Справа № 22- 3695/12
Головуючий у 1– інстанції: Кізюн Л.І.
Доповідач : Кравець В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої – Кравець В.А.,
Суддів – Левенця Б.Б., Музичко С.Г.
при секретарі – Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сьогодні Мультімедіа», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2011 року представник позивач звернувся до суду та просив суд визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, що принижує честь і гідність та ділову репутацію, викладену у статті «Екс-главу МВД оставили в СИЗО на 2 месяца. ОСОБА_2: в моей камере, как в сказке» в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» у номері №3 (3720) від 06.01.2011 року про те, що ОСОБА_2 сказав фразу: «…Слышал, что в камере у ОСОБА_5 … есть печь, на которой он с сокамерниками готовит голубцы».
Також просив визнати недостовірною і такою, що принижує честь і гідність інформацію, поширену у статті «В СИЗО ОСОБА_2 сделали ОСОБА_2» в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» у номері НОМЕР_1 від 09.03.2011 року: «У сидельцев Лукьяновского СИЗО из-за «длинного языка» зкс-главы МВД – постоянные обыски»;
«Это не по понятиям, гражданин бывший министр», ругают ОСОБА_2 арестанты»;
«…ОСОБА_2… также наябедничал, что в камере бывшего главного таможенника ОСОБА_5 узники жарили голубцы»;
«ОСОБА_2 рассказал, что в камере жарят голубцы…»; «…он навел на сидельцев «шмон»… Это был публичный донос»;
«…он заложил своих напарников по несчастью…»;
«Узники Лукьяновского СИЗО называют ОСОБА_2 ОСОБА_2»;
«неофициально говорят, что за характерный бегающий взгляд»
«есть данные, что частенько ОСОБА_2 оскорбляют другие заключенные».
Крім того, просив зобов’язати відповідачів не пізніше, ніж місяць від дня набрання законної сили рішенням суд тим же шрифтом на першій і другій сторінці газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» опублікувати текст спростування, способом, вказаним у позовній заяві.
В мотивування вимог посилався на те, що відповідачем була поширена інформація, яка не відповідає дійсності, є недостовірною, образливою, такою, що принижує честь і гідність у громадській думці, створює негативну соціальну оцінку в очах читацької аудиторії, інших осіб, які утримуються в Лук’янівському СІЗО, а тому просив її спростувати у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року - в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Солом’янського районного суду м. Києва та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Зазначає, що форма фрагментів, вказаних у статтях, є стверджувальною, а зміст вказує, що все це насправді відбувається та/або відбувалося в реальному житті. Проте, ці фрагменти містять саме недостовірну інформацію, яка підлягає спростуванню.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що не встановлено фактів, які б доводили, що поширена інформація про позивача вмотивована цілеспрямованими діями на приниження його гідності, честі та ділової репутації, крім того, оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.
Судом встановлено, що у газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1», у номері №3 (3720) від 06.01.2011 року розміщено публікацію «Екс-главу МВД оставили в СИЗО на 2 месяца. ОСОБА_2: в моей камере, как в сказке», автором якої зазначено ОСОБА_3
В газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1», у номері НОМЕР_1 від 09.03.2011 року розміщено публікацію «В СИЗО ОСОБА_2 сделали ОСОБА_2», авторами якої зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Згідно ст..ст.297,299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.
Згідно зі ст. 277 ч. 1 ЦК України фізична особа, немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Статтею 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Відповідно до ч.2 ст.47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумаченні як такі, що не містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а «також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Пункт 18 цієї ж Постанови закріплює, що позивач має довести те, що внаслідок поширеної відповідачем інформації було порушено його особисті немайнові права.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Згідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з’ясувати, чи є фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Текстовий аналіз змісту статтей свідчить про те, що вони направлені не на приниження честі, гідності чи ділової репутації позивача, а на зацікавлення читачів до своїх видань. Зазначені оціночні судження, думки та переконання не є предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб’єктивної думки й поглядів відповідача, не можуть бути перевіреними на предмет відповідності їх дійсності.
Відповідно до ст.227 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності, і спростувати, що не відповідає прецедентній судовій практиці
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.
Суд дійшов вірного висновку, що за характером викладення поширену інформацію, отриману від осіб, зазначених у статтях, можна розцінювати як оціночне судження, а за змістом, як вірогідну інформацію.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об’єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді