11а-608/07

УХВАЛА

Іменем  України

19 червня 2007 року                                                                                      м. Львів

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в складі :

головуючого - Перетятька В.О.,

суддів - Голубицького С.С., Яременка О.Д.,

за участю прокурора Свореня М.М. і засудженого ОСОБА_1 розглянувши кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від З квітня 2007 року, яким

ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1

народження, уродженця і мешканця м.Львова, українця, громадянина

України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, раніше не

судимого, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і

засуджено до трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати

транспортними засобами на два роки.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком два роки.

За вироком ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 3 січня 2007 року близько 9 год. 35 хв. в м.Львові він, керуючи автомобілем марки Мерседес-Бенц "Віто" д.н.з. НОМЕР_1 і рухаючись по вул.Шевченка у напрямку до центру міста біля будинку №297 порушив правила безпеки дорожнього руху передбачені п.п. 1.2., 1.5., 2.3 "б"., П.2., 12.1., 13.1. Правил дорожнього руху України, не дотримався правостороннього руху, не рухався якомога ближче до правого краю проїзджої частини, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати можливість постійно контролювати транспортний засіб в залежності від дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та загальмувавши виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем "Тойота - Кемрі" д.н.з. 979-79 ЕВ під керуванням гр.Мірошніченка В.В., внаслідок чого автомобілі отримали 

механічні пошкодження, а пасажир автомобіля "Тойота" неповнолітня потерпіла ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи юридичної кваліфікації його дій дану судом першої інстанції просить апеляційний суд пом'якшити призначене йому покарання до трьох років позбавлення волі і застосувавши ст.75 КК України встановити іспитовий строк терміном на один рік, без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді Голубицького С.С. про обставини справи, зміст вироку суду та зміст апеляційної скарги, вислухавши виступ засудженого на її підтримку, думку прокурора про відхилення апеляції і залишення вироку місцевого суду без змін, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції приходить до висновку, що апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Згідно змісту ст.324 КПК України при постановленні вироку, крім інших питань, суд також зобов'язаний вірішити яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному.

Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно із вироку, при призначенні покарання ОСОБА_1 суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину та особу підсудного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше і по місцю проживання характеризується позитивно, а також наявність про справі обставин пом'якшуючих міру покарання - його щире каяття, сприяння у розкритті злочину, відшкодування заподіяних збитків та відсутність по справі обставин, які обтяжують покарання.

Виходячи з цих підстав місцевий суд обрав ОСОБА_1 мінімальну міру покарання передбачену санкцією ч.2 ст.286 КК України - у вигляді трьох років позбавлення волі та застосував до нього ст.75 КК України звільнивши від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком два роки.

Таким чином апеляційний суд вважає, що місцевий суд призначив ОСОБА_1 основну міру покарання з врахуванням тяжкості скоєного злочину, обставин справи і його особи, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, в зв'язку із чим його не можна вважати явно несправедливим та суворим,  а тому підстав для задоволення

апеляції засудженого в частині пом'якшення йому основної міри покарання і зменшення терміну іспитового строку до одного року не знаходить.

В той же час із резолютивної частини вироку вбачається, що суд призначив ОСОБА_1 додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на два роки.

Санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає альтернативність призначення даного виду додаткового покарання. Проте суд у мотивувальній частині вироку причини позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами і необхідність  призначення йому цього  додаткового  покарання  не  оговорив.

Зважаючи на необережну форму вини ОСОБА_1 при скоєнні злочину, перебування його у тверезому стані при ДТП, позитивні характеристики, добровільне відшкодування матеріальних збитків потерпілим, щире каяття, сприяння у розкритті злочину на досудовому слідстві, відсутність обтяжуючих обставин по справі та те, що його робота водієм є основним джерелом отримання доходів для нього, колегія вважає, що при таких даних призначення судом засудженому крім основного покарання ще й додаткового - у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на два роки, є надто суворим, а тому апеляцію засудженого в цій частині вважає обгрунтованою.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.367 КПК України невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого є підставою для зміни вироку.

Виходячи з викладеного судова колегія приходить до висновку, що апеляцію засудженого ОСОБА_1 слід задовольнити частково - вирок суду в частині призначеного йому покарання змінити, виключивши з його резолютивної частини вказівку про позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами на два роки, а в решті залишити вирок без зміни.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 366, 367, 372, 377 КПК України колегія суддів -

ух валила :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково. Вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 3 квітня 2007 року, яким його було визнано винним і засуджено по ч.2 ст.286 КК України -змінити.

Виключити із резолютивної частини вироку вказівку про позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами і вважати його засудженим по 4.2 ст.286 КК України, із застосуванням ст.75 того ж КК, до трьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком на два роки.

В іншій частині апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни.

Ухвала  набуває  законної  сили  негайно  і  може  бути  оскаржена  до Верховного Суду України протягом шести місяців з дня її проголошення.