Справа №11 а-408/2007 Головуючий у І інстанції Кавацюк B.l.
Категорія ст. 309 ч.2
КК України Доповідач: Пайонкевич Т.Т.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Пайонкевича Т.Т.
Суддів: Перетятька В.О., Голубицького С.С.
з участю прокурора - Гнатіва Я. І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 19 лютого 2007 р. та
встановила:
Цим вироком: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, невійськовозобов'язаного, неодруженого, проживаючого за адресою - АДРЕСА_1, раніше судимого:
· 21.10.1980 року - Червоноармійським районним судом м. Львова за ст.ст. 117 ч.3, 118 ч.2, 142 ч.2, 141 ч.2, 81 ч.2, 42 КК України на сім років позбавлення волі;
· 12.01.1990 року - Червоноармійським районним судом м. Львова за ст. 229-6 ч. 1 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі;
· 10.08.1992 року - Личаківським районним судом м. Львова за ст.ст. 229-6 ч.2, 45 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі умовно, з іспитовим строком на два роки;
· 28.06.1994 року - Личаківським районним судом м. Львова за ст.ст. 229-6 ч.2, 43 КК України на три роки позбавлення волі;
· 29.12.1997 року - Личаківським районним судом м. Львова за ст. 229-6 ч.2 КК України на два роки і шість місяців позбавлення волі;
· 21.06.1999 року - Личаківським районним судом м. Львова за ст. 229-6 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі;
- 24.12.2002 року - Личаківським районним судом м. Львова за ст. 309 ч.2 КК України на три роки і шість місяців позбавлення волі, звільнений 13.05.2006 року по відбуттю строку покарання
засуджено за ст. 309 ч. 2 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.
Вирішено питання речових доказів.
ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він, будучи раніше неодноразово судимим за незаконне придбання і зберігання наркотичних засобів без мети збуту, 06.12.2006 року біля 12 год. з невстановленого органом досудового слідства джерела незаконно повторно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - концентрат з макової соломи (екстракційний опій), маса якого в перерахунку на суху речовину становить 1,31 грама, що знаходився у двох полімерних пляшках ємністю 1,5 л і 2 л, та ангідрид оцтової кислоти, масою 166,44 грама, що знаходився в скляній банці, ємністю 0,8 л., які зберігав без мети збуту за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1, та які того ж дня о 18 год. 40 хв. були виявлені працівниками міліції і вилучені.
Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляцій, не оспорюючи підставності його засудження та правильності кваліфікації його дій, просить пом'якшити призначене судом покарання. Покликається на те, що він добровільно видав працівникам міліції наркотичні засоби, які зберігав у себе, будучи переконаним, що при добровільній видачі наркотичних засобів особа звільняється від кримінальної відповідальності, на час затримання працював, характеризується позитивно, вживав наркотичні засоби періодично, почав створювати сім'ю, є особою немолодого віку, протягом 1988-1989 років намагався пройти курс лікування від наркоманії, однак йому відмовили у госпіталізації через відсутність місць.
В доповненні до апеляції засуджений ОСОБА_1 зазначає, що під час відбування покарання за останнім вироком характеризувався позитивно, за місцем проживання також характеризується позитивно, після звільнення з місць позбавлення волі одразу праце влаштувався, мав намір створити сім'ю, враховуючи його щире каяття, просить пом'якшити покарання.
Вислухавши доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляції та доповнення до неї, колегія суддів вважає, що такі до задоволення не підлягають.
Вина засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину при вказаних у вироку обставинах повністю доведена, не оспорюється в апеляції, як і правильність кваліфікації його дій.
Обираючи ОСОБА_1 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, те, що він у вчиненому щиро розкаявся, його позитивні характеристики за місцем проживання та за місцем відбування попереднього покарання та прийшов до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначив йому покарання в межах санкції ч.2 ст.309 КК України, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Щодо переконання засудженого про необхідність його звільнення від кримінальної відповідальності як особи, яка добровільно видала наркотичні засоби, слід зазначити, що такі є безпідставними, оскільки частиною 4 статті 309 КК України передбачено звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті.
При наведених обставинах підстав для задоволення апеляції і зміни вироку суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 366, 377, 379 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 19 лютого 2007 р. відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі 6 місяців з моменту набрання нею законної сили.