Справа №1 1a-592 / 2007 р.                                           Головуючий у І інстанції - Кваша В.О.

Категорія - ст.ст. 122 ч.1, 128 КК України                  Доповідач - Гаврилов В.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06  липня 2007 року колегія суддів  Судової палати у кримінальних  справах Апеляційного суду Львівської області в складі головуючого: Макойди З.М. суддів: Зазулі І.Є., Гаврилова В.М. з участю прокурора: Куцика В.Б.

адвоката: ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3   на   вирок   Бродівського   районного   суду   Львівської   області   від 03 травня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, неодруженого, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, невійськовозобов'язаного, раніше не судимого, засуджено за:

· ч.1 ст.122 КК України до двох років обмеження волі;

· ст.128 КК України до одного року обмеження золі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим засудженому ОСОБА_3 остаточно визначено покарання у вигляді два роки обмеження волі.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишено без змін - підписку про невиїзд.

Задоволено позов прокурора Бродівського району Львівської області і стягнуто із засудженого в користь Бродівської районної ради 787 грн. 65 коп.

Частково задоволено позов потерпілого і постановлено стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 4000 (чотири тисячі) грн. моральної шкоди.

За вироком суду 04 вересня 2006 року в АДРЕСА_1 потерпілий ОСОБА_2 випасав корів. О 20 годині ОСОБА_3 пішов забирати з пасовиська свою корову. Оскільки корови на пасовиську не було він почав її шукати. По дорозі він зустрів потерпілого ОСОБА_2, котрий пас чергу. Між ним та ОСОБА_2 виникла суперечка з приводу того, що ОСОБА_2 не пильнує корів. Під час конфлікту підсудний умисно палицею, яку мав в руках, наніс удар ОСОБА_2 по лівій руці, внаслідок чого спричинив потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Після чого тією ж палицею штовхнув потерпілого, від чого останній впав на пеньок і отримав перелом ребра в задній частині спини, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

В поданій апеляції потерпілий ОСОБА_2 не погоджується з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, зазначає, що при вирішенні цивільного позову судом не враховано ряду обставин, зокрема того, що він є перестарілою людиною, більше одного місяця знаходився на стаціонарному лікуванні, тому вимушено був відірваним від сім'ї та односельчан, що негативно впливало на його психологічний стан, завдані тілесні ушкодження супроводжувались сильними болями, які

й досі не припиняються, не може самостійно виконувати фізичні роботи, у зв'язку з чим для догляду за господарством йому потрібно наймати сторонніх осіб. З огляду на викладене, не погоджуючись з малим розміром відшкодування і частковим задоволенням цивільного позову, апелянт просить вирок місцевого суду змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди.

Адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій вказує на те, що вирок суду відносно його підзахисного є занадто суворим. В обгрунтування своїх доводів стверджує, що суд при призначенні покарання не врахував багатьох обставин, зокрема те, що ОСОБА_3 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро кається і сприяв розкриттю злочину, має постійне місце проживання, за яким характеризується виключно з позитивної сторони, раніше не судимий і до кримінальної відповідальності притягується вперше, з' дитинства є інвалідом третьої групи, має вроджену ваду серця і його перебування в місцях обмеження волі вкрай негативно позначиться на стані його здоров'я, здійснює догляд за своїм дідусем ОСОБА_4, 1927 року народження, досить рано залишився сиротою, крім цього, злочин, який він вчинив, не відноситься до категорії тяжких. На думку адвоката, виправлення і перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, тому просить вирок місцевого суду змінити в сторону пом'якшення, застосувавши до засудженого ст.75 КК України з визначенням йому іспитового строку.

До початку апеляційного розгляду справи засуджений ОСОБА_3 подав заяву, в якій керуючись п."е" ст.1, ст.6 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 р. просить звільнити його від покарання, визначеного вироком Бродівського районного суду Львівської області від 03 травня 2007 року.

Заслухавши доповідача, прохання засудженого ОСОБА_3 про застосування до нього амністії та його заперечення проти апеляції потерпілого, доводи захисника ОСОБА_1, який підтримав клопотання свого підзахисного ОСОБА_3 про застосування до нього амністії, думку прокурора про можливість застосування амністії і безпідставність вимог апеляції потерпілого, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого не підлягає задоволенню, а апеляція захисника ОСОБА_1 - частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину при вказаних у вироку обставинах доведена повністю і учасниками процесу не оспорюється.

Разом з тим, потерпілий не згідний з рішенням місцевого суду про часткове задоволення його цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином. ОСОБА_2 просив відшкодувати йому 20000 грн. моральної шкоди, а суд присудив йому до сплати 4000 грн. Доводи потерпілого про необґрунтованість такого рішення суду не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.

Так, згідно листа Бродівської центральної районної лікарні за №313 від 01.02.2007 р. ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні Бродівської ЦРЛ з 19.09.2006 р. по 02.10.2006 p., а тому його твердження про лікування в умовах стаціонару більше одного місяця не відповідають дійсності (а.с.Ю7).

Визначаючи розмір відшкодування, місцевий суд виходив з того, що вчиненим злочином потерпілому дійсно завдано сильного фізичного болю і душевних страждань, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього. Однак, в судовому засіданні було встановлено, що конфлікт між підсудним і потерпілим виник внаслідок неналежного виконання останнім своїх обов'язків та у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп'яніння. Також слід врахувати те, що засуджений ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи з дитинства та має вроджену ваду серця, згідно довідки Суховільської сільської ради Бродівського району Львівської області не працює та здійснює догляд за перестарілим дідом - ОСОБА_4, 1927 року народження (а.с.120). Дані обставини істотно впливають на визначення розміру відшкодування моральної шкоди, а тому висновок суду про необхідність часткового задоволення заявленого цивільного позову є правильним.

Що стосується клопотання засудженого ОСОБА_3 про застосування до нього амністії, то колегія суддів вважає, що таке підлягає задоволенню.

У відповідності до п."е" ст.1 Закону України "Про амністію" звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, засуджені за умисні злочини, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років, та за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, яких на день набрання чинності цим Законом у встановленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи (а.с.141) і знаходиться на диспансерному обліку в районній поліклініці з приводу вродженої вади серця (а.с.119). З 01.07.2001 р. йому призначено пенсію по інвалідності (а.с.141).

Згідно вироку місцевого суду ОСОБА_3 вчинив злочини 04 вересня 2006 року (а.с.153), тобто до набрання чинності Законом України "Про амністію" від 19.04.2007 p., який вступив в силу з 09.06.2007 р. Дані злочини не є тяжкими.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, ст.86 КК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а апеляцію захисника ОСОБА_1 задоволити частково - вирок Бродівського районного суду Львівської області від 03 травня 2007 року змінити: на підставі п."е" ст.1, ст.6 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 р. засудженого ОСОБА_3 звільнити від призначеного судом покарання за ст.ст.122 ч.1, 128, 70 КК України у вигляді двох років обмеження волі.

В решті вирок місцевого суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом шести місяців

з моменту набрання нею законної сили.