АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
№ 33/2690/268/2012 Постанова винесена суддею Дубасом В.А.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 лютого 2012 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, пенсіонерки, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася,
на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2012 року,
в с т а н о в и в:
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2012 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно з постановою суду, 12 листопада 2011 року о 19 годині 25 хвилин по вул. Леніна в с. Синиця Богуславського району ОСОБА_3, керувала автомобілем «Мазда-323», державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння (про що свідчив різкий запах алкоголю з порожнини рота, невиразна вимова), від проходження огляду лікарем на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також за допомогою алкотестеру «Драгер» відмовилась у присутності двох свідків, чим порушила п.п. 2.5, 2.9 «а» ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_3 вбачається склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На зазначене рішення судді, ОСОБА_3 подала до Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та змінити накладене на неї адміністративне стягнення з позбавлення права керувати транспортними засобами на штраф, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи відсутні докази знаходження її за кермом в стані алкогольного сп’яніння та наявності в неї ознак такого сп’яніння, при тому, що вона не заперечувала пройти тест на вміст алкоголю в крові за правилами встановленими законодавством України. Також зазначає, що, накладаючи на неї адміністративне стягнення, суддя не дотримався вимог ст. 33 КУпАП, та не врахував того, що свою вину у вчиненому правопорушенні вона визнала повністю та щиро розкаялась, що є обставиною, що пом’якшує її відповідальність, і в її діях відсутня систематичність порушення наданим їй правом керування та це порушення не є грубим в розумінні ст. 30 КУпАП. Крім того, вказує, що на її утриманні знаходиться чоловік похилого віку, який є інвалідом 1 групи і потребує постійної її допомоги, оскільки вона часто возить його у лікарню на своєму автомобілі.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_3, яка в судовому засіданні уточнила свої вимоги та просила змінити вид стягнення щодо неї на штраф, вказуючи, що у вчиненому правопорушенні щиро розкаюється, свою винуватість визнає повністю, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляції, вважаю що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок судді районного суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, підтверджений доказами, зібраними по справі, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 12 листопада 2011 року о 19 годині 25 хвилин по вул. Леніна в с. Синиця Богуславського району ОСОБА_3, керувала автомобілем «Мазда-323», державний номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах спиртного з ротової порожнини, млява розмова), від проходження огляду на факт вживання спиртних напоїв в установленому порядку категорично відмовилась в присутності двох свідків (а.с. 1), і свою вину у вчиненні правопорушення при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_3 не оспорювала.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 також повністю визнала себе винуватою у вчиненому адміністративному правопорушенні та не заперечувала, що дійсно в той день до обіду вона вживала алкоголь, але в подальшому ввечері вимушена була поїхати за ліками для матері, і при зупинці її працівниками міліції не заперечувала факту вживання алкоголю та не вважала за потрібне у зв’язку з цим проходити огляд, про що щиро розкаялася.
Таким чином, суддя першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив матеріали справи, а тому висновок, викладений в постанові судді про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним.
Разом з тим, накладаючи на ОСОБА_3 адміністративне стягнення, суддя не дотримав загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, не врахувавши характеру вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Суддею не установлені такі обставини, а також обставини, що обтяжують відповідальність, при цьому не звернуто уваги й на те, що будь-які дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 раніше притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху в матеріалах справи відсутні, і накладено найсуворіший вид стягнення без належного обґрунтування, що є неправильним.
Крім того, в своїй постанові суддя послався на відсутність пом’якшуючих відповідальність ОСОБА_3 обставин, проте з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки ОСОБА_3 визнала свою вину у вчиненні правопорушення при розгляді справи судом першої інстанції, також не заперечувала своєї вини у вчиненому і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, зазначаючи, що у вчиненому вона щиро кається, та таким чином, обставиною, що пом’якшує її відповідальність за адміністративне правопорушення, є її щире розкаяння.
Крім того, з матеріалів справи та долучених ОСОБА_3 копій документів, вбачається, що ОСОБА_3 є пенсіонеркою і має на утриманні хворого чоловіка, який є інвалідом 1 групи та потребує стороннього догляду (а.с. 7, 19).
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, конкретні обставини справи, особу порушника, яка раніше до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувалася, є пенсіонеркою, має на утриманні хворого чоловіка, який є інвалідом 1 групи та потребує сторонньої допомоги , обставини, що пом'якшують відповідальність, - щире розкаяння, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість пом'якшення ОСОБА_3 адміністративного стягнення та призначення його у виді накладення штрафу у розмірі, передбаченому санкцією ч. 1ст. 130 КУпАП .
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Крім того, встановлюючи обставини правопорушення, суддя правильно зазначив, що ОСОБА_3 порушила вимоги п. 2.5 ПДР України, відповідно до якого водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп’яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, і за відмову від проходження якого й передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду, безпідставно зазначено про порушення ОСОБА_3 п. 2.9 «а» ПДР України, яким встановлена заборона водіям керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або перебування під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, згідно складеного протоколу, 12 листопада 2011 року о 19 годині 25 хвилин по вул. Леніна в с. Синиця Богуславського району ОСОБА_3, керувала автомобілем «Мазда-323», державний номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах спиртного з ротової порожнини, млява розмова), від проходження огляду на факт вживання спиртних напоїв в установленому порядку категорично відмовилась в присутності двох свідків.
Факт відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та оскільки в матеріалах справи відсутні об’єктивні дані, які б вказували на те, що ОСОБА_3 перебувала, зокрема, в стані алкогольного сп’яніння, то з постанови судді підлягає виключенню посилання на порушення ОСОБА_3 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
Крім того, в постанові судді помилково вказано, що ОСОБА_3 відмовилась від проходження огляду лікарем на стан наркотичного чи іншого сп’яніння, оскільки, згідно складеного протоколу, у ОСОБА_3 були наявні ознаки алкогольного сп’яніння, у зв’язку з чим постанова судді підлягає зміні, а саме, уточненню в мотивувальній частині обставин вчиненого ОСОБА_4 правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2012 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП змінити в частині накладеного адміністративного стягнення.
Піддати ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2550 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят) гривень в доход держави.
Виключити з мотивувальної частини постанови посилання на порушення ОСОБА_3 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
Зазначити у мотивувальній частині постанови, що ОСОБА_3 під час вчинення дій, за які на неї накладено адміністративне стягнення, було порушено п. 2.5 ПДР України, а саме, ОСОБА_3 керувала автомобілем «Мазда-323», державний номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах спиртного з ротової порожнини, млява мова), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння категорично відмовилась в присутності двох свідків.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду м. Києва Горб І.М.