Справа № 22-ц/2690/1510/12
Головуючий у I інстанції: Коробенко С.В.
Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Рейнарт І.М.
суддів Кулікової С.В., Білич І.М.
при секретарі Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 травня 2011р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2
про визнання договору укладеним,
встановила:
позивачка звернулася до суду з позовом про визнання дійсними договорів купівлі-продажу житлового АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,0859га за вказаною адресою, який був укладений між нею та відповідачкою 15 серпня 2008р., посилаючись на те, що відповідачка ухиляється від нотаріального оформлення вказаних договорів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що 15 серпня 2008р. уклала з відповідачкою вказані договори, передала їй грошові кошти 100 000грн. за будинок та 400000грн. за земельну ділянку, а відповідачка передала їй у користування будинок та земельну ділянку та пообіцяла до 15 листопада 2008р. нотаріально оформити договори, однак ухиляється від цього.
Рішенням суду від 20 травня 2011р. позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду, представник відповідачки подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідачка не знайома з позивачкою і не продавала їй ні будинок, ні земельну ділянку, не отримувала грошових коштів і не підписувала наданих суду позивачкою договорів та не писала розписок про отримання грошей. Також апелянт стверджує, що відповідачка з 2010р. проживає у США, тому не зверталася до суду із заявою про визнання позову та про розгляд справи у її відсутність.
Також апелянт стверджує, що правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають як нотаріальному посвідченню, так і державній реєстрації, тому законних підстав для визнання спірних правочинів дійсними не має.
Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу та її доводи підтримав.
Позивачка, будучи належним чином повідомленою про день та час судового розгляду (с.с.72), у судове засідання не з'явилася.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою позовні вимоги визнані і дане визнання не суперечить закону.
- 2 -
Однак, даний висновок суду першої інстанції не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.
Позивачкою до позовної заяви додані копії договорів купівлі-продажу житлового АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,859га, за вказаною адресою, які укладені 15 серпня 2008р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (с.с.4-5), копія розписки ОСОБА_2 про отримання 15 серпня 2008р. від ОСОБА_4 80 000 доларів США за продаж земельної ділянки та 20 000 доларів США за продаж будинку (с.с.5).
Також в матеріалах справи наявна заява від імені ОСОБА_2 про те, що вона не заперечує проти позову та просить розглядати справу у її відсутність (с.с.21).
Однак, з наданих представником відповідачки документів вбачається, що ОСОБА_2 19 вересня 2010р. виїхала з території України, проживає у США і на територію України не поверталася (с.с.63, 66).
Крім того, наявні в матеріалах справи рукописні матеріали, виготовлені особисто ОСОБА_2, та які містять її підпис, завірений нотаріусом, ставить під сумнів дійсність написання саме ОСОБА_2 розписки про отримання від ОСОБА_4 грошових коштів та підписання договорів 15 серпня 2008р. договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визнання відповідачкою позову не суперечить закону.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Частиною 2 ст. 220 ЦК України визначено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Враховуючи, що договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки відповідно до ст. 657 ЦК України підлягають не тільки нотаріальному посвідченню, але і державній реєстрації, законних підстав для застосування положень ч. 2 ст. 220 ЦК України суд першої інстанції не мав.
Оскільки рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права, аналіз яких викладено вище, та з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає необхідним рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
- 3 -
вирішила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 травня 2011р. скасувати та постановити нове, яким у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору укладеним та визнання права власності відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді