Справа № 22ц/2690/4895/12 Головуючий у 1– інстанції: Плахотнюк К.Г.
Доповідач : Кравець В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої – Кравець В.А.,
Суддів – Семенюк Т.А., Музичко С.Г.
при секретарі – Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 713 662, 78 грн. та судові витрати.
В мотивування вимог посилався на те, що 20.03.2006 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 4096-45.1/6-2 про надання кредиту в розмірі 5 000 000, 00 грн., зі сплатою 22 % річних, строком на 24 місяці, а саме з 20.03.2006 р. по 12.10.2008 р. На виконання умов кредитного договору ОСОБА_3 було отримано готівкою кошти в сумі 5 000 000, 00 грн. Відповідно до умов зазначеного договору, погашення кредиту та відсотків за користування грошовими коштами необхідно проводити згідно графіку частинами щомісячно до 20-го числа.
Для забезпечення виконання зобов’язання 27.03.2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.
Проте, ОСОБА_3 свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв’язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 02.12.2008 року становить - 5 713 662,78 грн., що складається з: заборгованості за кредитом – 5 000 000 грн., відсотків за користування кредитом – 494 238,89 грн., пені – 170 000 ,00 грн., штрафу за прострочення сплати відсотків – 49 423,89грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року – позов задоволено.
Ухвалено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» заборгованість за кредитним договором 5 713 662,78 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. 00 коп., а всього 5 715 392 ( п’ять мільйонів сімсот п’ятнадцять тисяч триста дев’яносто два) грн. 78 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 5 715 392,78 грн., посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам. Зазначає, що позивач протягом 3 (трьох) років не пред’являв їй жодних вимог, та не повідомляв про невиконання ОСОБА_3 договірних зобов’язань. Крім цього, банк , зловживаючи своїм правом/становищем, нараховував відсотки та пеню, штучно збільшуючи заборгованість за кредитом.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримала.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_3 взяті на себе зобов’язання за кредитним договором не виконала, а тому відповідачі є солідарними боржниками, які мають відповідати за зобов»язаннями, що випливають із кредитного договору та договору поруки.
Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.
Судом встановлено, що 20 березня 2006 року між АБ «Київська Русь» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №4096-45.1/6-2 про надання кредиту в розмірі 5 000 000 грн., строком на 24 місяців, а саме з 20.03.2006 р. по 12.10.2008 р. (а.с.7-9 ).
На виконання умов договору, ОСОБА_3 було отримано кошти в сумі 5 000 000 грн. готівкою.
Умовами договору передбачено, що погашення кредиту, а також відсотків за користування грошовими коштами повинно здійснюватися щомісячно до 20-го числа.
Проте, ОСОБА_3 свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв’язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 02.12.2008 року становить - 5 713 662,78 грн.
27.03.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого, вона зобов’язалася перед Банком виконати умови кредитного договору № 4097-45.1/6-5 від 20.03.2006 року у випадку їх невиконання ОСОБА_3(а.с.17-18).
У ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимог кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від просоченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення ст. 626 ЦК України вказують на те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовами ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Крім того, в силу ст. 554 ЦК України в разі невиконання зобов’язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Суд дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки умови кредитного договору не виконуються належним чином.
Посилання ОСОБА_2 на те, що банк не повідомляв її про невиконання ОСОБА_3 своїх кредитних зобов’язань є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки з матеріалів справи убачається, що банк 24.10.2008 року надсилав ОСОБА_2 вимогу про погашення заборгованості, яку вона отримала 27.10.2008 року (а.с.25-27).
Окрім того, посилання апелянта на ст..559 ч.4 ЦК України як на підстави припинення поруки не може бути прийнято до уваги, оскільки суперечать п.4.1 Договору поруки , відповідно до якого дія договору припиняється з моменту погашення в повному обсязі Боржником або Поручителем зобов’язань за Кредитним договором.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об’єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді