Справа № 11 а-404/2007 р.                                      Головуючий у 1 -ій інстанції - Білінська Г.Б.

Категорія: ст.ст. 307 ч.2,309 ч.2 КК України                       Доповідач - Калиняк P.M.

       УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 травня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді            Калиняк О.М.

суддів                                  Ревера В.В., Волинця М.М.

при секретарі                     Білецькому Б.В.

з участю прокурора        Зданкевич І.С. засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України, ОСОБА_2 за ч.1 ст. 307 КК України за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, прокурора Шевченківського району м. Львова на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2006 року,

встановила :

Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2006 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженка м. Львова, проживає у АДРЕСА_1, раніше судима:

1.   26.09.1995 року Галицьким районним судом

м. Львова за ст.17, ч.1 ст. 81, ч.2 ст. 229-6, ст. 42 КК України на 1 рік 8 місяців позбавлення волі;

2.    26.02.1998 року Галицьким районним судом м. Львова за ч.2 ст. 229-6 КК України на 2 роки позбавлення волі;

3.    01.02.2001 року Франківським районним судом м. Львова за ч.2 ст. 229-6 КК України на 2 роки позбавлення волі;

4.    12.02.2004 року Франківським районним судом м. Львова за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 309, ст. 70 КК України на 2 роки 2 місяці позбавлення волі,

 

засуджена за ч.2 ст. 307 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої; за ч.2 ст. 309 КК України - на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_1 визначено - 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженої.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_1 залишено взяття під варту.

Строк відбуття покарання засудженою ОСОБА_1 рахується з 10 липня 2006 року, тобто з часу фактичного затримання.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженка м. Львова, неодружена, має дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4 народ -ження, раніше судима:

1.    19.11.1999 року Шевченківським районним

судом м. Львова за ч.1 ст. 229-6 КК України на 8

місяців позбавлення волі;

2.  24.04.2002 року Франківським районним судом

м. Львова за ч.2 ст. 309, ст. 395, ст. 70 КК України

на 2 роки позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК

України звільнена від відбування покарання з

випробуванням з іспитовим строком тривалістю З

роки;

3.   21.10.2002 року Шевченківським районним

судом м. Львова за ч.2 ст. 309, ст. 71 КК України

на 2 роки 1 місяць позбавлення волі;

4.  24.02.2005 року Галицьким районним судом м.

Львова за ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки 6

місяців позбавлення волі; звільнена з місць

позбавлення волі 30.08.2005 року на підставі п. „б"

ст.1 Закону України „Про амністію",

засуджена за ч. 1 ст. 307 КК України на 3 (три) роки 6 місяців позбавлення волі. ОСОБА_2 виправдана за ч.2 ст. 309 КК України. Запобіжний захід засудженій ОСОБА_2залишено взяття під варту. Строк відбуття покарання засудженою ОСОБА_2 рахується з 30 січня 2006 року, тобто з часу фактичного затримання.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати. ОСОБА_1 визнана винною в тому, що вона

-   17 січня 2006 року незаконно придбала з метою збуту у невстановленої слідством

особи наркотичний засіб - 0,12 г опію ацетильованого, який знаходився в медичному шприці,

і в цей же день придбаний наркотичний засіб збула ОСОБА_3;

·  30 січня 2006 року близько 17.00 год. в квартирі АДРЕСА_2 повторно незаконно з метою збуту придбала у ОСОБА_2 наркотичний засіб - 0,23 г опію ацетильованого, який знаходився в медичному шприці, зберігала його і в цей же день в ході проведення оперативної закупки збула ОСОБА_3;

10 липня 2006 року незаконно без мети збуту придбала наркотичний засіб - 0,632 г опію ацетильованого й зберігала його при собі в пляшечці до вилучення його в цей же день працівниками міліції.

 

Тому вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст. 309 КК України слід скасувати, а справу в частині обвинувачення ОСОБА_1 у незаконному з метою збуту зберіганні наркотичного засобу, вчиненому повторно 10 липня 2006 року, повернути на додаткове розслідування.

В ході додаткового розслідування органові досудового слідства необхідно перевірити показання засудженої ОСОБА_1, дані нею в суді першої інстанції та в апеляційному суді, та виконати вказівки суду першої інстанції, зазначені в постанові від 10.11.2006 року.

Колегія суддів вважає, що вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 за незаконне придбання з метою збуту та збут наркотичних засобів ОСОБА_3 17 січня 2006 року підлягає скасуванню, а справа в цій частині закриттю за недоведеністю участі засудженої у вчиненні злочину, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 367, ст. 369 КК України невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи є підставою для скасування вироку.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалась і вироком суду визнана винною у незаконному придбанні з метою збуту та збуті наркотичних засобів ОСОБА_3 17 січня 2006 року.

Однак такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки не підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні, що в результаті вплинуло на вирішення питання про винуватість засудженої.

Як на докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні 17 січня 2006 року злочину, суд покликався у вироку на дані на досудовому слідстві показання свідка ОСОБА_3 про збут йому засудженою ОСОБА_1 17 січня 2006 року медичного шприца із наркотичним засобом (т.1 а.с.250), протоколом від 25 січня 2006 року добровільної видачі ОСОБА_3 медичного шприца із рідиною коричневого кольору (т.1 а.с.161) та висновком фізико-хімичної експертизи від 09.02.2006 року, згідно з яким ця рідина є наркотичним засобом - опієм ацетильованим вагою 0,12 г (т.2 а.с.8-11).

Разом з тим суд першої інстанції належної оцінки у вироку зазначеним доказам не дав.

На досудовому слідстві свідок ОСОБА_3, ОСОБА_3народження, пояснив, що 17 січня 2006 року близько 19.00 год. в районі ст. Шдзамче у м. Львові він придбав у ОСОБА_1 медичний шприц з наркотичним засобом, однак собі не вколов. 25 січня 2006 року, їдучи в трамваї, почув випадково розмову двох чоловіків. Один з них розповів, що його онука затримали працівники міліції, вилучили шприц з наркотичним засобом, в результаті чого притягнули до кримінальної відповідальності. Злякавшись, він вирішив не вживати наркотичного засобу, зайшов у міліцію на вокзалі і добровільно видав придбаний у ОСОБА_1 шприц з наркотичним засобом, про що було складено протокол. У своїх поясненнях він правдиво розповів, у кого придбав наркотичний засіб. Після цього йому було запропоновано з метою викриття ОСОБА_1 провести у неї оперативну закупку наркотичних засобів, і він погодився допомогти працівникам міліції (т.1 а.с.250, протокол допиту свідка від 07.02.2006 року).

В матеріалах справи є аналогічне пояснення ОСОБА_3 від 25.01.2006 року (т.1 а.с.160), рапорт працівника міліції від 25.01.2006 року про те, що 25 січня 2006 року о 13 год. 40 хв. в черговій частині ЛВ на ст. Львів ОСОБА_3, ОСОБА_3народження, добровільно видав медичний шприц з опієм ацетильованим (т.1 а.с.159), а також заява ОСОБА_3 від 25 січня 2006 року про придбання ним 17 січня 2006 року в ОСОБА_1 шприца з опієм ацетильованим (на заяві є відмітка оперуповноваженого ВКР на ст. Львів ст. лейтенанта міліції Снігура Г.В. про прийняття ним заяви 15.01.2006року (т.1 а.с.162).

Виходячи з даних на досудовому слідстві пояснень та показань ОСОБА_3 щодо події 17 січня 2006 року, після придбання ним наркотичного засобу у ОСОБА_1 та добровільної видачі його 25 січня 2006 року працівникам міліції, останні запропонували йому взяти участь в оперативній закупці наркотичних засобів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ще 19 січня 2006 року в.о. начальника ВКР ЛВ на ст. Львів Цюпаком П.М. була винесена постанова про проведення оперативної закупки

 

ОСОБА_2 визнана винною в тому, що вона ЗО січня 2006 року в квартирі АДРЕСА_2 збула ОСОБА_1 наркотичний засіб - 0,23 г опію ацетильованого, який знаходився в медичному шприці.

Засуджена ОСОБА_1 оскаржила вирок в апеляційному порядку. Просить вирок в частині засудження її за ч.2 ст. 309 КК України скасувати, а в частині засудження за ч.2 ст. 307 КК України перекваліфікувати дії з ч.2 на ч.1 ст. 307 КК України. В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що суд проігнорував її клопотання про ознайомлення з матеріалами справи в порядку, передбаченому ст. 255 КПК України. Суд не взяв до уваги, що 30 січня 2006 року вона не мала наміру продавати ОСОБА_3 наркотичний засіб з метою наживи. Що стосується епізоду від 17 січня 2006 року, то він сфабрикований працівниками міліції. Жодних доказів про збут нею 17 січня 2006 року наркотичних засобів ОСОБА_3 немає, в цей день вона ОСОБА_3 не зустрічала, тому не згідна з кваліфікацією її дій за ч.2 ст. 307 КК України. Вважає незаконним засудження її за ч.2 ст. 309 КК України, покликаючись на те, що 10 липня 2006 року вона була затримана на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Львова і наркотичних засобів у неї не було. Працівники Шевченківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській обл. штучно створили докази, обвинувачення її за ч.2 ст. 309 КК України грунтується на припущеннях і не доведене. її клопотання в судовому засіданні про повернення справи на додаткове розслідування судом було проігнороване.

