Справа №
Провадження №22-ц-1613/12
22-ц/1090/2036/12 Головуючий у І інстанції Усатов Д.Д.
Категорія1Доповідач у 2 інстанціїІванова
22.03.2012
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 березня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді - Савченка С.І.,
суддів - Іванової І.В., Даценко Л.М.,
при секретарі - Мироненко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа - КП КОР Макарівське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на будинок, визнання рішення та свідоцтва про права власності не будинок недійсним, зобов’язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання ділянки сумісною власністю подружжя та визначення порідку користування, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого послалася на те, що 29 жовтня 2004 року між нею та ОСОБА_5 було укладено договір дарування земельної ділянки, площею 0,073 га у садовому АДРЕСА_1.
Далі зазначила, що на момент дарування, на земельній ділянці знаходився недобудований житловий будинок, будівництво якого було розпочато ще дарувальником ОСОБА_5 Після того, як вона стала власником земельної ділянки, вона разом зі своїм батьком ОСОБА_6 продовжувала будівництво.
У зв’язку із зайнятістю, вона тимчасово дозволила користуватися земельною ділянкою колишньому чоловіку ОСОБА_4, шлюб з яким був розірваний 27 лютого 2002 року та його матері ОСОБА_3 При цьому ніякої домовленості щодо продовження ними будівництва чи створення спільної власності не було, проте рішенням Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області від 11 грудня 2007 року у власність ОСОБА_3 було передано житловий будинок, який розташований на спірній земельній ділянці.14 грудня 2007 року було видано свідоцтво про право власності на даний будинок на ім’я ОСОБА_3, тому просила визнати за нею право власності на житловий спірний будинок АДРЕСА_1, зобов'язати Андріївську сільську раду видати їй свідоцтво про право власності на житловий будинок, визнати рішення виконавчого комітету Андріївської сільської ради від 11 грудня 2007 року №139 про передачу ОСОБА_3 вказаного житлового будинку незаконним, скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок видане на ім’я ОСОБА_3 та внести зміни в реєстр прав власності на нерухоме майно в частині зміни власника житлового будинку.
В свою чергу ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання земельної ділянки спільною власністю подружжя та визначення порядку користування, мотивуючи це тим, що він знаходився в шлюбі з ОСОБА_2, який розірвали 27 лютого 2002 року, проте фактично проживали разом та вели спільне господарство до отримання права власності на спірний будинок. Спірну земельну ділянку вони придбали для його батьків, фактично договір дарування був укладений замість договору купівлі-продажу оскільки розраховувались за земельну ділянку та проводили подальше будівництво житлового будинку його батьки. Тому просив визнати спірну земельну ділянку в СТ «Медик» сумісною власністю подружжя та визначити порядок користування вказаною земельною ділянкою, призначивши за ним 2,3 сотки земельної ділянки під садовим будинком АДРЕСА_1, який зареєстрований за його матір’ю ОСОБА_3, та призначити за ОСОБА_2 право користування всією іншою частиною земельної ділянки, площею 5,0 соток.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області від 11 грудня 2007 року №139 про передачу у власність ОСОБА_3 садового будинку АДРЕСА_1 у садовому товаристві «Медик». Скасовано свідоцтво про право власності, видане на ім'я ОСОБА_3, на садовий будинок АДРЕСА_1
Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано земельну ділянку АДРЕСА_1, загальною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2012 року виправлено описки допущену в рішенні. В мотивувальній частині прізвище свідка виправлено на «Шевченко» та у резолютивній частині виправлено номер земельної ділянки на АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову відмовити.
В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_2 послалася на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Суд не врахував, що покази допитаних свідків, які не були присутніми ні під час домовленостей з ОСОБА_5 щодо обставин відчуження спірної земельної ділянки, ні під час укладання договору дарування, не можуть бути доказом по справі. Вважає, що судом першої інстанції, безпідставно визнано земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя без визнання спільною сумісною власністю будинку, який знаходиться на земельних ділянках різних власників та без визнання договору дарування недійсним, тому простить рішення суду в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Згідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку судом першої інстанції ці вимоги закону у повному обсязі не виконано.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.10.1998 року. Рішенням Солом’янського райсуду м.Києва від 27.02.2002 року шлюб було розірвано та 05.12.2006 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу.
Відповідно до договору дарування від 29.10.2004 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,073 га розташовану на території Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області у садовому товаристві «Медик» та 13.10.2006 року на зазначену земельну ділянку був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку.
Рішенням виконавчого комітету Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області від 11 грудня 2007 року №139 у власність ОСОБА_3 був переданий садовий будинок АДРЕСА_1. На підставі зазначеного рішення 14.12.2007 року видано свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_3 на вказаний садовий будинок.
Рішенням Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області від 16 січня 2008 року ОСОБА_3 було надано земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,006 га, яка розташовану на території Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області у садовому товаристві «Медик» та є суміжною з земельною ділянкою ОСОБА_2
Крім того, судом встановлено, що спірний садовий будинок збудований частково на земельній ділянці ОСОБА_2, а частково на суміжній земельній ділянці ОСОБА_3
Частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка набута у 2004 році ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_4, за відплатним принципом, під час їх фактичного проживання у шлюбі, яке продовжувалось після формального розірвання шлюбу, тому суд визнав спірну земельну ділянку спільним майном подружжя.
Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони суперечать нормам матеріального права та обставинам справи.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Тобто предмет судового розгляду формулюється в позовній заяві, в якій позивач зазначає свої вимоги.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_4 доводив, що замість договору купівлі-продажу був оформлений договір дарування на ОСОБА_2, але фактично спірну земельну ділянку придбано за кошти його батьків.
За змістом ст.74 СК України об’єктом права спільної сумісної власності чоловіка і жінки, які проживають однією сім’єю, але не перебувають в шлюбі між собою, може бути лише майно, яке придбане за спільні кошти або за рахунок спільної праці.
Ураховуючи викладене, суду необхідно було визначити характер правовідносин і правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Суд першої інстанції на порушення вимог ст. 214 ЦПК України не встановив і в рішенні не зазначив на яких правових підставах визнав спірний договір дарування земельної ділянки відплатним та визнав спірну земельну ділянку спільним майном подружжя.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 щодо визнання ділянки сумісною власністю подружжя підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог, оскільки позивач не довів свого позову про те, що земельна ділянка є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, що є його обов’язком відповідно до засад змагальності процесу, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.
В іншій частині рішення суду сторонами не оспорюється.
Керуючись ст.ст. 303,307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2011 року щодо часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 скасувати і ухвалити нове.
Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про визнання ділянки сумісною власністю подружжя та визначення порідку користування.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: