Справа № 22ц- 2690/5268/12
Головуючий у 1– інстанції: Волков С.А.
Доповідач : Кравець В.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої – Кравець В.А.,
Суддів – Семенюк Т.А., Музичко С.Г.
при секретарі – Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом.
В мотивування вимог посилалася на те, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. 07.05.2009 року шлюб між ними розірвано. 08.09.2009 року вона зареєструвала шлюб з громадянином Російської Федерації ОСОБА_6, який проживає в цій державі, та має намір разом з дитиною виїхати жити до нього. Однак, відповідач не дає згоди на виїзд дитини за межі України. Зазначає, що відмова у дачі такої згоди нічим не аргументована, неможливість виїзду за кордон разом з дитиною буде на шкоду інтересам останньої та не сприятиме її всебічному і гармонійному розвитку.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2010 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду від 28 вересня 2010 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким дозволено виїзд за кордон ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди її батька ОСОБА_7
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення апеляційного суду м.Києва від 28 вересня 2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва та ухвалити нове рішення, в якому позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Зазначає, що дитина проживає з матір’ю, а тому місце проживання дочки може визначатись нею. Соціально-побутові умови чоловіка позивачки в достатній мірі дають можливість забезпечити розвиток і виховання дитини, переїзд на проживання в іншу державу не буде суперечити її інтересам.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав:
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надала доказів, які б свідчили, що ненадання ОСОБА_3 дозволу на виїзд дитини за межі України порушує її права та інтереси і може призвести до негативних наслідків для здоров’я дитини. Необхідність проведення лікування дочки виключно за кордоном не доведена.
Проте, погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального права,без повного та всебічного з»ясування обставин справи та без належної оцінки доказів. Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою до скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Судом встановлено, що з 26.12.2003 року по 07.05.2009 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого м’ять доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28.09.2006 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - розірвано.
Сторони протягом двох років проживали окремо після розірвання шлюбу, а дитина залишилася проживати з матір’ю. Таким чином, фактично одразу після народження дочка сторін проживала разом з матір’ю окремо від батька.
08.09.2009 року ОСОБА_2 уклала шлюб з громадянином Росії ОСОБА_9 та має намір переїхати жити до нього в м. Санкт- Петербург (Росія).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» (далі Закон) громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Умовами п.2 ч.2 ст.4 Закону передбачено, що за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі
рішення суду.
Відповідно до ст. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
Згідно п.2-2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, виїзд за межі України громадян які не досягли 16-річного віку у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред’явлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій: рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
Між тим, варто зауважити, що у випадку, коли дитина не зможе виїхати з матір’ю на проживання за кордон, з врахуванням тривалого часу їх спільного проживання окремо від батька (близько 6 років), таке може завдати дитині психологічної травми та зашкодить її нормальному фізичному, духовному і моральному розвитку.
Разом з тим, ОСОБА_3 не подано доказів, які б свідчили, що виїзд дитини для проживання за межі України негативно відобразиться на її розвитку і вихованні, призведе до порушення її прав та інтересів або ж їх обмеження.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Задовольняючи позов , суд виходить з вимог, які заявлені позивачкою та у яких вона просила надати дозвіл на виїзд дитини закордон без згоди батька у зв’язку з її наміром переїхати проживати до м. Санкт-Петербург (Російська Федерація)до досягнення дитиною повноліття.
Отже, колегія , постановлюючи рішення про задоволення позову, виходить з вимог, зазначених у позові, та ухвалює про надання дозволу на виїзд дитини до Російської Федерації без згоди її батька ОСОБА_3 на період до досягнення нею повноліття, тобто до 09.04.2022 року.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2010 року – скасувати та ухвалити нове рішення, в наступній редакції.
Позов представника ОСОБА_2 задовольнити.
Надати дозвіл на виїзд до Російської Федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди її батька ОСОБА_3 на період до досягнення повноліття ОСОБА_4, тобто до 09.04.2022 року.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді