Справа №11 а-468/2007                                                Головуючий у І інстанції Донченко Ю.В.

Категорія ст. 286 ч. 2

КК України                                                                      Доповідач: Пайонкевич Т.Т.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 травня 2007 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Пайонкевича Т.Т. Суддів: Михайлишин Г.Я., Валько Н.М. з участю прокурора: Гуменної LP. засудженого: ОСОБА_1 потерпілої: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 16 березня 2007 р. та

встановила:

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Білозірське Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого АДРЕСА_1, раніше несудимого

засуджено за ст. 286 ч.2 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.

ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 24.12.2006 р. біля 19 год. 50 хв., керуючи автомобілем ВАЗ д.н. НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Б.Хмельницького в напрямку до вул. Липинського в м. Львові, грубо порушив 

правила безпеки дорожнього руху, передбачені п.1.5, 1.10 Розділу 1, п.12.3 Розділу 12, п.18.1 Розділу 18, п.п. 31.1, 31.4, 31.4.1 підпункти "б", "д" Розділу 31 Правил дорожнього руху України, які виявились в тому, що він, керуючи технічно-несправним транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та до її змін, під час виникнення небезпеки - пішохода, який переходив проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості руху аж до повної зупинки керованого ним транспортного засобу, здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_3, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження, від яких помер в реанімаційному відділенні лікарні на наступний день після дорожньо-транспортної пригоди.

Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції не оспорюючи кваліфікації та підставності засудження, вважає, що за своїм видом та розміром покарання є надто суворим. Покликається на те, що він свою вину у скоєному визнав повністю, розкаявся у вчиненому, після дорожньо-транспортної пригоди викликав швидку медичну допомогу та працівників ДАІ. Зазначає, що власник автомашини не попередив його про несправність гальмівної системи автомобіля, оскільки сам про це не знав, що на момент події були несприятливі погодні умови - падав дощ, проїзна частина дороги була мокра, смуга зустрічного руху неосвітлена, а також на те, що потерпілий переходив проїзну частину дороги на відстані 10-15 м від пішохідного переходу і був у нетверезому стані. Просить врахувати, що він проживає лише з батьком і молодшою сестрою, позитивно характеризується за місцем проживання, до відповідальності раніше не притягався, до постановления вироку перерахував поштовим переказом родині потерпілого 5 тисяч гривень в рахунок понесених матеріальних затрат та змінити вирок, пом'якшити призначене покарання.

На апеляцію засудженого ОСОБА_1 державний обвинувач подав заперечення, вважає, що така має бути залишена без задоволення, оскільки є надуманою, необгрунтованою, а факти, що викладені в ній, перекрученими. Під час винесення вироку суд детально та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, особу обвинуваченого, характер і тяжкість вчиненого ним злочину, а також його наслідки.

Вислухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію, думку потерпілої ОСОБА_2 про залишення апеляції засудженого без задоволення, міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення.

Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, вина засудженого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину при вказаних у вироку обставинах повністю доведена, не оспорюється в апеляції, як і правильність кваліфікації його дій.

Обираючи ОСОБА_1 міру покарання, суд врахував характер і тяжкість вчиненого ним злочину, його наслідки, особу винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, його позитивні характеристики, думку потерпілої щодо призначення покарання, щире каяття, що є обставиною, яка пом'якшує покарання.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що при обрання міри покарання суд першої інстанції недостатньо врахував обставини справи, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди видно, що подія відбулась в темну пору доби - 24 грудня 2006 року біля 19 год. 50 хв., за несприятливих погодних умов - падав дощ, проїзна частина дороги була мокра, погано освітлена (а.с.5-7).

Перед ДТП засудженим було застосовано екстренне гальмування і швидкість руху автомобіля при цьому примогла складати 12-14 км/год.

З висновку судово-медичного експерта № 225/06 від 27.12.2006 року видно, що на момент ДТП потерпілий ОСОБА_3 знаходився в стані алкогольного сп'яніння середнього ступеню (а.с. 15-20).

Злочином спричинено тяжкі наслідки - потерпший ОСОБА_3 отримав тілесні пошкодження, від яких настала його смерть, однак такий засуджений ОСОБА_1 скоїв з необережності.

Свою вину у скоєному ОСОБА_1 визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, після дорожньо-транспортної пригоди викликав швидку медичну допомогу та працівників ДАІ. До постановления вироку 13 березня 2007 року перерахував поштовим переказом родині потерпілого 5 тисяч гривень, частково відшкодувавши матеріальні витрати, що підтверджується копією квитанції № 306 (а.с. 146). ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягається вперше, позитивно характеризується за місцем проживання, обставини, які обтяжують покарання відсутні. Засуджений бажає відшкодувати заподіяну потерпілій шкоду і таке відшкодування найбільш ефективне за умов його ненаправлення в місця ізоляції від суспільства.

Із врахуванням наведених обставин справи, особи винного та обставин, що пом'якшують покарання, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування до засудженого ОСОБА_1 звільнення від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків згідно ст. 76 КК України.

Керуючись ст.ст. 366, 373, 379 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задоволити, вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 16 березня 2007 року відносно ОСОБА_1 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі 6 місяців з моменту набрання нею законної сили.