11а-478/07
УХВАЛА
Іменем України
18 травня 2007 року м.Львів
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в складі:
головуючого - Пайонкевича Т.Т.,
суддів - Голубицького С.С., Брух Б.І., за участю прокурора Кузя Т.О. розглянувши справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 15 березня 2007 року про відмову в задоволенні його скарги на постанову слідчого Жовківського РВ УМВСУ у Львівській області від 15 грудня 2007 року щодо відмови в порушенні кримінальної справи відносно гр.ОСОБА_2 -
встановила: 14 грудня 2006 року до Жовківського РВ УМВСУ у Львівській області з прокуратури Жовківського району надішла заява гр.ОСОБА_1 в якій він вказував, що 6 липня 2004 року під час перевезення ним пасажирів автобусом ЛАЗ-699 НГР д.н.з. ІНФОРМАЦІЯ_30 за маршрутом "Львів-Лісова Пісня" в районі с.Туринка Жовківського району його змусив зупинитись водій автомобіля "Сеат-Інка" гр.ОСОБА_2, який підійшовши до нього заявив, що по дорозі із моторного відсіку автобуса вилетів болт і пошкодив йому капот. Оглянувши разом із ОСОБА_2 автобус він, ОСОБА_1, встановив, що автобус знаходиться у справному стані, всі вузли та деталі на місці, після чого заявив ОСОБА_2, що пред'явлена ним запчастина не з його автобуса, а за те, що вона знаходилась на дорозі і під час руху потрапила під заднє колесо автобуса та пошкодила автомобіль він, як водій, ніякої відповідалььності не несе. Після цих слів ОСОБА_2 наніс йому удар ногою по сідницях та, зайшовши в салон автобуса, почав штовхати його і схопив течку, в якій знаходились маршрутні і дорожні листи, а також виручені від продажу квитків гроші в сумі 350 грн., яку хотів викрасти. Він, ОСОБА_1, перебуваючи в стані необхідної оборони почав виривати її з рук ОСОБА_2 і при цьому між ними виникнула штовханина, під час якої ОСОБА_2 розірвав йому сорочку, наніс удар в праве вухо і хапав за груди, внаслідок чого йому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців та пошкоджена сорочка. Зважаючи на викладені обставини ОСОБА_1 в своїй заяві просив орган дізнання порушити відносно ОСОБА_2 кримінальну справу.
Розглянувши заяву та матеріали справи слідчий СВ Жовківського РВ УМВСУ у Львівській області постановою від 15 грудня 2006 року відмовив в
порушенні кримінальної справи відносно гр.ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст.15 ст.186, ст.296 КК України.
Дану постанову заявник оскаржив до місцевого суду.
Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 15 березня 2007 року в задоволенні скарги ОСОБА_1відмовлено.
В своїй апеляції заявник вказує, що рішення суду є необгрунтованим та недостатньо мотивованим, таким, що винесене без всебічної оцінки матеріалів справи, поскільки матеріали, на підставі яких суд відмовив йому в задоволенні скарги, були надані суду слідчим безпосередньо перед судовим засіданням, а тому, на думку ОСОБА_1, суд не мав достатньо часу для ознайомлення із ними, внаслідок чого і виніс незаконне рішення, та просить апеляційний суд постанову місцевого суду скасувати і направити матеріали органу дізнання для проведення додаткової перевірки по наведеному в його заяві факту, з метою вирішення питання про порушення кримінальної справи за ст. 15 ст.186, ст.296 КК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді Голубицького С.С. про обставини справи, зміст постанови суду і зміст поданої апеляції, виступ прокурора про відхилення апеляції і залишення рішення місцевого суду без зміни, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції приходить до висновку, що в задоволенні апеляції слід відмовити із наступних підстав.
Стаття 94 КПК України передбачає, що кримінальна справа може бути порушена тільки тоді, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Як видно із матеріалів справи та постанови слідчого, гр. ОСОБА_2 зупинив автобус під керуванням ОСОБА_1 з причини пошкодження капоту його автомобіля болтом, який випав з моторного відсіку автобуса.
На ці обставини вказують як ОСОБА_2 в своїх поясненнях, так і сам заявник ОСОБА_1 в своїй заяві.
Далі в своїй заяві заявник вказує, що коли після перевірки і встановлення ним цілосності вузлів та агрегатів автобуса він пояснив ОСОБА_2, що наданий ним болт не з його автобуса і що він не несе відповідальності за предмети які вилітають з-під коліс автобуса під час руху, ОСОБА_2 вдарив його ногою по сідницях і зайшов в салон автобуса, де кинувся на нього, почав шарпати за одяг та схопив течку із дорожними і маршрутними листами в якій знаходились виручені від продажу квитків гроші в сумі 350 грн., і яку, на його думку, він хотів викрасти. В зв'язку із цими діями ОСОБА_2 він був змушений виривати дану течку з його рук, внаслідок чого між ним виникла шарпанина під час якої гр.ОСОБА_2 хапав його за груди, розірвав сорочку, наніс удар у праве вухо.