Засуджена ОСОБА_2 подала апеляцію, в якій просить пом'якшити призначене їй покарання та врахувати, що вона сирота, має дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, яка на даний час знаходиться в будинку дитини.

Прокурор в апеляції просить вирок суду щодо ОСОБА_1 змінити, справу в частині обвинувачення засудженої за епізодом незаконного придбання та збуту ОСОБА_3 17 січня 2006 року наркотичного засобу - 0,12 г опію ацетильованого закрити за недоведеністю, відповідно дії засудженої перекваліфікувати з ч.2 на ч.1 ст. 307 КК України та призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції цієї статті КК. В частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 309 КК України прокурор просить вирок суду скасувати і справу за епізодом незаконного придбання та зберігання ОСОБА_1 наркотичного засобу 10 липня 2006 року повернути на додаткове розслідування в зв'язку з істотною неповнотою досудового слідства.

Апеляційним судом у справі проведено судове слідство, під час якого засуджена ОСОБА_1 пояснила, що 10 липня 2006 року вона була затримана на АДРЕСА_3. У цей день вона проводила час із своїми товаришами - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 і по телефону домовилася про зустріч з ОСОБА_6, яка проживає на АДРЕСА_3. їдучи до ОСОБА_6, вона в маршрутці № 73 зустріла свою знайому - ОСОБА_7, яка разом з нею вийшла з маршрутки біля Оперного театру. ОСОБА_7 сіла на вулиці на лавочку чекати її, а вона пішла до ОСОБА_6. Вона зайшла до ОСОБА_6 близько 15.00 год., а через декілька хвилин в квартиру зайшов працівник Шевченківського ВБНОН оперуповноважений Черга Ю.В. і сказав, що потрібно пройти в Шевченківський РВ, оскільки її розшукують за постановою Шевченківського районного суду и . Львова за неявку до суду. ОСОБА_7 бачила, як її виводив з під'їзду Черга і як вони сідали в машину. В райвідділі, куди її доставили, працівники міліції почали фабрикувати справу, витягли з сейфу баночку, налили туди рідину і запросили понятих. Просить вирок в частині засудження її за ч.2 ст. 309 КК України скасувати і справу за епізодом від 10 липня 2006 року закрити.

Щодо 17 січня 2006 року, то вона ОСОБА_3 в цей день не бачила і наркотики йому не збувала. 30 січня 2006 року вона збула ОСОБА_3 наркотичний засіб, однак не з метою наживи, а тому що їй було його шкода. Оскільки повторності в її діях немає, просить перекваліфікувати дії з ч.2 на ч.1 ст. 307 КК України і при призначенні покарання врахувати її стан здоров'я.

 

Під час проведеного апеляційним судом судового слідства засуджена ОСОБА_2 пояснила, що вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України, вона визнає, просить пом'якшити їй покарання і застосувати ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених та прокурора, які підтримали подані ними апеляції, думку прокурора про залишення апеляції ОСОБА_2 без задоволення та про зміну вироку щодо ОСОБА_1, обговоривши наведені в апеляціях доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляцію ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, апеляцію прокурора - задоволити, а апеляцію засудженої ОСОБА_1 - задоволити частково з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 307 КК України, відповідає наведеним у вироку обставинам справи і є обґрунтованим.

Доведеність вини та кваліфікація її дій за ч.1 ст. 307 КК України засудженою ОСОБА_2 в апеляції не оспорюється.

Щодо покарання, з яким засуджена ОСОБА_2 не погоджується, то воно призначене судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, обране з врахуванням особи засудженої, яка має неповнолітню дитину, раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, пом'якшуючої обставини - каяття у вчиненому та призначене в межах, встановлених санкцією ч.1 ст. 307 КК України.

Що стосується покликання засудженої ОСОБА_2 на те, що вона сирота, і на наявність у неї неповнолітньої дитини як на підстави пом'якшення покарання, то колегія суддів їх до уваги не бере, оскільки усі дані про особу засудженої при призначенні покарання були в повній мірі враховані судом першої інстанції.

За змістом ст. 65 КК України суд призначає покарання із врахуванням особи винного, в тому числі сімейного стану. При цьому суд враховує наявність у винної особи неповнолітніх дітей, однак робить це не формально, а з огляду на ступінь участі підсудного в їх вихованні та утриманні.

В ході судового слідства апеляційним судом встановлено, що дитина засудженої ОСОБА_2 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, знаходиться в будинку дитини № 1 м. Львова ще з 14 жовтня 2004 року, тобто не в зв'язку із затриманням засудженої в даній кримінальній справі. Як зазначено у доповідній записці вихователів групи на ім'я директора дитячого будинку від 09.02.2006 року, після виходу з місць позбавлення волі матір дитини - ОСОБА_2 на декілька днів забирала дитину додому. Однак після повернення від матері дитина була дуже нервова, збуджена, плакала, казала, що більше не хоче додому, їй там погано (т.1 а.с.244). Із листа від 09.03.2006 року за підписом директора та практичного психолога дитячого будинку № 1 м. Львова вбачається, що за результатами психологічного обстеження ОСОБА_8 встановлено, що з вересня 2005 року дитину відвідували мати і батько, декілька разів забирали з дому. Об'єктивні причини перебування її вдома роблять дитину вразливою, нервовою. Контакт з матір'ю викликає адекватний емоційний стан, тривожність, дратівливість (т.1 а.с.247).

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що наявність у ОСОБА_2 неповнолітньої дитини, яка виховується в дитячому будинку, не може бути підставою для пом'якшення призначеного засудженій покарання.

Не вбачає колегія суддів і жодних інших підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_2покарання та застосування ст. 69 КК України.

За змістом ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинений злочин, є правом, а не обов'язком суду і може мати місце лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину, з урахуванням особи винного.

 

В ході розгляду справи передбачених законом підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_2покарання судом не встановлено і в апеляційній скарзі засудженою не наведено.

Таким чином призначене засудженій ОСОБА_2покарання у вигляді трьох років 6 місяців позбавлення волі є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для задоволення апеляції ОСОБА_2 і для зміни вироку щодо останньої немає.

В частині засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст. 309 КК України вирок суду підлягає скасуванню, а справа в цій частині поверненню на додаткове розслідування, виходячи з наступного.

При апеляційному розгляді справи встановлено таку однобічність і неповноту досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 374 КК України є підставою для скасування вироку та повернення справи на додаткове розслідування.

Істотна неповнота досудового слідства залишилася поза увагою суду першої інстанції, який в свою чергу допустив однобічність і неповноту судового слідства та постановив необгрунтований вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст. 309 КК України

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалась у незаконному збуті наркотичних засобів, вчиненому повторно, біля будинку № 27 по вул. Очеретяній 01 липня, 02 липня, 03 липня, 04 липня, 05 липня, 06 липня, 07 липня , 08 липня, 09 липня 2006 року, 10 липня 2006 року близько 15.00 год., а також у тому, що вона 10 липня 2006 року біля будинку АДРЕСА_6 незаконно з метою збуту зберігала при собі в баночці наркотичний засіб - опій ацетильований до затримання її близько 19.00 год. працівниками міліції там же на АДРЕСА_5. За цими епізодами дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч.2 ст. 307 КК України.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2006 року кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 307 КК України за епізодами збуту наркотичних засобів 01 липня - 10 липня 2006 року виділено в окреме провадження й повернуто прокурору Шевченківського району м. Львова для проведення додаткового розслідування.

За епізодом зберігання з метою збуту наркотичного засобу 10 липня 2006 року близько 19.00 год. біля будинку АДРЕСА_6 дії ОСОБА_1 вироком суду від 10.11.2006 року перекваліфіковані з ч.2 ст. 307 КК України на ч.2 ст. 309 КК України й за цією статтею КК ОСОБА_1 призначено покарання - 2 (два) роки позбавлення волі.

При розгляді справи судом першої інстанції та в апеляційному суді засуджена ОСОБА_1 пояснила, що в період з 01 липня по 10 липня 2006 року вона на вул. Очеретяну не приходила, наркотичних засобів не збувала, 10 липня 2006 року її затримали не на АДРЕСА_7 й наркотичних засобів у неї не було.

Повертаючи справу в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 307 КК України на додаткове розслідування (в тому числі і за епізодом збуту наркотичних засобів 10 липня 2006 року), суд першої інстанції зазначив про необхідність перевірки аліби підсудної, на які вона покликалася, та виконання інших слідчих дій.

