Справа № 22- 3885/12
Головуючий у 1– інстанції: Дубінін В.І.
Доповідач : Кравець В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої – Кравець В.А.,
Суддів – Левенця Б.Б., Музичко С.Г.
при секретарі – Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 вересня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації із спільної сумісної власності подружжя, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2008 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та відповідних товариств про стягнення грошової компенсації із спільної власності подружжя, який уточнила в позовній заяві від 24.11.2008 року в якому просила суд стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості ? частини вкладів відповідача до статутних фондів господарських товариств в сумі 1 425 084 грн.38 коп.
В мотивування вимог посилалася на те, що за час їх перебування в шлюбі ОСОБА_3 за їх спільні кошти вносив вклади до статутних фондів господарських товариств, а після розірвання шлюбу їй стало відомо, що відповідач без її на те згоди та всупереч інтересам сім’ї розпорядився спільним майном і коштами та передав частки в статутних фондах товариств іншим особам.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 жовтня 2009 року, позов задоволено.
Ухвалою Верховного суду України від 14.04.2010 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 жовтня 2009 року – скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26.09.2011 року в задоволені позову – відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Зазначає, що відповідач неправомірно без її згоди та дозволу спільні кошти подружжя спочатку вніс у статутні капітали товариств, а потім ці кошти у вигляді його часток передав іншим особам. Суд не врахував, що джерелами формування майна вказаних нею товариств є її та відповідача спільні сімейні кошти, оскільки у всі статутні капітали товариств внесені кошти відповідачем під час перебування з нею у шлюбі.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримала.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що ОСОБА_3 не був власником майна, переданого ним у власність як вклад до статутного капіталу відповідного господарського товариства, оскільки після передачі коштів власником їх стало відповідне господарське товариство.
Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі з 20 листопада 1991 року, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 8 грудня 2006 року їх шлюб розірвано, після розірвання шлюбу (сторони спільно проживали до 1 квітня 2007 року.
В період з 2004 року по 2009 рік ОСОБА_3 дійсно був учасником господарської діяльності зазначених в позовній заяві підприємств.
Згідно ч.1 ст. 114 ЦК України учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі в господарських товариствах може бути встановлено законом.
Відповідно до ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери інші речі чи майнові чи інші відчужуванні права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасники господарського товариства здійснюються за згодою учасників товариства, а у випадках законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
Відповідно до ст. 126 — 127 ЦК України учасник повного товариства , може у будь –який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства. Учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передавати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учаснику товариства або третій особі. Таким чином закон не передбачає згоди одного з подружжя на вихід з повного товариства та на передачу іншим особам своєї частки у складеному капіталі.
За ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном , що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладеним другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про господарські товариства», майно господарського товариства не може розглядатися , як частина спільної – сумісної власності подружжя, один з яких є учасником господарського товариства, оскільки як уже було зазначено грошові кошти та майно з моменту передачі її учасником до статутного фонду товариства стають власністю цього товариства.
Суд дійшов вірного висновку, що майно господарського товариства не може розглядатися як об»єкт спільної сумісної власності подружжя, один з яких є учасником господарського товариства, оскільки як грошові кошти та майно з моменту передачі її учасником до статутного фонду товариства стають власністю цього товариства.
Крім того, позивач не надала суду доказів, що відповідач по справі, перебуваючи з нею в зареєстрованому шлюбі, створював товариства без її згоди, оскільки вона за цей час не зверталась з позовом до суду про визнання недійсними права на участь ОСОБА_3 у вказаних товариствах.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об’єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 вересня 2011 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді