Справа № 22- 2394/ 2012р
Головуючий у 1– інстанції: Цокол Л.І.
Доповідач : Кравець В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої – Кравець В.А.,
Суддів – Соколової В.В., Музичко С.Г.
при секретарі – Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2011 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» на постанову державного виконавця, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2011 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду із скаргою на постанову державного виконавця і просив скасувати постанову Відділу ДВС Печерського РУЮ у м. Києві ВП №28761462 від 21 вересня 2011 року про відмову у відкритті провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) та зобов’язати Відділ ДВС Печерського РУЮ у м. Києві прийняти до провадження виконавчий документ, а саме виконавчий лист №2-5327/09 від 13.08.2010р. про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 –ОСОБА_3
В мотивування вимог посилався на те, що державний виконавець ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві в порушення норм діючого законодавства відмовляється прийняти до виконання виконавчий документ безпідставно посилаючись на те, що стягувач звертався із заявою про повернення виконавчого документа.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2011 року - скаргу залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду, скаржник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва посилаючись на те, що ухвалу суду постановлено з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Залишаючи скаргу без задоволення, суд виходив з того, що у державного виконавця були всі підстави для відмови у відкритті провадження.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Судом встановлено, що 29 жовтня 2009 року рішенням Печерського районного суду м. Києва було задоволено вимоги ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованість по кредитному договору №88-06-И/09 від 01.12.2006 року. Рішення суду набрало законної сили.
13.08.2010р. стягувачем ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» було отримано виконавчий лист щодо ОСОБА_2 –ОСОБА_3 та 29.09.2010р. за заявою стягувача державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження ВИ №21615118. 16 грудня 2010 року стягувачем було подано заяву про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (закінчення виконавчого провадження внаслідок повернення виконавчого документу без виконання на письмову вимогу стягувача). Оскільки боржник в добровільному порядку сплачував значну суму заборгованості.
15.09.2011р. у зв’язку з припиненням боржником проплат в порядку добровільного виконання, стягувачем повторно було подано заяву про примусове виконання рішення суду від 29.10.2009р.
12.10.2011 року стягувачем отримано постанову відділу ДВС Печерського РУЮ у м. Києві про відмову у відкритті провадження від 21.09.2011р. з підстав п. 7 ч1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
На час звернення стягувача до державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з підстав п. 9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» діяли наступні положення цього Закону.
Умовами ст. 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до п.9 ч.1 ст. 37 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувачеві. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову,яка може бути оскаржена у встановлені строки.
Згідно ст.38 Закону у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачеві згідно із статтею 40 цього Закону проводяться дії пов’язані з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочато знову, крім випадків, передбачених законом.
В силу ст.40 Закону виконавчий документ, прийнятий державний виконавцем до виконання, за яким стягненя не проводилось або було проведено частково повертається стягувачеві: 1) за письмовою заявою стягувача. Повернення виконавчого документу стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених ст.21 цього Закону.
Отже закінчення виконавчого провадження з підстав повернення виконавчого документу стягувану, згідно діючого законодавства станом на 16.12.2010р. в подальшому перешкоджало стягувану на повторне звернення.
На час звернення стягувача з заявою про повторне прийняття до виконання виконавчого документу діяли наступні положення Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.7 ч1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів інших періодичних платежів.
Статтею 47 цього ж Закону в цій же редакції визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, повертається у разі якщо є письмова заява стягувача. При цьому частина п’ята цієї статті визначає, що повернення виконавчого документа стягувану з підстав передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Зважаючи на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що скаржник використав своє право на подання заяви про закінчення виконавчого провадження , у зв»язку з чим і було повернуто виконавчий лист, а тому дії державного виконавця при відмові у повторному відкритті провадження є цілком законні.
Отже, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» – відхилити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2011 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді