Справа №11a-541 / 2007 р.                                      Головуючий у І інстанції - Строна Т.Г.

Категорія - ст. 185 ч.3 КК України                          Доповідач - Гаврилов В.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2007 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі

головуючого: Пайонкевича Т.Т. суддів: Вовка А.С., Гаврилова В.М. з участю прокурора: Свореня М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Турківського районного суду Львівської області від 14 березня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_1, 18.05.1958 року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, розведеного, раніше судимого 06.04.2004 року Турківським районним судом Львівської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки, засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_1 частково приєднано покарання за вироком Турківського районного суду Львівської області від 06.04.2004 року у вигляді двох років позбавлення волі і остаточне покарання визначено у вигляді 6 років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишено без змін - утримання під вартою.

Строк відбування покарання згідно вироку постановлено рахувати з часу затримання - з 06.02.2007 року. Постановою судді від 30.03.2007 року уточнено строк відбування покарання і визначено рахувати його з 05.02.2007 року, як зазначено в протоколі затримання.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, відносно якого апеляції не подавались.

За вироком суду в ніч з 18 на 19 листопада 2006 року близько 23-24.00 год. в селі Ільнику ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою шляхом зламу навісних замків на дверях проникли до магазину приватного підприємця ОСОБА_3, звідки таємно викрали чужого майна на суму 614 грн. 60 коп.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, зазначає, що вирок місцевого суду відносно нього є занадто суворим. Так, суд, зазначивши у вироку, що при призначенні покарання він враховує такі обставини, як повне визнання підсудним своєї вини, сприяння розкриттю злочину, зобов'язання підсудного відшкодувати завдану злочином шкоду, перебування на утриманні чотирьох дітей, які проживають разом з

ним, застосував занадто сувору міру покарання. З огляду на викладене, апелянт просить з урахуванням всіх пом'якшуючих обставин пом'якшити призначене судом покарання, застосувавши ст.69 КК України.

В запереченні на апеляцію державний обвинувач вважає вирок суду законним і обгрунтованим, а призначене покарання таким, що відповідає особі засудженого та характеру вчиненого ним діяння, оскільки ОСОБА_1 по місцю проживання характеризується з негативної сторони, раніше судимий, вчинив новий злочин під час іспитового строку, на шлях виправлення не став. У зв'язку з наведеним просить вирок місцевого суду залишити без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який просить пом'якшити призначене йому покарання, міркування прокурора про законний і обґрунтований вирок, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.

Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину при вказаних у вироку обставинах доведена повністю і засудженим не оспорюється, а оскаржується лише міра покарання.

З вироку суду вбачається, що при призначенні ОСОБА_1 покарання враховано те, що останній у вчиненому розкаюється, свою вину визнав повністю і сприяв розкриттю злочину, але повторно вчинив тяжкий корисливий злочин, раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно.

Завдану злочином шкоду ОСОБА_1 не відшкодував, а його доводи про зобов'язання її повного відшкодування не підтверджуються матеріалами справи.

Не відповідають дійсності й посилання апелянта про перебування на його утриманні чотирьох неповнолітніх дітей. Так, згідно довідки про склад сім'ї разом із засудженим проживає троє дорослих синів, які разом з ним не дотримуються ніяких етичних норм поведінки (а.с.28, 29).

Міра покарання засудженому з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності визначена ближче до нижчої межі, передбаченої санкцією ч.3 ст.185 КК України.

Колегія суддів вважає, що покарання засудженому ОСОБА_1 призначено правильно у відповідності до ст.65 КК України в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене ним діяння, та із врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного і обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а тому підстав для застосування ст.69 КК України не вбачає.

Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Турківського районного суду Львівської області від 14 березня 2007 року відносно нього - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом шести

місяців з моменту набрання нею законної сили.