Справа № 22- 3060 /12
Головуючий у 1– інстанції: Вовк С.В.
Доповідач : Кравець В.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої – Кравець В.А.,
Суддів – Левенця Б.Б., Музичко С.Г.
при секретарі – Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
В мотивування вимог посилався на те, що 18.03.2010 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання та використання міжнародної платіжної карти, згідно умов якого він надав відповідачеві міжнародну платіжну картку, емітовану ПАТ «Златобанк», та відкрив картковий рахунок. 24.03.2010 року було укладено договір про надання кредиту овердрафт на картковий рахунок, згідно умов якого позивач надав відповідачеві кредит овердрафт з максимальним лімітом заборгованості в сумі 100 000,00 грн. зі строком повернення до 18.03.2011 року та сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 25 процентів річних
Відповідно до виписки по картковому рахунку відповідачем були одержані грошові кошти в розмірі 99 356,55 грн. Починаючи з червня 2010 року відповідачем несплачені прострочені проценти за користування кредитом овердрафт, у зв’язку із чим він звернувся з вимогою про погашення боргу, у відповідь на яку відповідач надіслав заперечення. Станом на 28.01.2011 року заборгованість перед Банком становить 113 964,34 грн., яку позивач просив стягнути у судовому порядку.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2011 року, позовні вимоги ПАТ «Златобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Златобанк» заборгованість за договором про надання кредиту овердрафту на картковий рахунок станом на 28 січня 2010 року – 113 964 грн. 34 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Златобанк» 1 259 грн. 64 коп. на відшкодування судових витрат.
Ухвалою суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2011 р. рішення Печерського районного суду м. Києва від 14.03.2011 р. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 25.05.2011 р. скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва 14 грудня 2011 року -в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Зазначає, що судом не враховано те, що відповідач не заперечує факт отримання кредиту овердрафту, а оскаржує лише незаконну, на його думку, процедуру списання коштів в сумі 88 953,69 грн. та не заперечує факту отримання коштів у сумі 10 402,86 грн.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, оскільки спеціальний платіжний засіб було використано без його фізичного пред’явлення.
Проте, в повні мірі з таким висновком погодитись неможливо.
24.03.2010 року ПАТ «Златобанк» уклав договір № 036/10/ОVER про надання кредиту овердрафту на картковий рахунок з ОСОБА_3, згідно умов якого Банк надає Позичальнику кредит овердрафт споживчих потреб з максимальним лімітом заборгованості у сумі 100 000,00 грн. строком до 18.03.2011 року. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 25 відсотків річних.
Пунктом 2.4 договору від 24.03.2010 року, передбачено, що невиконання п. 2.3 цього договору є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів у повному обсязі, стягнення процентів за весь час користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення заборгованості.
29.11.2010 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення боргу, в якій просив достроково погасити всю заборгованість за договором від 24.03.2010 року, яка станом на 29.11.2010 року становила 99 356,55 грн. – кредитна заборгованість, 8 438,34 грн. – сума прострочених процентів до 10.12.2010 року.
ОСОБА_3 відмовився сплачувати борг, оскільки зазначені кошти не були ним використані в повному обсязі із незалежних від нього причин.
Як вбачається з виписки по карті за період з 21.06.2010 року по 16.11.2010 року, позивач направляв відповідачеві смс-повідомлення щодо проведених використанням міжнародної платіжної картки операцій.
Згідно зі ст.. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст..526 ЦК України зобов»язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк та відповідно договору.
Відповідно до ст.. 509 ЦК України, в силу зобов’язання одна сторона ( боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони ( кредитора) певну дію як-то : передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Отже, виходячи з наведеного вище, предметом позову є стягнення коштів за договором № 036/10/ОVER про надання кредиту овердрафту на картковий рахунок, згідно умов якого Банк надав Позичальнику кредит овердрафту споживчих потреб з максимальним лімітом заборгованості у сумі 100 000,00 грн. строком до 18.03.2011 року.
Кредитний договір кваліфікується як двосторонній, консенсуальний та оплатний.
Предметом кредитного договору – є лише грошові кошти.
Взяті на себе зобов’язання за договором від18.03.2010 року та за договором від 24.03.2010 року банк виконав належним чином, про що свідчить виписка по особовим рахункам та що не заперечується відповідачем.
Разом з тим, відповідач стверджує те, що вночі 22.06.2010 р. через один із банкоматів Федеративної Республіки Німеччини з рахунку ОСОБА_2, який на той час перебував в Україні, було списано 88 983 гривень 69 копійок. Виявивши це завдяки електронному повідомленню, що надійшло на телефон відповідача, останній відразу звернувся до банку та правоохоронних органів із заявою про те, що вказана операція здійснена без його відому та поза його волевиявленням.
01.07.2010 року органами внутрішніх справ за результатами дослідної перевірки по зверненню ОСОБА_2 порушено кримінальну справу, а він визнаний потерпілим від злочину.
Відмовляючи у задоволенні позову , суд послався на те, що , не зважаючи на порушення кримінальної справи щодо незаконного списання коштів з рахунку відповідача , банк не провів у встановленому законом порядку розслідування щодо спірної трансакції, тому , на думку суду, відсутні підстави до задоволення позову у повному обсязі.
Між тим, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може також з огляду на те, що відповідачем не оспорюється договір про надання та використання міжнародної платіжної картки від 18.03.2010 року та проведення розслідування щодо спірної трансакції, виходячи з незаконного списання коштів з рахунку відповідача.
Окрім того, відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, суд залишив поза увагою те, що грошовими коштами у сумі 10 402,86 грн., відповідач дійсно і безспірно користувався та не заперечує їх фактичне отримання.
Таким чином, оцінивши у сукупності докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було виконано всі умови договору овердрафту та надано відповідачу кошти у розмірі 99 356,55 грн.
В свою чергу, відповідачем було прийнято всі кредитні кошти та використано на власний розсуд, але останній свої зобов’язання за договором овердрафту не виконав.
Колегія також звертає увагу на те, що відповідач не заперечує сам факт отримання кредиту овердрафту, а оскаржує незаконну, на його думку, процедуру списання коштів, тому висновки суду першої інстанції про те, що відповідач не несе майнової відповідальності за невиконання умов договору овердрафту – є невірними та не відповідають обставинам справи.
З огляду на викладене, колегія суддів, встановивши, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що таке рішення підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову , виходячи з вимог ст.. 309 ЦПК України та ст.. 88 ЦПК.
Керуючись ст.ст. 303,304, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Златобанк» – задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року скасувати та ухвалити в справі нове рішення , в наступній редакції:
Позов Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» заборгованість за договором № 036/10/ОVER про надання кредиту овердрафту на картковий рахунок від 24.03.2010 року в сумі 113 964 (сто тринадцять тисяч дев’ятсот шістдесят чотири) грн.. 34 коп., з яких: 99 356грн., 55 коп. – заборгованість за овердрафтом, 12 589 грн., 64 коп. –заборгованість за простроченими процентами, 1 837 грн.,.42 коп. – заборгованість за нарахованими процентами, 180 грн.. 73 коп. – пеня.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» 1 259 (одну тисячу двісті п’ятдесят дев’ять) грн.. 64 коп. судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді