Справа № 22-3273/2012
Головуючий у 1– інстанції: Лопатюк Н.Г.
Доповідач : Кравець В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої – Кравець В.А.,
Суддів – Соколової В.В., Музичко С.Г.
при секретарі – Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
В мотивування вимог посилався на те, що 23 вересня 2010 року між ним та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів, оформлений розпискою, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України. Відповідно до вказаного договору відповідач отримав від нього у позику грошові кошти в сумі 150 000 (сто п’ятдесят) тисяч доларів США, що відповідно до курсу валют є еквівалентним 1 195 500 (один мільйони сто дев’яносто п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп., які ОСОБА_2 зобов’язався повернути йому до 31 грудня 2010 року. За домовленістю між ними договір позики від 23.09.2010 року було укладено у м. Києві.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2011 року – позов задоволено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродження Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 1 195 500 (один мільйон сто дев’яносто п’ять тисяч п’ятсот) грн.. 00 коп. та суму судового збору в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп., а всього стягнути 1 197 200 (один мільйон сто дев’яносто сім тисяч двісті).
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Крім того, зазначає, що при ухваленні рішення суд не врахував, що в розписці щодо отримання грошових коштів відсутні ідентифікуючі дані особи, що є позивачем (кредитодавцем) у даній справі. Зазначає, що судом не було досліджено способу передачі вказаних в розписці грошових коштів.
В судове засідання апелянт не з»явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов’язання за договором позики не виконав, заборгованість є не погашеною.
Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.
Судом встановлено, що 23 вересня 2010 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 суму в розмірі 150 000 (сто п’ятдесят) тисяч доларів США строком до 31.12.2010 року, про що написав розписку (а.с.20-розписка).
У ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Умовами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положення ст. 626 ЦК України вказують на те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовами ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Оскільки в розписці зазначено, що кошти мали бути повернуті до 31.12.2010 року, то відповідач повинен був виконати зобов’язання перед позивачем відповідно до зазначеного строку, тобто до 31.12.2010 року.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Оскільки ОСОБА_2 за розпискою заборгував позивачу 150 000 (сто п’ятдесят) тисяч доларів США, що відповідно до курсу валют є еквівалентним 1 195 500 (один мільйон сто дев’яносто п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп., а тому вірним є висновок суду про те, що борг підлягає стягненню на виконання умов договору позики.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов’язок доказування покладений на сторони.
Суд дійшов вірного висновку про те, що підписавши розписку, ОСОБА_2, підтвердив те, що він отримав грошові кошти від ОСОБА_3, а тому доводи апеляційної скарги , що в розписці щодо отримання грошових коштів відсутні ідентифікуючі дані кредитодавця, а також не було досліджено способу передачі вказаних в розписці грошових коштів, не базуються на обставинах та матеріалах справи та не можуть бути прийняті до уваги.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об’єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2011 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді