Справа № 22- 3917/12
Головуючий у 1– інстанції: Сухомлінов С.М.
Доповідач : Кравець В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої – Кравець В.А.,
Суддів – Семенюк Т.А., Левенця Б.Б.
при секретарі – Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та як представник ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2011 року в справі
за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод в користування житловим приміщенням,
зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, про визнання дійсним договору оренди квартири від 02.03.2009р. і зобов’язання позивача не чинити перешкод в користуванні цією квартирою та відшкодування матеріальної шкоди,
зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, приватного нотаріуса ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири і про визнання права власності на 1/2 частину квартири, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просив ухвалити рішення про усунення перешкод йому як власнику в користуванні АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації всіх відповідачів та просив розірвати договір найму (оренди) спірної квартири і стягнути з відповідачів заборгованість по орендній платі в сумі 31 400 грн.
В мотивування вимог посилався на те, що ОСОБА_6 після продажу спірної квартири дав згоду на реєстрацію в цій квартирі сім»ї ОСОБА_8, що порушує право позивача на розпорядження власним майном. Зазначає, що у березні 2009 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_2 договір оренди, але він умови цього договору не виконував і орендну плату не сплачував новому власнику, чим порушив його права.
Відповідачі ОСОБА_2 звернулись до суду з зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним, про визнання дійсним договору оренди спірної квартири від 02.03.2009р. і зобов’язання позивача не чинити перешкод в користуванні цією квартирою, а також про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 95 750 грн. матеріальної шкоди.
В мотивування вимог посилалися на те, що оспорюваний договір купівлі - продажу вчинений під впливом обману, оскільки власник ОСОБА_6 довіреності на продаж квартири ОСОБА_10 не видавав, а паспортом останнього скористались шахраї, які оформили незаконним шляхом цей договір купівлі - продажу. Стверджував, що договір найму спірної квартири був укладений 02.03.2009р. з власником ОСОБА_6 і на підставі цього договору найму його сім’я була зареєстрована в цій квартирі, але не могла користуватись цією квартирою, в зв’язку з чим відповідач був вимушений орендувати інше житло, за користування яким було сплачено 95 750 грн., а тому ці збитки повинен відшкодувати ОСОБА_5
ОСОБА_4 заявила позов до ОСОБА_5 і приватного нотаріуса ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири і про визнання за нею права власності на ? частину спірної квартири, посилаючись на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу був вчинений внаслідок зловмисної домовленості між її колишнім чоловіком ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_5 Зазначила, що спірна квартира була набута в період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_6, який без її згоди розпорядився її часткою в цій квартирі, чим порушив її право власності, що свідчить про незаконність цього договору купівлі-продажу.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Ухвалено усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_5 АДРЕСА_1 та зняти з реєстрації ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 за місцем проживання в АДРЕСА_1
Ухвалено розірвати договір найму (оренди) АДРЕСА_1 укладений 2 березня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2.
В іншій частині позову – відмовлено.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_7. ОСОБА_8 до ОСОБА_5 – відмовлено.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_9 – відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та як представник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Зазначає, що ОСОБА_4 згоди на продаж квартири не давала, а тому договір купівлі – продажу квартири є недійсним, оскільки квартира належала їй та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності подружжя.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Відмовляючи в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_7 ОСОБА_8 до ОСОБА_5, суд виходив з того, що відповідачі фактично не вселились в спірну квартиру, а тому їх позовні вимоги є безпідставними.
Відмовляючи в задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 суд вважав, що квартира не є об’єктом спільної власності подружжя, а була особистою власністю ОСОБА_6 , тому останній при укладенні договору купівлі – продажу розпорядився майном у рамках закону.
Задовольняючи первісний позов , суд вважав порушеним право ОСОБА_5 на володіння та користування спірною квартирою.
Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з»ясувавши дійсні обставини справи, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.
Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права у відповідності до вимог ст.. 309 ЦПК України є підставою до скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Судом установлено, що 29.02.1992 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Іванківського районного управління юстиції Київської області.
Під час шлюбу ОСОБА_6 було укладено Інвестиційний договір №1807 – ф від 26.12.2001 року з ДГО «Житло – інвест» про участь у фінансуванні будівництва житла з метою отримання у власність квартири АДРЕСА_1 в новозбудованому будинку шляхом вкладання коштів у фінансування будівництва житлового будинку.
На підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 25 січня 2002 року № 98-С/КІ ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право приватної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та 01 .02.2002 року зареєстровано в КМБТІ за № 43029.
14.03.2002 року ОСОБА_6 був зареєстрований в цій квартирі.
20.05.2009 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 - помер.
Відповідно до ст.. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності . Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дані положення регламентуються також ст..63 СК України та ст.. 368 ЦК України , в яких зазначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, реєстрація прав власності на квартиру лише на ОСОБА_6 не спростовує презумпції належності цієї квартири до спільної сумісної власності подружжя.
Згідно умов ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
25.03.2009 року представник ОСОБА_6 –ОСОБА_10 – уклав з ОСОБА_5 договір купівлі – продажу АДРЕСА_1. При цьому у порушення норм ст.. 65 СК України квартира була продана без письмової згоди дружини ОСОБА_6 , при укладенні договору купівлі – продажу представником ОСОБА_6 було приховано факт перебування продавця у шлюбі, а тому на підставі ч.3 ст. 215 ЦК України даний правочин має бути визнаний судом недійсним у продажу ? частини квартири ,а за позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_11 суд визнає право власності на ? частину квартири, яка є об»єктом спільної сумісної власності подружжя.
З урахуванням постановленого рішення в частині позову ОСОБА_4, колегія дійшла висновку про відмову у позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод в користування житловим приміщенням з огляду на те, що визнання права власності на 1/2 частину квартири за дружиною продавця , ОСОБА_4, яка також набуває прав та обов»язків за договором оренди, ОСОБА_5 перестає бути одоноосібним власником квартири, а заперечень щодо його укладення та виконання вимог ОСОБА_4 на даний час не заявлено.
Не підлягає до задоволення і позов ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, про визнання дійсним договору оренди квартири від 02.03.2009р. і зобов’язання позивача не чинити перешкод в користуванні цією квартирою та відшкодування матеріальної шкоди, оскільки, не будучи сторонами договору купівлі – продажу квартири, укладення останнього не порушує їх прав, дійсність договору оренди не спростована, чинення перешкод у користуванні квартирою належними та допустимими доказами не доведена.
Отже, суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_11 та про відмову у первісному позові ОСОБА_5 та ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 60, 63 СК України , ст..ст. 203, 215, 368 ЦК України, ст.ст. 309, 316 ЦПК України колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 – задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2011 року в справі скасувати та ухвалити нове рішення у наступній редакції:
В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод в користування житловим приміщенням – відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, про визнання дійсним договору оренди квартири від 02.03.2009р. і зобов’язання позивача не чинити перешкод в користуванні цією квартирою та відшкодування матеріальної шкоди – відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, приватного нотаріуса ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири і про визнання права власності на 1/2 частину квартири – задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу ? частини АДРЕСА_1 від 25.03.2009 року, укладений між покупцем ОСОБА_5 та продавцем по довіреності ОСОБА_12, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_9 за реєстровим номером 364.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину АДРЕСА_1.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді