УХВАЛА

Іменем України

24 квітня 2007 року                                                                                  м. Львів

Колегія   суддів   судової  палати  у   кримінальних  справах  Апеляційного   суду Львівської області у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в складі:

головуючого - Пайонкевича Т.Т.,

суддів - Перетятька В.О., Голубицького С.С.,

за участю прокурора Свореня М.М., без участі засудженого та його захисника-адвоката ОСОБА_1, розглянувши кримінальну справу за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_1 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 грудня 2006 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця і жителя м. Дрогобича Львівської обл., українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України і засуджено

до двох років і шести місяців обмеження волі.

За вироком ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння 28 травня 2006 року біля 21 години 45 хв. в групі з іншою особою, матеріали справи відносно якої органами досудового слідства виділені в окреме провадження, в с Добрів ляни Дрогобицького району Львівської області, біля автобусної зупинки, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства та діючи з особливою зухвалістю, безпричинно пристали до гр.ОСОБА_3, який сидів за кермом автомобіля "ВАЗ-21053" д.н. НОМЕР_1, що належав йому на праві власності, при цьому ОСОБА_2 керуючи мотоциклом "Днепр-11" з метою пошкодження автомобіля, умисно став штовхати його колесом у передню частину, а інша особа, що перебувала разом із ним, також маючи єдиний умисел на вчинення хуліганських дій та умисне пошкодження автомобіля, почала палицею бити по автомашині, розбила вітрове скло і скло передніх лівих дверей автомобіля, внаслідок чого пасажиру автомобіля ОСОБА_4 уламками скла були спричинені тілесні ушкодження у вигляді різаних ран лівого колінного суглобу, передньої поверхні лівої гомілки, у верхній та нижній третинах, з явищами незначного нагноєння, що відносяться до легких, які викликали короткочасний розлад здоров'я. Внаслідок цих дій було також пошкоджено і автомобіль, вартість ремонту якого становить 520 грн..

В своїй апеляції захисник засудженого - адвокат ОСОБА_1 не оспорюючи юридичної кваліфікації дій ОСОБА_2 дану судом першої інстанції і його вини у скоєному вказує, що призначене її підзахисному покарання є надто суворим і не відповідає тяжкості скоєного та особі засудженого. Зокрема, судом не повністю були враховані такі пом'якшуючі вину ОСОБА_2 обставини, як скоєння злочину вперше, щире каяття та визнання своєї вини, відшкодування потерпілим моральної і матеріальної шкоди, відсутність тяжких наслідків скоєного злочину, його позитивні характеристики по місцю проживання та наявність неповнолітньої дочки 1999 року народження, а тому просить апеляційний суд даний вирок змінити пом'якшивши призначену ОСОБА_2 міру покарання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді про обставини справи, зміст вироку суду і зміст апеляційної скарги, вислухавши думку прокурора про її відхилення і залишення вироку без змін, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно розглянув зібрані по справі докази та дав правильну юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_2.

Що стосується призначеного йому місцевим судом покарання, то, на думку апеляційного суду, воно відповідає характеру скоєного злочину і особі засудженого.

При цьому, всупереч доводам адвоката в апеляції, при винесенні вироку суд першої інстації повністю врахував, як обставини, що обтяжують відповідальність ОСОБА_2, так і обставини що пом'якшують її.

Зокрема, як видно із вироку, при призначенні покарання засудженому в якості обставин пом'якшуючих покарання суд врахував повне визнання ним вини, щире каяття та добровільне відшкодування потерпілим заподіяної шкоди. Також суд врахував і те, що ОСОБА_2до кримінальної відповідальності притягується вперше і за місцем проживання характеризується позитивно. Тобто, при призначенні покарання засудженому суд врахував всі ті пом'якшуючі його вину обставини, на які посилається адвокат в своїй апеляції.

Разом з цим, згідно вимог кримінального закону, при призначенні покарання засудженому суд повинен був враховувати, і врахував, крім пом'якшуючих його вину обставин, також характер і суспільну небезпеку скоєного злочину та його негативні наслідки - умисне пошкодження майна громадян і умисне спричинення їм тілесних ушкоджень.

За викладених обставин, при наявності альтернативної санкції ч. 2 ст. 296 КК України, яка передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до чотирьох років, призначене йому судом першої інстанції покарання у вигляді двох років і шести місяців обмеження волі всупереч доводам адвоката в апеляції не можна визнати таким, що не відповідає тяжкості злочину і особі засудженого.

Що стосується доводів адвоката про наявність в засудженого неповнолітньої дочки, то в матеріалах справи відсутні відомості про те, що на даний час ОСОБА_2

проживає разом із своєю колишньою дружиною та дочкою. Як видно із протоколу судового засідання (а.с.139-140) при встановленні його особи в суді він пояснював, що є неодружений і про наявність в нього неповнолітньої дочки не згадував.

Крім того, з врахуванням обставин скоєного злочину, його тяжкості і особи засудженого, наявність в нього неповнолітньої дочки не є тією категоричною підставою, яка згідно вимог закону надає суду право застосувати до нього більш м'яку міру покарання. Також, на думку апеляційного суду, вчиняючи суспільно-небезпечні хуліганські дії ОСОБА_2 мав усвідомлювати суспільно-небезпечний характер цих дій, наступну відповідальність за них, та ті негативні наслідки які вони потягнуть за собою, у тому числі не тільки для потерпілих, але і для себе та своїх рідних, у тому числі і неповнолітньої дочки.

Як вбачається із вироку суду питання про вид і розмір покарання, яке повинно було бути призначене ОСОБА_2У за скоєний ним злочин вирішувалось судом відповідно до закону, з дотриманням вимог ст. 65 КК України, врахуванням його особи і всіх обставин справи.

За викладених мотивів апеляційний суд приходить до висновку, що призначене ОСОБА_2У покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, яке не можна визнати явно несправедливим і суворим, таким, що не відповідає тяжкості скоєного ним злочину та особі засудженого, в зв'язку з чим не знаходить підстав для пом'якшення йому призначеного покарання, а тому вирок суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу адвоката - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366, 377 КПК України, колегія -

ухвалила:

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 грудня 2006 року яким ОСОБА_2 було визнано винним і засуджено по ч.2 ст.296 КК України - залишити без змін, а апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала набуває законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом шести місяців з дня її проголошення.