Таким чином, визнавши ОСОБА_1 винною у незаконному зберіганні наркотичних засобів 10 липня 2006 року і одночасно повернувши справу на додаткове розслідування за епізодом від 10 липня 2006 року з вимогою перевірки тверджень підсудної про те, що вона в цей день на вул. Очеретяній не була, суд першої інстанції допустив суперечність та по-різному оцінив одні й ті ж показання засудженої ОСОБА_1

Отже, обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 307 КК України, в частині якого справа повернута на додаткове розслідування, та обвинувачення, за яким дії ОСОБА_1 вироком суду перекваліфіковані з ч.2 ст. 307 КК України на ч.2 ст. 309 КК України, тісно пов'язані між собою і роз'єднані бути не можуть, оскільки це негативно відіб'ється на всебічності, повноті та об'єктивності дослідження і вирішення справи.

 

наркотичних засобів у ОСОБА_1 та про доручення проведення оперативної закупки гр-ну „П" із зміненими анкетними даними - ОСОБА_3, 1968 року народження, проживає: АДРЕСА_8. В цей же день 19 січня 2006 року постанова про проведення оперативної закупки з участю особи під псевдонімом ОСОБА_3 була затверджена начальником ЛВ на ст. Львів ЛУ на Львівській залізниці (т.1 а.с.166).

Таким чином з показань ОСОБА_3 випливає, що 17 січня 2006 року він придбав у ОСОБА_1 наркотичний засіб, до 25 січня 2006 року зберігав його при собі і добровільно видав працівникам міліції, при цьому діяв під псевдонімом ОСОБА_3, який йому було присвоєно 19 січня 2006 року.

З огляду на викладене такі докази як показання.свідка ОСОБА_3 щодо події 17 січня 2006 року та протокол від 25 січня 2006 року добровільної видачі ОСОБА_3 медичного шприца із наркотичним засобом викликають сумнів у їх достовірності і не могли бути покладені в основу обвинувального вироку.

Оскільки досліджені судом докази та матеріали справи не підтверджують висновок суду першої інстанції про вчинення засудженою ОСОБА_1 злочину 17 січня 2006 року, можливість отримання достовірних доказів вичерпана, а новий судовий розгляд не може дати достатніх даних для винесення обвинувального вироку, справу в частині обвинувачення ОСОБА_1 у незаконному придбанні та збуті 17 січня 2006 року наркотичного засобу слід закрити за недоведеністю участі засудженої у вчиненні злочину.

При закритті справи в частині обвинувачення ОСОБА_1 у незаконному придбанні з метою збуту та збуті 17 січня 2006 року наркотичного засобу за недоведеністю участі засудженої у вчиненні злочину колегія суддів застосовує аналогію кримінально-процесуального закону (п.2 ст. 213, ч.4 ст. 327 КПК України) з урахуванням практики Верховного Суду України (ухвала Верховного Суду України від 15.02.2005 року в справі про обвинувачення ОСОБА_9, ОСОБА_10 за п.4, п.12 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 355 КК України за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_10 та його захисника на вирок апеляційного суду Львівської області від 16.11.2004 року).

Вироком суду ОСОБА_1 засуджена та її дії кваліфіковані за ч.2 ст. 307 КК України лише за ознакою повторності (незаконні придбання з метою збуту і збут наркотичних засобів 17 січня 2006 року та повторно 30 січня 2006 року).

В зв'язку із закриттям щодо ОСОБА_1 справи в частині обвинувачення у незаконному придбанні з метою збуту та збуті наркотичного засобу 17 січня 2006 року, дії засудженої за епізодом від 30 січня 2006 року підлягають перекваліфікації з ч.2 на ч. 1 ст. 307 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи засудженої, яка за станом здоров'я потребує хірургічного лікування, пом'якшуючої обставини - щирого каяття у вчиненому, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 307 КК України, у вигляді трьох років позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, п.4 ч.1 ст. 374, ст. 376 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення; апеляцію засудженої ОСОБА_1 задоволити частково; апеляцію прокурора Шевченківського району м. Львова задоволити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст. 309 КК України, за незаконне придбання і збут наркотичних засобів 17 січня 2006 року та в частині призначення їй покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України скасувати.

 

Справу в частині обвинувачення ОСОБА_1 у незаконному зберіганні з метою збуту наркотичного засобу, вчиненому повторно 10 липня 2006 року, повернути прокурору Шевченківського району м. Львова на додаткове розслідування.

Справу в частині обвинувачення ОСОБА_1 у незаконному придбанні та збуті наркотичного засобу 17 січня 2006 року закрити за недоведеністю участі засудженої у вчиненні злочину.

Дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч.2 ст. 307 КК України на ч.1 ст. 307 КК України.

Призначити ОСОБА_1 за ч.1 ст. 307 КК України покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.

У решті вирок суду залишити без зміни.