять неправдиві дані, про що обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі. Отже, висновки суду, викладені в постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, адже не підтверджуються наявними в ній доказами.

Оскільки при постановленні рішення суддею місцевого суду було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а постанова – скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, тобто за відсутністю події та складу  правопорушення.

У зв’язку з цим доводи в протесті прокурора про м’якість накладеного на ОСОБА_3 стягнення є необґрунтованими, а тому підстав для його задоволення апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в :

Протест заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення .

Поновити ОСОБА_3 строк оскарження постанови. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити .

Постанову судді Солом’янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2012 року, якою на ОСОБА_3  накладено адміністративне стягнення за порушення митних правил, передбачене ст.352 Митного кодексу України, у виді штрафу в розмірі 8 500 /вісім тисяч п’ятсот/ гривень, скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

міста Києва Т.М. Тютюн