11-а-460/07

УХВАЛА

Іменем України

18 травня 2007 року                                                                                 м. Львів

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в складі:

головуючого - Пайонкевича Т.Т.,

суддів - Голубицького С.С., Брух Б.І.,

за участю : прокурора - Дудинської Т.М.,

захисника-адвоката - ОСОБА_1,

засудженого - ОСОБА_2,

розглянувши кримінальну справу за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_1 на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 13 березня 2007 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця і жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого,

визнано винним і засуджено по ч.2 ст.296 КК України на один рік і шість місяців обмеження волі.

Цим же вироком засуджено по ч.2 ст.296 КК України до двох років обмеження волі ОСОБА_3, яким апеляція на вирок не подавалася.

За вироком ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він, 18 листопада 2006 року, біля 12 години, на одній із вулиць с.Червоне Золочівського району

Львівської області перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в групі з ОСОБА_3, грубо порушуючи громадський порядок та діючи з особливою зухвалістю, проявляючи явну неповагу до суспільства, із хуліганських спонукань пристали до гр.ОСОБА_4 і почали бити його, нанесли чисельні удари руками і ногами у голову та тулоб, внаслідок чого спричинили потерпілому легкі тілесні ушкодження, а також порвали на ньому светр та пошкодили його мобільний телефон.

Коли потерпілий ОСОБА_5, що знаходився разом із ОСОБА_4, спробував зробити їм зауваження і припинити їх хуліганські дії, ОСОБА_3 застосував до нього насильство - наніс удар кулаком в обличчя розбивши його до крові.

В своїй апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_6 не оспорюючи юридичної кваліфікації дій його підзахисного дану судом першої інстанції та його вини у вчиненому вказує, що при призначенні ОСОБА_2 міри покарання суд не врахував всіх пом'якшуючих його вину обставин та обставин справи і призначив надто сувору міру покарання, яка не відповідає тяжкості скоєного злочину та особі засудженого, а тому просить апеляційний суд пом'якшити призначене ОСОБА_2 покарання до одного року обмеження волі і застосувати до нього ст.75 КК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді Голубицького С.С. про обставини справи, зміст вироку суду і зміст апеляційної скарги, вислухавши виступи адвоката ОСОБА_1 і засудженого ОСОБА_2 в підтримку поданої апеляції, думку прокурора про її відхилення і залишення вироку без змін, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції приходить до висновку, що подану апеляцію слід задовольнити частково і при цьому виходить із наступного.

Згідно змісту ст.324 КПК України при постановленні вироку крім інших питань суд також зобов'язаний вірішити яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати.

Стаття 50 КК України визначає, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Воно має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними нових злочинів.

Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно  із вироку,  при призначенні покарання ОСОБА_2 суд врахував тяжкість скоєного ним злочину, його особу, та обставини пом'якшуючі і обтяжуючі покарання.

В якості обставини обтяжуючої його покарання суд врахував скоєння ним злочину в стані алкогольного сп'яніння.

В якості пом'якшуючої обставини суд врахував те, що він до кримінальої відповідальності притягується вперше, у вчиненому розкаюється, і що його мати хворіє.

При цьому суд також прийняв до уваги, що ОСОБА_2по місцю проживання характеризується позитивно і що ініціатором злочину був ОСОБА_3.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення за ним нагляду, а тому призначив йому покарання у вигляді обмеження волі.

Проте вивчивши матеріали справи і доводи апеляції апеляційний суд вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_2 місцевим судом не було враховано інших обставин, які впливають на призначенння міри покарання засудженому.

Зокрема, судом не було взято до уваги, що на утриманні ОСОБА_2 знаходиться одинока мати-пенсіонерка, яка важко хворіє і для якої він є єдиним годувальником та помічником. У випадку направлення його для відбуття призначеного покарання до кримінально-виконавчої установи відкритого типу в умовах нинішньої важкої економічно-нестабільної ситуції в країні це призведе до погіршення її засобів існування та способу життя, погіршить її соціальне становище і поставить під загрозу стан її здоров'я.

З огляду на це, враховуючи середню тяжкість скоєного ОСОБА_2 злочину, його позитивну характеристику, повне визнання своєї вини, щире каяття, першу судимість, та те, що потерпілий ОСОБА_4 в суді не наполягав на його суворому покаранні, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції засудженому покарання не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину і його особі, та є явно несправедливим внаслідок суворості. А тому приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування призначеного покарання, із застосуванням до нього положень ст.75 КК України, в зв'язку з чим вирок суду в частині покарання призначеного ОСОБА_2 підлягає зміні.

В той же час колегія не вбачає підстав для зменшення ОСОБА_2 строку призначеного покарання, а тому апеляцію адвоката в цій частині залишає без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 367, 372, 377 КПК України колегія суддів -

ухвалила:

Апеляцію   адвоката   ОСОБА_6   задовольнити   частково.   Вирок Золочівського районного суду Львівської області від 13 березня 2007 року, яким ОСОБА_2 було визнано винним і засуджено по ч.2 ст.296 КК України змінити.

Застосувати до ОСОБА_2 положення ст.75 КК України і вважати його засудженим по ч.2 ст.296 КК України до одного року і шести місяців обмеження волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням при умові, якщо протягом одного року іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом наступні обов'язки :

·      не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи ;

·      повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання роботи або навчання ;

·      періодично з'являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи у вказані цим органом дні.

В решті залишити вирок без змін.

Ухвала набуває законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом шести місяців з дня її проголошення.