ОСОБА_2 в своїх поясненнях вказує, що після зупинки автобуса він разом із ОСОБА_1 оглянули його і виявили, що в моторному відсіку не вистачає одного болта, який кріпить мотор до подушки. Взявши у ОСОБА_2 пред'явлений йому болт ОСОБА_1 кинув його в траву на узбіччі і сказав, що ніяких доказів тепер немає і доказати ОСОБА_2 нічого не зможе. На пропозицію ОСОБА_2 викликати міліцію і розібратись ОСОБА_1 відповів відмовою і пішов у салон автобуса з наміром продовжити рух. З метою проїхати разом із ОСОБА_1 в автопарк та розібратися в ситуації ОСОБА_2 теж став заходити в автобус, але побачивши це ОСОБА_1 йому сказав, що він із ним нікуди не поїде та почав рушати з місця. На пропозицію ОСОБА_2 дочекатися працівників ДАІ або назвати номер АТП до якого належить автобус ОСОБА_1 відповів відмовою. Тоді ОСОБА_2, з наміром дізнатися номер АТП до якого належить автобус, схопив з панелі папку з дорожними листами, на що ОСОБА_1, зупинивши автобус, вирвав папку із його рук і наніс удар рукою в обличчя, після чого схопившись руками за поручні в салоні автобуса наніс йому кілька ударів ногами в груди, живіт, ліву та праву руки. Незнайомий чоловік потягнув його ззаду і стягнув із сходинок автобуса на землю, після чого цей незнайомий сів в атобус і автобус поїхав.
У зв'язку із цими подіями ОСОБА_2 6 липня 2004 року звернувся до Жовківського РВ УМВСУ у Львівській області із письмовою заявою в якій просив притягнути водія автобуса до кримінальної відповідальності за скоєне.
На підставі даної заяви СВ Жовківського РВ УМВСУ у Львівській області 22 липня 2004 року було порушено кримінальну справу по факту заподіяння гр.ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Із матеріалів справи вбачається, що після розшука ОСОБА_1 та пред'явлення йому органами слідства 24 листопада 2006 року обвинувачення у побитті ОСОБА_2 за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України, ОСОБА_1 звернувся із зустрічною заявою до органів прокуратури в якій просив порушити кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за те, що той начеб-то його побив і хотів викрасти із автобуса папку з документами.
Згідно показів ОСОБА_1 після 6 липня 2004 року він ніде не лікувався, за медичною допомогою не звертався і судово-медичне обстеження не проходив.
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 після пред'явлення йому обвинувачення Жовківським РВ УМВСУ в листопаді 2006 року, і після описаних подій за медичною допомогою нікуди не звертався, апеляційний суд розцінює ці дії ОСОБА_1 як спробу тиску на ОСОБА_2, з метою змусити його змінити свою позицію щодо порушеної відносно ОСОБА_1 кримінальної справи.
Крім того, із змісту наявних в матеріалах справи показів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_2 зупинив автобус під керуванням ОСОБА_1 з метою вирішити питання про відшкодування йому шкоди спричиненої пошкодженням автомобіля внаслідок випадіння болта з моторного відсіку автобуса під час руху, а коли ОСОБА_1 на його пропозицію відмовився дочекатись працівників ДАІ щоб розібратись у ситуації, а також
відмовився назвати номер АТП, ОСОБА_2 схопив з панелі папку із , дорожними листами з метою з'ясувати до якого АТП належить даний автобус.
В даних діях ОСОБА_2 судова колегія не вбачає ознак хуліганства чи грабежу, поскільки він не мав на меті вчиняти хуліганські дії і грубо порушувати громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, а також не мав намір на відкрите викрадення чужого майна, так як не мав корисного мотиву і схопив з панелі автобуса папку з документами не з метою її викрадення, а з метою взнати номер АТП до якого належить автобус.
За таких обставин в справі відсутні дані про наявність в діях ОСОБА_2 складу будь-якого злочину, у тому числі і передбачених статтями 186, 296 КК України, а тому виходячи із змісту ст.94 КПК України по справі немає підстав для порушення відносно нього кримінальної справи. Отже, наведений у постанові слідчого висновок про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочинів передбачених ст.15 ст.186 і ст.296 КПК України є вірним.
Виходячи із викладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова місцевого суду про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову органу слідства про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 є законною і обгрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляції не вбачає, в зв'язку з чим залишає її без задоволення, а постанову районного суду - без зміни.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 366, 377, 382 КПК України колегія суддів -
ухвалила:
Постанову Жовківського районного суду Львівської області від 15 березня 2007 року про відмову в задоволенні скарги гр.ОСОБА_1 на постанову слідчого Жовківського РВ УМВСУ у Львівській області від 15 грудня 2006 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно гр.ОСОБА_2 - залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_1 на неї - без задоволення.
Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.